Рішення

від 28.10.2013 по справі 663/2727/13-ц

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/2727/13-ц

Провадження № 2/663/893/13

РШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року м. Скадовськ

Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Пухальського С.В.

при секретарі Безердян І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Скадовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Фін Стандарт», ПАТ "Страхова компанія «ВУСО» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що в середині травня 2013 року він звернувся до ТОВ «Укр Фін Стандарт» з приводу швидкого отримання коштів під низький відсоток. Під час розмови з консультантом, йому було пояснено, що він може отримати потрібну грошову позику у розмірі 150 000 грн. Також консультант натякнув на те, що він може понести певні витрати у зв'язку з оплатою першого внеску та страховки. Це пояснюється тим, що перший внесок та страхування від нещасного випадку є гарантією платоспроможності перед фірмою, яка кредитує. Консультант до оплати першого внеску з договором ознайомлюватись не давала, пояснюючи це тим, що робота з договором буде проводитись під час його підписання в тому випадку, якщо керівництво компанії надасть право на отримання кредиту та після оплати першого внеску. 21.05.2013 року між ним та представником ТОВ «Укр Фін Стандарт» було укладено договори № 00951 та № 000952. Цього ж дня, було підписано Додатки № 1 та Додатки № 2 до вказаних договорів, та було роз’яснено, що оплативши суму першого внеску, він стане учасником системи «Укр Фін Стандарт», що дасть змогу отримати гроші у позику. Підтвердження оплати є квитанція, яка, як зазначив позивач, ним була надана представнику ТОВ «УКР Фін Стандарт». Грошові кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок впродовж 3-5 днів. В обумовлений термін гроші на рахунок не поступили. При зверненні до офісу ТОВ «Укр Фін Стандарт» в м. Миколаїв йому сказали і надалі чекати перерахунку, а також роз’яснили, що він зобов'язаний оплачувати чергові платежі згідно додатку № 2 до 20 числа поточного місяця незалежно від того, коли йому видадуть позику. На його вимогу видати грошову позику, працівником відповідача було чітко сказано, що треба сплачувати як можна більше платежів і чекати від них повідомлення про дату отримання грошей. Позивач вважає, що договори були укладені під впливом обману та з застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною. На виконання зазначених договорів, з метою забезпечення його обов’язку щодо повернення позики, 21.05.2013 р. між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку на суму позики, яку він мав би отримати й оскільки договори № 000951 та № 000952 від 21.05.2013 р. є недійними, то і договір добровільного страхування від нещасного випадку, який має забезпечувальний характер, на думку позивача, також є недійсним. Позивач просить суд визнати договори № 000951 та № 000952, укладені між ним та ТОВ «Укр Фін Стандарт» 21.05.2013 р. недійсними; стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт» на його користь грошові кошти в сумі 4500 грн.; визнати договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915286-01-15-01 від 21.05.2013 року, укладений між ним та ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» - недійсним; стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на його користь грошові кошти в сумі 1125 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ТОВ «Укр Фін Стандарт» у судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі письмових документів, також надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» надіслав до суду заперечення проти позову, в яких просив суд в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» відмовити та розглядати справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.05.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» укладені договори № 000951 та № 000952 (далі по тексту Договори). Згідно п. 1 Договорів Виконавець за згодою Замовника зобов’язується вчинити від імені та за рахунок замовника певні дії, спрямованої на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатках № 1 до Договорів, на умовах діяльності Системи «Укрфінстандарт», що міститься в Додатках № 2 до Договорів, які є невід’ємними частинами Договорів.

Того ж дня, між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» було підписано Додатки № 1 та Додатки № 2 до вказаних Договорів, згідно яких він став учасником системи «Укр Фін Стандарт», що дасть позивачу змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі 150 000 грн.

На виконання умов зазначених Договорів ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Укрфінстандарт» вступний платіж у сумі 4500 грн., що підтверджується копіями квитанцій № 13014.445.3 та № 13014.445.4 від 21.05.2013 р.

Зі змісту Додатків до Договорів № 000951 та № 000952 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» видно, що окремі терміни конкретизовані на початку Системи діяльності «Укрфінстандарт», проте їх вживання у тексті Системи часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України, що ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК України для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів.

Досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно «перемішаними», що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці. При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.

Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини. Сутність програми в тексті договорів визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не одноразового перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору і Системи створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників.

Проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частиною 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, з умов оскаржуваних Договорів та Додатків до них випливає, що Відповідач ТОВ «Укр Фін Стандарт» формує групу учасників системи, надалі створює фонд даної групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників самої системи, в подальшому один раз на місяць розподіляє фонд даної групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками системи, але право на одержання позики отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих платежів .

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням вказаних норм закону, а також фактично встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що оспорювані Договори № 000951 та № 000952, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» 21.05.2013 р. є недійсними, внаслідок того, що їх недійсність прямо передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Укр Фін Стандарт» на користь позивача грошових коштів у сумі 4500 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 2.1.6 статті 2 Договорів № 000951 та № 000952, п.п. (д) п. 5.2.1 статті 5 Додатків до Договорів замовник зобов’язується укласти договори особистого страхування життя, здоров’я, працездатності та/або майнового страхування об’єкта застави (іпотеки) зі страховою компанією.

На виконання вказаних положень, з метою забезпечення свого обов’язку щодо повернення позики, 21.05.2013 р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915286-01-15-01 на суму позики, яку він мав отримати за Договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки судом встановлено недійсність договорів № 000951 та № 000952, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» 21.05.2013 р., то договір добровільного страхування від нещасного випадку, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» 21.05.2013 р., який має забезпечувальний характер, також є недійсним, а страховий платіж у сумі 1125 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Укр Фін Стандарт", ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" про захист прав споживача - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Укр Фін СтандартВ» , яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 24/1, оф. 119, ідентифікаційний код - 38396386, на користь ОСОБА_1 4500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень).

Визнати договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915286-01-15-01 від 21.05.2013 року, укладений між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«ВУСОВ» , яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 60 (7 поверх), ідентифікаційний код - 31650052 на користь ОСОБА_1 1125,00 грн. (одну тисячу сто двадцять п'ять гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Пухальський С.В.