Рішення

від 27.01.2014 по справі 663/2727/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.01.2014

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/113/2014 Головуючий в І інстанції Пухальський С.В. Категорія: 55 Доповідач: Цуканова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року січня місяця « 27» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Цуканової І.В.

Суддів: Вейтас І.В.,

Склярської І.В.

при секретарі Грицак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» (далі ТОВ) та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі ПАТ) про захист прав споживача. При цьому покликався, що 21.05.2013 року він уклав з ТОВ договір №000951 з додатками про надання послуг з метою отримання грошової позики 50 000 грн., та договір №000952 з додатками - з метою отримання грошової позики 100 000 грн., за якими сплатив вступний внесок 4 500 грн. (1 500 грн. за договором №000951 та 3 000 грн. за договором №000952).

На виконання його, позивача, обов'язків за вказаними договорами він в той же день уклав з ПАТ договір добровільного страхування від нещасного випадку на суму позики, яку б мав отримати за договорами, та вніс страховий платіж в сумі 1 125,00 грн.

На думку позивача, договори про надання послуг укладено під впливом обману з боку ТОВ та із застосуванням нечесної підприємницької діяльності, тому є недійсними в силу ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ).

Оскільки договір страхування носить забезпечувальний характер по відношенню до договорів про надання послуг, то він є недійсним в силу ч. 2 ст. 548 ЦК України.

Позивач просив визнати недійсними договори щодо надання позики №№000951,000952, укладені між ним і ТОВ, стягнути з ТОВ на його користь 4 500 грн., визнати недійсними договір страхування від 21.05.2013 року, укладений між ним і ПАТ, стягнути з ПАТ 1 125 грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28.10.2013 року позов частково задоволено. Стягнено з ТОВ на користь ОСОБА_2 4 500 грн. Визнано договір добровільного страхування від нещасного випадку №915286-01-15-01 від 21.05.2013 року, укладений між ПАТ та ОСОБА_2, недійсним. Стягнено з ПАТ на користь ОСОБА_2 1 125,00 грн.

Рішення оскаржено в апеляційному порядку обома відповідачами, які просили рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позивачеві в задоволенні позову відмовити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, позивача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ укладені договори №000951 та №000952. Згідно п. 1 Договорів виконавець за згодою замовника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок замовника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатках №1 до договорів, на умовах діяльності системи «Укр Фін Стандарт», що міститься в додатках №2 до договорів, які є невід'ємними частинами договорів.

Того ж дня, між ОСОБА_2 та ТОВ було підписано додатки №1 та додатки №2 до вказаних договорів, згідно яких він став учасником системи «Укр Фін Стандарт», що дасть позивачу змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі 150 000 грн.

На виконання умов зазначених договорів ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ вступний платіж у сумі 4 500 грн., що підтверджується копіями квитанцій.

21.05.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку №915286-01-15-01 на суму позики, яку він мав отримати за Договорами, та сплачено страховий внесок в сумі 1 125,00 грн.

Вирішуючи спір щодо договорів про надання послуг, суд виходив з того, що вживання термінів у договорах відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України, що ускладнює встановлення справжнього змісту документів, текстуальне закріплення окремих положень непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні загальновживані побутові поняття. Вищевказані обставини за думкою суду, порушують передбачене п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України №1023-ХІІ права ОСОБА_2 на достовірну і доступну інформацію.

Із аналізу змісту оспорюваних договорів суд дійшов висновку про несправедливість їх умов, оскільки наявний істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та наявні ознаки нечесної підприємницької діяльності ТОВ, який формує групу учасників системи, надалі створює фонд даної групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників самої системи, в подальшому один раз на місяць розподіляє фонд даної групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками системи, але право на одержання позики отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих платежів.

Отже, розподіл фонду групи, за думкою суду, проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми.

Оскільки згідно п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України №1023-ХІІ вказані правочини є недійсними, тобто нікчемними, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України їх визнання недійсними не вимагається, тому суд не задовольнив вимоги позивача про визнання їх недійсними, а застосувавши наслідки недійсності правочинів, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, стягнув з ТОВ на користь ОСОБА_2 сплачені останнім кошти в сумі 4 500 грн.

Вважаючи, що договір страхування, укладений 21.05.2013 року з ПАТ, забезпечує виконання позивачем обов'язків за договорами про надання послуг, суд на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, за якою недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, визнав недійсним договір страхування та стягнув з ПАТ на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти в сумі 1 125,00 грн.

Проте з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Як вбачається з п.1.1 договорів №№000951,000952, ТОВ як Виконавець послуг за згодою Замовника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Замовника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатках №1 до даних договорів, на умовах діяльності Системи «Укрфінстандарт», що містяться в Додатках №2 до даних договорів, і які є невід'ємними частинами цих Договорів, у тому числі:

а) забезпечити обслуговування Замовника за умовами Договору;

б) повідомити Замовника про реєстрацію Договору;

в) організувати та проводити розподіл грошового фонду Замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Замовників за рахунок грошового фонду Замовників;

г) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього /а.с. 4/.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини. здійснені і використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п. 7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

При цьому у п. 4.5 вказаних договорів зазначено, що учасник програми своїм підписом засвідчує, що отримав усі пояснення від Виконавця, уважно прочитав та зрозумів всі положення цих договорів та додатків до них.

За умовами вказаних договорів позивач щомісячно сплачує внески за товар, який передається йому після одержання дозволу на його отримання, відтак, споживач в рамках укладених договорів сплачує за товар, а не за можливість його отримання (п.2.1 договору, ст.ст.3,4 додатку№2).

Законом України від 2 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено її п.11 1 , яким до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Оскільки місцевий суд не врахував, що укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови, за яких такий товар може бути одержаний та прийшов до невірного висновку про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ під час укладення договорів, оскільки це не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо договорів, укладених з ТОВ, є незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується рішення суду в частині визнання недійсним договору страхування №915-286 від 21.05.2013 року, укладеного між позивачем і ПАТ, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Оскільки ні законом, ні договором не передбачено забезпечувальний характер договору страхування то висновок суду про такий характер договору і наявність підстав для визнання його недійсним є неправомірним, тому позовна вимога про визнання недійсним договору страхування за вказаною підставою, обраною позивачем, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача при розгляді справи апеляційним судом про відсутність у ТОВ ліцензії на надання послуг з метою отримання договорів позики, оскільки вказаною обставиною не було обґрунтовано позовні вимоги та вона не була предметом дослідження суду першої інстанції.

На підставі ч.ч. 1,2 ст.215, ст.546 ЦК України, ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» задовольнити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис

Судді: два підписи

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 05 лютого 2014 року

Рішення набрала законної сили 27 січня 2014 року

Суддя: І.В. Цуканова

Секретар судового засідання: О.В. Сікора