Ухвала

від 29.10.2013 по справі 812/6959/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа №812/6959/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. у справі № 812/6959/13-а за позовом Приватного підприємства "Ірбіс" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352201 від 28.05.2013 р. та № 0000442201 від 21.06.2013 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби (далі Первомайська ОДПІ), в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000352201 від 28.05.2013 р. та № 0000442201 від 21.06.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо відсутності реального характеру правовідносин позивача з ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс" оскільки реальність укладенних договорів постачання підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами, складеними у відповідності до вимог діючого законодавства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. у справі № 812/6959/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби № 0000352201 від 28.05.2013 р. та № 0000442201 від 21.06.2013 р.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на фактичну відсутність постачання товару за договором постачання, що в договорі постачання від 03.01.2012 року не вказана адреса відправлення товару і переходу ризику на товар, в товарно-транспортних накладних відсутні пункти відвантаження та розвантаження, в подорожніх листах відсутні дані щодо роботи водія та автомобіля, відсутній час виїзду з горажу та час повернення, показники спідометру при виїзді та поверненні, кількисть палива, незаповнене завдання водію, хто розпоряджається автомобілем, час прибуття - вибуття, кількисть годин, звідки взят та куди доставлено вантаж, найменування вантажу, кількисть їздок з вантажем, відстань в кілометрах, тобто не підтверджено реальності здійснених операцій. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї встановила наступне:

26.11.2012 року Первомайською ОДПІ проведено перевірку ПП "Ірбіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс" за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., результати якої оформлені актом перевірки № 175/22/31140050 від 13.05.2013 (а.с. 29-38 т. 1).

В акті перевірки податковий орган посилаючись на зміст акту перевірки Іванківської МДПІ Київської області від 27.11.2012 № 610/22/35367808 і зазначає, що ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс" згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в лютому 2012 року сформовано податковий кредит ПП "Ірбіс" на суму 121050 грн. Податковий кредит самого ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс" сформований по взаємовідносинам з ПП "Укртехносплав" щодо якого, довідкою про зустрічну звірку ДПІ у м. Чернігові встановлено потрапляння підприємства до категорії "податкова яма" у зв'язку з тим, що підприємство не має складських приміщень та власного автотранспорту.

Далі податковий орган наводить зміст укладеного позивачем у справі з ПП "Фірма "АВТ-маркет" договору, зазначає накладні, податкові та товарно-транспортні накладні за якими здійснювалися поставки товару, платіжні документи і робить висновок, про порушення позивачем п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 занижено податок на прибуток у сумі 605250 грн. та п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 занижено податковий кредит у сумі 121050, в тому числі за лютий 2012 - 107285 грн., червень 2012 - 4360 грн., вересень 2012 - 9405 грн. (а.с. 37 т. 1).

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 р. № 0000362201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 121050 грн., за штрафними санкціями 60525 грн. та № 0000352201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 127103 грн., за штрафними санкціями 63551,50 грн. (а.с. 39-40 т. 1).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2013 р. № 0000362201 та № 0000352201, ПП «Ірбіс» направлена скарга від 03.05.2013 до Державної податкової служби у Луганській області, про скасування зазначених податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Головного управління міндоходів Луганській області від 20.06.2013 №1979/10-400/08 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ від 28.05.2013 №0000352201 про сплату 127103 грн. податку на прибуток підприємств і 63551,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. Скасовано визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28.05.2013 р. № 0000362201 суму податку на додану вартість на 13765 грн. та суму штрафної (фінансової) санкції на 6882,50 грн. (а.с. 43-48).

На підставі зазначеного, враховуючи рішення про розгляд первинної скарги від 20.06.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0000442201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 107285 грн., за штрафною санкцією 53642,50 грн. (а.с. 41 т. 1).

За результатами розгляду скарги позивача Міністерством доходів і зборів України рішенням від 29.07.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 49 т. 1).

Відповідно до п.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податквого кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій, позивачем надано договір поставки № 1 укладений з ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс", розрахунки за отриманий товар, товарно-транспортні накладні та подорожні лист, договори оренди транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2012 року позивачем укладено договір поставки № 1 з ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс", відповідно до якого позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та по цінам, вказаним в накладних, товар постачається автомобільним транспортом покупця - позивача у справі, строк постачання товарів - згідно заявок (а.с. 54 т. 1).

01.02.2012 позивачем виставлено ПП "Фірма "АВТ-Маркет плюс" заявку на відвантаження товару із зазначенням адрес пунктів навантаження та розвантаження і необхідного обсягу відвантаження за датами на лютий місяць 2012 року (а.с. 207 т. 1).

На виконання договору протягом лютого 2012 року позивачем придбано кремніє місткий матеріал про, що виписано податкові накладні (а.с. 70-84 т. 1) та накладні (а.с. 55-69 т. 1), що ним відповідають у загальній кількості 15 шт. Дати, номери, кількість товару та його вартість, у т.ч. ПДВ докладно викладені в акті перевірки (а.с. 26 т. 1).

Позивачем виписувалися довіреності на здійснення оплати товарів протягом лютого 2012 року (а.с. 234-240 т. 1).

Розрахунки за отриманий товар здійснювалися як готівкою, так і в безготівковій формі, що підтверджується випискою з особового рахунку та квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 115-122 т. 1).

Транспортування товару здійснювалося вантажним автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобілю (а.с. 85-114 т. 1). Відомості щодо маршруту, відправника, отримувача, ваги товару та його ціни зазначені в товарно-транспортних накладних відповідають відомостям, визначеним у відповідних накладних та податкових накладних від тих же дат.

Детально відомості про здійснені оплати та товарно-транспортні накладні наведена в акті перевірки (а.с. 27-28 т. 1).

Приймання товару оформлено актами приймання продукції за кількістю та якістю (а.с. 208-222).

До складу податкового кредиту лютого 2012 року з податку на додану вартість відповідно до декларації за лютий місяць позивачем по взаємовідносинам з ПП "Фірма "АВТ-маркет плюс" віднесено 107284,50 грн. (а.с. 123-126 т. 1). Податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 128-131 т. 1).

На підтвердження подальшого використання отриманого кремніє місткого матеріалу позивачем надано накладні-вимоги на внутрішнє переміщення матеріалів за лютий 2012 року (а.с. 160-171 т. 1).

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують наявність у позивача виробничих потужностей та обладнання - договір оренди земельної ділянки, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (а.с. 172-178 т. 1), договори купівлі-продажу та поставки обладнання (а.с. 183-203 т. 1).

На підтвердження наявності автотранспорту надано довідку ВРЕВ про реєстрацію за позивачем транспортного засобу Вольво державний номер ВВ 3620 СА (а.с. 179-180 т. 1) та договори оренди транспортних засобів КАМАЗ 5511, 1986 року випуску держ. номер ВВ 3489 АІ та КАМАЗ 5511, 1982 року випуску, держ. номер 256-61 ЕВ (а.с. 181-182 т. 1).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а тому позивач мав права на включення сум за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року до податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на фактичній відсутності постачання товару за договором постачання, оскільки "згідно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів товар транспортувався з пункту навантаження м. Запоріжжя до пункту розвантаження м. Первомайськ та враховуючи відстань між м. Запоріжжя та м. Первомайськ вбачається відсутність постачання кремніє місткого матеріалу". Позивачем надано підтвердження належності йому транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, пункти навантаження та розвантаження товару зазначені в товарно-транспортних накладних та заявці від 01.02.2012 р.

Щодо відсутності оформлених відряджень на водіїв, які здійснювали перевезення, з даного приводу позивачем надано колективний договір ПП "Ірбіс" на 2010-2015 роки, відповідно до пункту 11.1 якого, службові поїздки водіїв не вважаються відрядженням, якщо такі події відбуваються протягом однієї доби, якщо службова поїздка передбачена більш ніж на добу, то вона вважається відрядженням і за нею здійснюється нарахування добових, відповідно до діючого законодавства (а.с. 229 т. 1).

Висновки акту перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення повністю ґрунтуються на акт перевірки контрагента позивача, та базуються на припущеннях податкового органу про нереальність господарських операцій, а тому колегія судді вважає, що висновки апеляційної скаоги є такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, при формуванні податкового кредиту з ПДВ в податковому обліку Приватним підприємством "Ірбіс" дотримані положення п.п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби № 0000352201 від 28.05.2013 р. та № 0000442201 від 21.06.2013 р. відповідно є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. у справі № 812/6959/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов