Ухвала

від 28.10.2013 по справі 801/2685/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2685/13-а

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2685/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 18.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой" (вул. Зовнішня, 22, смт. Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень №0000112208 від 04.03.13р.; №0000142208 від 04.03.13р.; №0000132208 від 04.03.13р.; №0000122208 від 04.03.13р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень №0000112208 від 04.03.13р. ; №0000142208 від 04.03.13р.; №0000132208 від 04.03.13р.; №0000122208 від 04.03.13р..

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.03.2013р., прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой":

- №0000112208, про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 39942,00 грн.;

- №0000142208, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 316129,5 грн. (за основним платежем - 210753,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105376,5 грн.);

- №0000132208, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 226824,00 грн.;

- №0000122208, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8261,00 грн.

Стягнуто судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9; ЄДРПОУ 36822070; рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой" (95493, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Зовнішня, 22; ЄДРПОУ 32216214; рахунки невідомі).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 р. № 0000112208 на суму 39942,00 грн.; № 0000142208 на суму 316129,5 грн., з них за основним платежем - +210753, штрафна санкція - 105376,5 грн.; № 0000132208 на суму 226824,00 грн.; № 0000122208 на суму 8261,00 грн.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримдорстрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складений акт від 15.02.2013 №797/22-8/32216214 (далі- акт перевірки) (а.с.5-34).

У висновках Акту перевірки встановлено, що позивачем порушено, зокрема: п.138.2 ст.138 р.3 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39942грн., у т.ч. 4 квартал 2011р. у сумі 39942грн.; п.192.1 ст.192, п.198.1 ст.198, п.201.6. ст.201 п.п.14.1.181, 14.1. ст. 14, п.185.1 ст.185., п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.п.201.14, 201.15 ст.201 Податкового Кодексу України, п.4.6.7 Наказу МФУ № 1492 від 25.11.11 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 210753 грн., у т.ч. серпень 2012р. у сумі 210753 грн., завищення значення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.22- ряд.24)» за вересень 2012р.у сумі 226824грн., завищення значення рядка 20.2 «До складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 20.2 Декларації» за вересень 2012р. у сумі 8261 грн.

Вказаних висновків відповідача дійшов у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт форми 2 КБ, а саме: до складу витрат у 4 кварталі 2011 р. включені витрати по наданим субпідрядним роботам по об'єкту «Капітальний ремонт автодороги с.Оленівка Чорноморський р-н, АРК» у розмірі 173658,88 грн., які отримані від ТОВ «Кримдорзнак», що призвело до заниження податку на прибуток на суму - 39942,00 грн.

Також відповідач посилається на те, що відповідно до автоматизованої бази співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів на рівні ДПС України та детальної інформації по ТОВ «Кримдорстрой» встановлено, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит в грудні 2011р. по податковій накладній №15/018 від 31.12.2011р. на суму ПДВ 24556,23грн., отриманий від ДП «Криматодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», в червні 2012р. по податковій накладній №311 від 20.06.2012р. на суму ПДВ 878,05грн. отриманих від ТОВ «Білд Компані». Дані суми не підтверджені даними податкового обліку вищенаведених контрагентів, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту у сумі 24566,00грн. Відповідач вказує, що у ТОВ «Білд Компані» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, тоді як господарська операція яка не відбулася є нікчемною.

У Акті перевірки зазначено, що згідно даних перевірки до складу податкового кредиту у вересні 2012р. включено податковий кредит у розмірі 8261,40грн., який отримано від ТОВ «Юждор ЛТД», який не підтверджено податковими накладними.

З п.3.2.3 Акту перевірки вбачається, що у порушення п.201.15 Податкового кодексу України позивачем не відображений результат позапланової документальної перевірки від 24.04.2012 р. №1482/22-0/32216214 за результатами якої зменшений ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 22 - ряд. 24) за березень 2012 р. у сумі 412143,00 грн. На підставі зазначеного Акту відповідачем 04.03.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000112208, про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 39942,00 грн.; № 0000142208, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 316129,5 грн. (за основним платежем - 210753,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105376,5 грн.); № 0000132208, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 226824,00 грн.; № 0000122208, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8261,00 грн. (а.с.42-45).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2012 р. по справі №2а-4709/12/1070/3, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 р. по справі № 2а-4709/12/1070/3, адміністративний позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС № 455 від 10.04.12р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримдорстрой"; визнано протиправними дії ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримдорстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. на підставі наказу ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС № 455 від 10.04.12 р.; визнано протиправними дії ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС щодо складання акту № 1482/22-0/32216214 від 24.04.12 р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримдорстрой". (а.с.51-64,65-67)

Враховуючи вищенаведене позивачем правомірно у декларації по ПДВ не відображено результат позапланової документальної перевірки від 24.04.2012 р. №1482/22-0/32216214 за результатами якої зменшений ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 22 - ряд. 24) за березень 2012 р. у сумі 412143,00 грн.

Щодо посилання відповідача на не підтвердження податкового кредиту за вересень 2012р. отриманого від ТОВ «Юждор ЛТД» у розмірі 8261,40грн. у зв'язку із відсутністю податкової накладної на цю суму, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи додано податкову накладну №80 від 09.09.2012р. на суму 49568,40грн. з яких ПДВ 8261,40грн. (а.с.120), чим спростовується вищенаведене твердження відповідача.

Щодо валових витрат позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Кримдорзнак».

Між ТОВ «Кримдорстрой» та ТОВ «Кримдорзнак» укладено договір субпідряду № 1-11/Д від 15.07.2011 р. щодо капітального ремонту автодороги с. Оленівка Чорноморський р-н, АРК (а.с.46).

Матеріалами справи підтверджено виконання робіт з боку ТОВ «Кримдорзнак», про що свідчить акт виконаних робіт КБ 2 за жовтень 2011 р. та податкова накладна №10 від 19.07.2011р. (а.с.47-48, 50). Оплата по вказаному договору здійснена 19.07.2011 р. у повному обсязі, про що свідчить виписка по особовому рахунку № 26002000088221 відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.49).

Вказані документи в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 138.1.1 ст.138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

ТОВ «Білд Компані», ВАТ ДАК «Автомобіліні дороги України», ТОВ «Юждор ЛТД» та ТОВ «Кримдорзнак» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Білд Компані», ВАТ ДАК «Автомобіліні дороги України», ТОВ «Юждор ЛТД» та ТОВ «Кримдорзнак» відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх складання.

Сумуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентами дотримано норми чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13р. по справі № 801/2685/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко