Ухвала

від 28.10.2013 по справі 801/5337/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5337/13-а

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"- Пилипенко Катерина Миколаївна, довіреність № 01/11-677 від 25.09.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим - Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 66/9/10 від 29.07.13

розглянувши матеріали справи № 801/5337/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 01.07.13

за позовом Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська 41, м. Артек, Ялта, Автономна Республіка Крим,98645)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул.Васильєва,буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. задоволено адміністративний позов Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС від 29.04.13р. №00010662201, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3229,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 807,00грн., №0001072201, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8548,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (95645, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 41, ЄДРПОУ 16502790) шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (ЄДРПОУ 23192025) 114,70грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2013р. клопотання Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про заміну відповідача по справі задоволено. Замінено відповідача у справі №801/5337/13-а Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул.Васильєва, буд.16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600).

Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (далі - позивач, ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.13р. №00010662201, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3229,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 807,00грн., №0001072201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8548,00грн.

У період з 25.03.13р. по 05.04.13р. посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податків, зборів та інших обов'язкових платежів по взаємовідносинах з Фермерським господарством «Лакі» за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.

За результатами перевірки 12.04.13р. складено акт №489/22.1/16502790/99 (а.с.14-65, т.1, далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3229,00грн; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2011 року в розмірі 1202,00грн та завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року в сумі 8548,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.04.13р. №00010662201, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3229,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 807,00грн. (а.с. 10, т.1), №0001072201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8548,00грн. (а.с. 12, т.1).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує що контрагент - ФГ «Лакі», який є одним із фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, мав фінансово-господарські відносини з фіктивними підприємствами ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті Буд», ПП «Комманд», ПП «Візит Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Скіпер», які, у свою чергу, здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Аналізом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ФГ «Лакі» з вищезазначеними підприємствами, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). У зв'язку із чим, відповідачем зроблений висновок, що усі операції купівлі-продажу за участю ФГ «Лакі» спрямовані на здійснення операцій з наданням податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.11р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено договір на закупівлю харчових продуктів №528/2. (а.с. 99-105, т.1).

22.08.11р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено договір на закупівлю харчових продуктів №587/1. (а.с. 76-82, т.1).

25.08.11р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено договір на закупівлю продуктів №596. (а.с. 83-89, т.1).

05.09.11р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено договір на закупівлю харчових продуктів №609. (а.с. 90-96, т.1).

09.12.11р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 05.09.11р. №609, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 40656,00грн. (в т.ч. ПДВ 6776,00грн.) (а.с. 97-98, т.1).

23.01.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено договір на закупівлю харчових продуктів №231. (а.с. 106-112, т.1).

25.01.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 206861,00грн. (в т.ч. ПДВ 34476,83грн.) (а.с. 113-114, т.1).

21.02.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 368473,60грн. (в т.ч. ПДВ 61412,27грн.) (а.с. 115-116, т.1).

14.03.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 376895,19грн. (в т.ч. ПДВ 62815,86грн.) (а.с. 117-118, т.1).

29.03.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 435080,79грн. (в т.ч. ПДВ 72513,46грн.) (а.с. 119-120, т.1).

03.04.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 187049,95грн. (в т.ч. ПДВ 31175,00грн.) (а.с. 121-122, т.1).

06.04.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 540276,76грн. (в т.ч. ПДВ 90046,13грн.) (а.с. 123-124, т.1).

13.04.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 639330,36грн. (в т.ч. ПДВ 106555,06грн.) (а.с. 125-126, т.1).

20.07.12р. між ДП України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та ФГ «Лакі» (Учасник) укладено додаткову угоду до договору на закупівлю харчових продуктів від 23.01.12р. №231, якою внесено зміни до п. 3.1 Договору, із зазначенням загальної суми договору 667842,36грн. (в т.ч. ПДВ 111307,06грн.) (а.с. 127-128, т.1).

Реальність господарських операцій між ФГ «Лакі» та позивачем підтверджується рахунками, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, а сплата позивачем вартості отриманого товару - відповідними платіжними дорученнями копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 129-250, том 1, а.с. 1-237, т.2).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 статті 198ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу ( п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника - ФГ «Лакі», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Податковий кодекс України, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів вказує, що жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки не встановлено.

Також доводи відповідача щодо недійсності господарських операцій між позивачем та ФГ «Лакі», в періоді, що перевірявся, спростовуються, звітами про проведення процедури відритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації від 29.08.11р. №66, від 06.09.11р. №68, від 12.09.11р. №70, від 24.02.12р. №22, які підтверджують, що можливість здійснення договірних господарських операцій проведена в ході проведення тендерних процедур (а.с. 59-66, т.3).

Сумуючи вище викладене, формування податкового кредиту позивачем на підставі отриманих податкових накладних здійснювалось правомірно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ФГ «Лакі» - контрагента позивача. Отже контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Виходячи з вище вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності з боку позивача заниження податку на додану вартість в загальній сумі 3229,00грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2011 року в розмірі 1202,00грн та завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року в сумі 8548,00грн.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. по праві № 801/5337/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко