Постанова

від 28.10.2013 по справі 801/5549/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5549/13-а

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" - Дубицька Алла Хачатурівна, довіреність № 17 від 23.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №801/5549/13-а за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 01.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" (вул. Московська, буд.22, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003732201 від 15.05.2013 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003722201 від 15.05.2013 р. в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 9946,81 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1757,60грн.

В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати, в частині відмови у задоволення позовних вимог, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13 та прийняти нове рішення по справі про задоволення позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні, в частині відмови у задоволення позовних вимог, постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.12р. та прийнятті нового рішення.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтеплосервіс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.05.2013 р. № 0003722201 та № 00003732201

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з відносинах з ТОВ "Акведук -СІТІ", ТОВ "БК Регіон-буд", ТОВ "Логістік-Крим", ТОВ "Комплектторг" за період 01.04.2010р. по 31.12.2011 р. складено 24.04.2013 р. акт №2400/22-1/32037398.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, ст.44, п.138.1, п.138.2. , п.138.6. ,п.п.138.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 131229 грн., порушення ст..3,ст.4 , п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, донараховано податку на додану вартість на суму 106933 грн.

Відповідачем 15.05.2013р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0003722201, відповідно до яких позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 131229 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 23188,5 грн., та № 00003732201, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 106933 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21630,5 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003732201 від 15.05.2013 р., а також задоволено частково позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003722201 від 15.05.2013р. в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 9946,81 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1757,60грн.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003722201 від 15.05.2013 р. в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Югтеплосервіс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 142 713,09грн., з них за основним платежем у сумі 121 282,19грн. та за штрафними санкціями у сумі 21430,90грн.

Підставою для відмови у задоволенні вказаної частини позовних вимог з'явилось те, що матеріалами справи непідтверджена необхідність укладення позивачем з ТОВ «Акведук-Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" договорів для забезпечення своєчасності виконання правочинів, укладених в період часу, що перевертівся з ТОВ «Пальміра-Палас», ТОВ «Пальміра-Парадайз», ТОВ «Алушта Люкс». Укладаючи з ТОВ "БК Регіон-буд" додаткові договори, позивач безпідставно зависив собівартість виконаних робіт по правочинам, укладеним з ТОВ «Пальміра-Палас», ТОВ «Пальміра-Парадайз», ТОВ «Алушта Люкс», що призвело до необґрунтованого завищення його валових витрат.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. ТОВ «Югтеплосервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «БК Регіон-буд» всього у сумі 501515грн., у тому числі по періодам: за 3 квартал 2010р. - 290510 грн., 4 квартал 2010р. - 64360грн., 1 квартал 2011р. - 24820грн., 2 квартал 2011р. - 60235грн., 3 квартал 2011р. -61590грн.

У податковому обліку дані операції включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 681175грн.

Відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Акведук -Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" є фіктивними (нікчемними), оскільки відносно директора ТОВ «Акведук -Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" постановлено вирок Центральним районним судом м.Сімферополя від 14.11.2012р. по справі №122/7434/12 за ст..367 ч.2 Кримінального кодексу України, що встановлює відповідальність за службові злочини.

Колегією суддів встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "БК Регіон-буд" є субпідрядними, в яких замовником виступало ТОВ «Пальміра-Палас», ТОВ «Пальміра-Парадайз», ТОВ «Алушта Люкс», а генеральним підрядником ТОВ «Югтеплосервіс».

Так по об'єкту «Кліматопавільон» замовником проектних робіт було ТОВ «Пальміра-Палас» згідно Договору №04/02-П від 04.02.2010р. Загальна вартість вказаного договору (з урахуванням подальших додаткових угод) - 3141805,43 грн. Право на залучення субпідрядників передбачено п.11.3. Договору №04/02-П від 04.02.2010р

До вищевказаного Договору 20 травня 2010 року укладено додаткову угоду про доповнення розділу «Робочий проект» підпунктом 2.11. «Внутрішні інженерні мережі» та зменшено загальний строк виконання робіт по даному розділу: з 31 травня 2011 року до 31 грудня 2010 року включено (Додаткова угода б/н від 20 травня 2010 року).

ТОВ «Югтеплосервіс» уклало договори субпідряду на виконання частини відповідних проектних робіт з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» (договір субпідряду №06/07-П від 06.07.2010р., договір субпідряду №02/11-П від 02.11.2010р.) Загальна вартість субпідрядних робіт - 425851,10 грн.

Зазначені субпідрядні роботи виконані та сплачені, про що свідчать (по договору субпідряду №06/07-П від 06.07.2010р): кошторис на проектні роботи, рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття, банківські виписки (т.1 а.с.63-98).

Субпідрядні роботи по договору субпідряду №02/11-П від 02.11.2010р виконані та сплачені, про що свідчать:, рахунок фактура, податкова накладна, акт здачі-прийняття, банківські виписки (т.1 а.с.172-175). Реальність виконання зазначених робіт також підтверджується висновками відповідних експертиз проектної документації (т.1 а.с.192-197,201-203)

Між ТОВ «Пальміра-Палас» (замовником) та ТОВ «Югтеплосервіс» 10 червня 2011 року укладено додаткову угоду №4 до договору №04/02-П від 04.02.2010р., предметом якої є виконання повного коригування усієї проектної документації по об'єкту «Кліматопавільйон» (розділ «Робочий проект»). Загальна вартість вказаного коригування - 1315765,44 грн.

Між ТОВ «Пальміра-Палас» (замовником) та ТОВ «Югтеплосервіс» 10 червня 2011 року укладено додаткову угоду №4/1 до договору №04/02-П від 04.02.2010р., згідно якої у новій редакції викладено Додаток №2 до Договору - Графік виконання робіт та фінансування, згідно якого погоджено строк виконання робіт з коригування проектної документації - до 31 жовтня 2011 року включно.

Для виконання робіт з коригування ТОВ «Югтеплосервіс» уклало договір субпідряду на виконання частини відповідних коригувальних проектних робіт з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон Буд» (договір субпідряду №14/06-СП від 14.06.2011р. Загальна вартість виконаних субпідрядних робіт - 146195,66 грн.

Вказані субпідрядні роботи по договору №14/06-СП від 14.06.2011р. виконані та сплачені, про що свідчать (рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття, банківські виписки (т.1 а.с.103-115), а також висновком державної експертизи проектної документації(т.1 а.с.192-197,201-203).

Крім того, між ТОВ «Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс» укладені наступні договори на створення проектної документації:

№22/11-П від 22.11.2010р. на виконання ескізного та робочого проекту реконструкції об'єкту, розташованого за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд. 12 (клуб-їдальня (перший поверх, тераса));

№14/12/11 від 14.12.2011р. на виконання проекту по сигналізації загазованості по об'єктах, розташованих за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд.12 (літер Р, Е, Ю, Я, 3);

№14/12/1-П від 14.12.2011р. на виконання проекту по сигналізації загазованості по об'єкту, розташованому за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд.12 (клуб-їдальня (перший поверх, тераса));

№14/12/2-11 від 14.12.2011р. від 23.11.2010р. на виконання проекту по сигналізації загазованості по об'єкту, розташованому за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд.12 (клуб-їдальня (цоколь, другий поверх)).

Окремо слід виділити договори між ТОВ «Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс», які укладено від 17.11.2010р. №17/11-П для виконання ескізного та робочого проекту реконструкції об'єктів, розташованих за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд. 12 (літер Ю, Ф, ПІ, Я, X, Ч, З, А, Р, Е). Між ТОВ «Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс» 24.12.2010р. укладено додаткову угоду №1 до Договору №17/11-11 від 17.11.2010р., щодо включення до складу ескізного проекту візуалізації; від 23.11.2010р. №23/11-П на виконання ескізного та робочого проекту реконструкції об'єкту, розташованого за адресою: АРК, смт.Курпати, Алупкінське шосе, буд. 12 (клуб-їдальня (цоколь, другий поверх)). Між ТОВ «Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс» 24.12.2010р. укладено додаткову угоду №1 до Договору №23/11-П від 23.11.2010р., щодо включення до складу ескізного проекту візуалізації.

Право на залучення субпідрядників передбачено п.11.3. договорів №17/11-П від І7.11.2010р. та №23/11-П від 23.11.2010р.

Загальна вартість робіт по договору №17/11-П від 17.11.2010р. між ТОВ «Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс» складала 89716,00 грн., загальна вартість робіт з візуалізації згідно договору №12/01-П від 12.01.2011р. між ТОВ «Югтеплосервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «Регіон Буд» складала 13829,79 грн.

Реальність виконання умов договору №12/01-П від 12.01.2011р. підтверджується доказами: рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття, банківські виписки (т.1 а.с.136-139).

Загальна вартість робіт по договору №23/11-П від 23.11.2010р. між ТОВ Пальміра-Парадайз» та ТОВ «Югтеплосервіс» складала 37873,07 грн., загальна вартість робіт з візуалізації згідно договору №20/01-П від 20.01.2011р. між ТОВ «Югтеплосервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» складала 7446,81 грн.

Рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття, банківські виписки по договору №20/01-П від 20.01.2011р. містяться у т.1 а.с.140-142.

02.02.2010р. між ТОВ «Югтеплосервіс», Управлінням капітального будівництва Алуштинської міської ради та Обслуговуючим кооперативом «Алушта-Люкс» було укладено договір №02/02-П на виконання робочого проекту по об'єкту: «Реконструкція міської набережної, 3-й пусковий комплекс». Склад замовлених проектних робіт включав до себе передпроектну пропозицію вартістю 65965,00 грн.

У відповідності до Додатку №2 до вказаного договору роботи з виконання передпроектної пропозиції повинні бути виконані до 01.07.2010р. Позивач уклав договір субпідряду №15/02-П від 15.02.2011р. на суму 8510,64 грн. з субпідрядником - ТОВ «Будівельна компанія Регіон-Буд». Право на його залучення передбачено п.12.3. договору №02/02-П від 32.02.2010р.

Реальність виконання умов договору №15/02-П від 15.02.2011р. підтверджується доказами рахунки фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття, банківські виписки (т.1 а.с.165-168).

Слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції позивачем представлені для огляду оригінали виконаних проектних робіт та робіт з візуалізації (копії титульних аркушів в матеріалах справи (т.1 а.с.182-191), а також диски (т.2 а.с. 115,116)

Відповідно до ст.267 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, питання необхідності укладення тих чи інших договорів, у тому числі договорів субпідряду, позивача з його контрагентами є цілком прерогативою ТОВ «Югтеплосервіс». Необхідність чи відсутність необхідності укладення договорів не може вплинути на собівартість виконаних робіт, а також на формування валових витрат.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку неправомірного формування валових витрат, у зв'язку з безпідставним укладенням договорів між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд».

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за квітень 2010р.- грудень 2011р., суд вважає, що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України у відповідних періодах.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

У законодавчих актах України, зокрема, в пп.5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

В силу пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат, які досліджені відповідачем при перевірці (договори, розрахункові документи, рахунки, видаткові накладні та ін.), суд вважає необґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Представлені первинні документи позивачем підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Дослідженням вироку Центрального районного суду м.Сімферополя від 14.11.2012р. по справі №122/7434/12 встановлено, що директора ТОВ «Акведук-Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що вироком суду 14.11.2012р. по справі №122/7434/12 не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та ТОВ «Акведук-Сити», ТОВ "БК Регіон-буд", то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи, та не свідчить про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та контрагентом, вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від ТОВ «Акведук -Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" (зокрема доказів отримання вказаних робіт (послуг) від інших постачальників), при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Акведук -Сити», ТОВ "БК Регіон-буд" та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013р. №0003722201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 417,50грн., з них за основним платежем у сумі 131 229,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 231 88,50грн., скасуванню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, а саме: 2294,00 грн. - за подання адміністративного позову (т.1 а.с.2), 1147,00грн. - за подання апеляційної скарги (т.2 а.с.93) - 3441,00грн. (2294,00 + 1147,00 = 3441,00)

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" задовольнити.

2.Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. в частині пункту 3 постанови щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013р. №0003722201 в частині.

3. В цей частині прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013р. №0003722201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 417,50грн., з них за основним платежем у сумі 131 229,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 231 88,50грн..

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013р. №0003722201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 417,50грн., з них за основним платежем у сумі 131 229,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 231 88,50грн..

6. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9; ЄДРПОУ 36822070; рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтеплосервіс" (вул. Московська, буд.22, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034; ЄДРПОУ 32037398; рахунки невідомі) судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко