Рішення

від 23.10.2013 по справі 260/6026/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Провадження по справі № 2/260/1468/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Кротінова В.О.

при секретарі: Шелістової Ю.К., Гордієнко І.В.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

за участю представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі», Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про визнання незаконним рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, про визнання недійсним та скасування реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, про скасування реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі рішення загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» від 15.05.2007 р. він з 16.05.2007 р. був переведений на посаду президента Консорціуму на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України згідно з наказом №03-к від 16.05.2007 р., у трудовій книжці було зроблено відповідний запис під номером 41.

Окрім того, позивач вказав, що він фактично був допущений та приступив до виконання обов’язків президента Консорціуму. При цьому будь-який трудовий договір (контракт) на якийсь певний строк із ним не укладався, тобто був укладений трудовий договір на невизначений строк.

29.05.2013 р. поштою позивач отримав лист-повідомлення вих. №77-005 від 24.05.13, в якому зазначалось, що з 17.05.2013 р. рішенням загальних зборів учасників Консорціуму його було звільнено із займаної посади у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну перебування на посаді, що є порушенням ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Також додатково позивач вказав, що згодом йому стало відомо про те, що позачергові загальні збори учасників, які відбулися 17.05.2013 р., були скликані одним з учасників Консорціуму - ВАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" самостійно і на власний розсуд. При цьому, з боку ВАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" було звернення до самого відповідача від 01.04.2013 р., але воно стосувалось скликання чергових загальних зборів, які на той момент були вже скликані на 05.04.2013 р. (перша п’ятниця квітня згідно із Статутом). Також зазначив, що жодні рішення ОСОБА_4 радою Відповідача щодо скликання позачергових Загальних зборів учасників 17 травня 2013 року, як того вимагає статут відповідача, не приймались. Відповідні рішення до відома Правління і самого позивача як Президента підприємства-відповідача не доводились, порядок денний та конкретні місце і час проведення зборів від 17.05.13 ОСОБА_4 радою не затверджувались. Між тим, саме рішення ОСОБА_4 ради, а не окремого учасника Консорціуму, є для позивача і Правління підставою для вчинення дій щодо організації і проведення зборів.

На підставі викладеного позивач вказав, що загальні збори учасників відповідача, які відбулись 17.05.2013 р. були скликані та проведені з грубими порушеннями статуту відповідача, а тому будь-які рішення, які прийняті на них є протиправними та незаконними, у тому числі і рішення про його звільнення.

Також позивач відзначив, що оскільки державним реєстратором Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на підставі вищевказаного незаконного рішення відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було вчинено реєстраційний запис про зміну керівника юридичної особи - відповідача, згідно якої керівником зазначено ОСОБА_5 Євстахієвича, тому такий запис є недійсним та підлягає скасуванню.

Просив суд визнати незаконним рішення загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі», оформлене протоколом від 17.05.2013 р. № 17/05/13, в частині його звільнення з посади президента Консорціума «Концесійні транспортні магістралі», поновити його на роботі на посаді президента Консорціума «Концесійні транспортні магістралі» та визнати недійсним та скасувати реєстраційний запис Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про зміну керівника Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» та підписанта від імені Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 Євстахієвича.

У свою чергу відповідач звернувся до ОСОБА_3 з зустрічною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що позивач за первісним позовом ігнорує вимогу загальних зборів учасників Консорціуму про передачу документації та активів Консорціуму новому президенту та незаконно продовжує користуватися документами, печаткою, штампами та іншими активами що належать Консорціуму.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним. Ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. В контексті зазначеної статті кодексу, вся документація, а також печатка та штампи Консорціуму, є власністю Консорціуму, а не ОСОБА_3

З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом просить суд витребувати у ОСОБА_3 правовстановлюючі та установчі документи Консорціуму, печатку, штамп Консорціуму, бухгалтерську та кадрову документацію, землевпорядну та проектно-кошторисну документацію щодо будівництва дороги Краківець-Львів та всі інші активи, що на правах власності належать Консорціуму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні обставинам викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, позивач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Консорціум посилається на приписи статті 99 ЦК України та рішення Конституційного суду України №1-2/2010 від 12.01.2010 р. та відзначає, що компетентні органи товариства мають право відсторонити особу від виконання обов’язків директора. Дане посилання на переконання ОСОБА_3 є недоречним, оскільки рішенням загальних зборів учасників Консорціуму від 17.05.2013 р. звільнено із займаної посади «у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну перебування на посаді», а не відсторонено від виконання обов’язків президента і тому позовні вимоги стосуються саме незаконності звільнення та прохання до суду поновити на роботі. Також вказавши, що відповідач свій зустрічний позов безпідставно обґрунтовує посиланням на положення ст. 61 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки даний закон регулює зовсім інші правовідносини, які знаходяться поза межами предмету спору, а саме ст. 1 даного Закону встановлює, що цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів. Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що не має у своєму власному розпорядженні, не утримує та не володіє ніякими правовстановлюючими, установчими чи іншими документами або майном Консорціуму, тому представник позивача та сам позивач просили суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що 17.05.2013 р. відбулися позачергові загальні збори учасників Консорціуму, які було проведено з дотриманням всіх вимог та процедур, передбаченими законодавством України та статутом Консорціуму.

Рішення, прийняті Загальними зборами Учасників Консорціуму, оформлені протоколом №17/05/13 від 17.05.2013 р. Одним із питань порядку денного, за наслідками якого було прийнято рішення, було питання про обрання органів управління та контролю, у зв'язку із закінченням 5-річного терміну повноважень попереднього складу органів управління та контролю.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 120 Господарського кодексу України, ст. 99 Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. у справі № 1-2/2010, що припинення повноважень керівника знаходиться в площині не лише трудового права, але й корпоративного.

Представник відповідача наголошує, що загальні збори учасників Консорціуму діяли виключно на підставі діючого законодавства України, а також статуту Консорціуму.

Загальні збори учасників одноголосно дійшли до висновку про непідтвердження повноважень президента ОСОБА_6 на наступний п'ятилітній термін, а також про їх припинення, зокрема з підстав закінчення терміну повноважень.

Обидва примірники трудового договору перебували у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні безпосередньо самого Президента Консорціуму, тому твердження позивача за первісним позовом про відсутність трудового договору, є безпідставними.

У зв'язку з тим, що Загальні збори вирішили не продовжувати термін повноважень Президента, було прийнято рішення про припинення таких повноважень. Таким чином, підставою для звільнення позивача є п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Після того, як Загальні збори Учасників Консорціуму прийняли одноголосне рішення про припинення повноважень позивача на посаді президента Консорціуму, йому неодноразово направлялися повідомлення про передачу всіх правовстановлюючих та установчих документів, печаток, штампів, журналу обліку сертифікатів Консорціуму тощо.

Проте позивач ігнорує вимоги Консорціуму та незаконного продовжує користуватися документами, печаткою та штампами.

Представник відповідача просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свій зустрічний позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі. Відповідач, Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області, належним чином про дату та час судового засідання повідомлений, до судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надав.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача законні і обґрунтовані та підлягають задоволенню, а зустрічний позов судом не може бути задоволений з наступних підстав.

Відповідач відповідно до п. 1.1 свого статуту є тимчасовим статутним об’єднанням юридичних осіб (Учасників Консорціуму) на основі поєднання капіталу і координації учасників для досягнення спільної мети ( а.с.43).

У п. 5.1 статуту вказано, що учасниками консорціуму є суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які включені до складу учасників за рішенням загальних зборів Учасників та/або набули права власності на частку в статутному капіталі Консорціуму (корпоративні права) згідно положень цього статуту.

Ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Ч. 4 статті 120 Господарського кодексу України передбачено, що консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Таким чином, згідно з наведеними положеннями законодавства та статуту відповідача його учасниками є юридичні особи. Відповідач не є господарським товариством та підприємством, а є господарським об’єднанням, створеним ними.

Позивач є фізичною особою, а тому не може бути учасником відповідача, що обумовлює відсутність корпоративних відносин між ними.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином, між позивачем та відповідачем наявні виключно трудові правовідносини.

П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Судом встановлено, що на підставі рішення загальних зборів учасників Консорціуму, оформленого протоколом від 15.05.2007 р., з 16 травня 2007 року позивач призначений на посаду президента Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі». Цим же протоколом доручено ОСОБА_4 раді укласти трудовий договір (контракт) з позивачем (а.с.4-6).

В протоколі від 15.05.2007 р. не визначено на який строк необхідно укласти трудовий договір (контракт) з позивачем.

Із заяви позивача про прийняття на роботу від 15.05.2007 р. також не вбачається його волевиявлення на укладення строкового трудового договору (контракту) (а.с.108).

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

16.05.2007 р. був прийнятий наказ № 03-к «По особовому складу», за яким позивач приступив до виконання службових обов’язків (а.с.7).

Із змісту вказаного наказу вбачається, що підставою для його прийняття є рішення загальних зборів учасників консорціуму від 15.05.2007 р. та подана заява. Будь-яких посилань на трудовий договір (контракт) або інформації про його укладення наказ не містить.

У трудовій книжці позивача 16.05.2007 р. був зроблений запис № 41 про переведення позивача з посади першого віце-президента Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» на посаду президента Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України (10-11). Запис зроблено на підставі протоколу загальних зборів консорціуму від 15.05.2007 р., наказу № 03-к від 16.05.2007 р.

Запис в трудовий книжці не містить інформації про те, що позивач прийнятий за строковим трудовим договором на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 24 КЗпП України додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні контракту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 170 затверджено Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників.

П. 3 Положення № 170 передбачено, що прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином (надалі - роботодавець) може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

У п. 7 Положення № 170 визначено, що відповідно до статті 24 КЗпП України контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Згідно з п. 8 Положення № 170 контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Відповідно до п. 9 Положення № 170 контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Позивач наполягає на тому, що з ним не укладався трудовий договір (контракт), а був укладений трудовий договір на невизначений строк. Позиція позивача підтверджується протоколом загальних зборів учасників консорціуму від 15.05.2007 р., заявою від 15.05.2007 р., наказом № 03-к від 16.05.2007 р. «По особовому складу», записом в трудовій книжці.

Відповідач наполягає на тому, що трудовий договір (контракт) укладався та обидва примірники перебували у володінні, користуванні та розпорядженні самого позивача. Разом з тим, це твердження відповідача не відповідає обставинам справи та п. 8 Положення № 170. Протоколом загальних зборів учасників консорціуму від 15.05.2007 р. ОСОБА_4 раді доручалося укласти трудовий договір (контракт) з позивачем, як наслідок у разі укладення трудового договору (контракту) один примірник відповідно до п. 8 Положення № 170 повинен бути у ОСОБА_4 ради. Жодного примірнику трудового договору (контракту) відповідачем не надано.

Ч. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Ч. 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У ч. 4 статті 60 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, відповідачем не доведено, що з позивачем укладався трудовий договір (контракт) строком на 5 років.

В свою чергу, позивачем надані докази на підтвердження укладення трудового договору на невизначений строк.

Ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

8) підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

За обставин, які склалися в даній справі, підстав, передбачених КЗпП України, для припинення трудового договору з позивачем немає.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, що підставою припинення трудового договору з позивачем є закінчення його строку, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують укладення з позивачем трудового договору (контракту) строком на 5 років. Протокол загальних зборів учасників консорціуму від 15.05.2007 р., заява від 15.05.2007 р., наказ № 03-к від 16.05.2007 р. «По особовому складу», запис в трудовій книжці не підтверджують обставину укладення строкового трудового договору.

Крім того, оскільки відповідач наполягає на тому, що трудовий договір (контракт) мав строк 5 років відповідно до статуту, то строк його сплинув 16.05.2012 р. Однак після цієї дати трудові відносини з позивачем продовжували тривати.

Суд враховує, що реалізація положення п. 13.2 статуту про п’ятирічний строк повноважень Президента, поставлена в залежність від обставини укладення трудового договору (контракту). Відсутність укладеного трудового контракту як особливої форми трудового контракту має наслідком те, що правовідносини регулюються відповідними положеннями трудового законодавства. КЗпП України не пов’язує припинення трудових відносин з положеннями статутних документів роботодавців без врахування положень трудового законодавства.

Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вбачається, що основною умовою припинення строкового трудового договору через закінчення його строку є звільнення працівника в останній день його дії. В останній день роботи або до цього повинен бути виданий наказ про звільнення.

В іншому випадку ст. 39-1 КЗпП України встановлено, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Продовження трудових правовідносин, тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін.

Такі наслідки не настають, лише у випадку, якщо хоча б одна із сторін вимагає припинення трудових правовідносин. Вимога власника повинна бути оформлена наказом про звільнення, записом у трудовій книжці і пропозицією отримати трудову книжку і розрахунок по заробітній платі. Разом з тим, вказані дії до 16.05.2012 р., включаючи цю дату, відповідачем не були вчиненні.

Таким чином, позиція відповідача, що правовою підставою звільнення позивача є закінчення строкового трудового договору (контракту) є безпідставною, оскільки суду не наданий трудовий договір (контракт), який містить строк трудового договору, та відповідачем не вчинялися дії у строк, передбачений законодавством, які свідчать про намір припинити трудові правовідносини. Відсутність таких дій свідчить, що трудові відносини продовжують тривати на невизначений строк.

Судом встановлено, що 17.05.2013 р. були проведені загальні збори Учасників Консорціуму «Концесійні Транспортні Магістралі», за результатами яких складено протокол № 17.05.2013 року (а.с.13-16).

Пунктом 13 вказаного протоколу передбачено, що до порядку денного було включено питання про обрання органів управління та контролю (Правління, ОСОБА_4, Ревізійної Комісії) у зв’язку із закінченням 5-ти річного терміну повноважень попереднього складу органів управління та контролю.

У вказаному протоколі зазначено, що за результатами голосування по тринадцятому питанню порядку денного присутні вирішили, зокрема, звільнити із займаної посади у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну перебування на посаді Президента Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» ОСОБА_3. (а.с.13-16).

Цим же протоколом визначено, що за результатами голосування по тринадцятому питанню порядку денного присутні вирішили обрати ОСОБА_5 Євстахієвича Президентом Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» з 17.05.2013 р. (а.с.16).

Також відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_5 Євстахієвича зобов’язано негайно приступити до виконання обов’язків та негайно прийняти від попереднього Президента Консорціуму ОСОБА_3 та колишніх членів Правління: правовстановлюючі та установчі документи, печатки, штампи, журнал обліку сертифікатів, тощо.

Зміст вказаного протоколу дозволяє дійти до однозначного висновку про те, що ним передбачено звільнення позивача, тобто припинення трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_5 Євстахієвич є керівником Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» з 17.05.2013 р. (а.с.17).

При цьому, спірне рішення про звільнення прийнято у формі протоколу загальних зборів учасників Консорціуму, фактичне його виконання підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, звільнення позивача з посади президента Консорціуму підтверджується протоколом загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні Транспортні Магістралі» від 17.05.2013 р. № 17/05/13 та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не погоджується з відповідачем, який вважає, що відбулося відсторонення (усунення) від обов’язків позивача, оскільки зміст протоколу загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні Транспортні Магістралі» від 17.05.2013 р. № 17/05/13 не містить жодної інформації про таке відсторонення (усунення) від обов’язків позивача, навпаки зміст цього протоколу свідчить, що відбулося звільнення, яке виконано шляхом внесення відповідних змін до даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач безпідставно звільнив позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконним протоколу від 17.05.2013 р. № 17/05/13 в частині звільнення позивача та призначення на цю ж посаду іншої фізичної особи підлягають задоволенню.

Через незаконність звільнення позивач підлягає поновленню на посаді президента Консорціуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Судом встановлено незаконність рішення про звільнення позивача з посади президента Консорціуму та призначення на цю ж посаду ОСОБА_5 Євстахієвича, оформленого протоколом загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні Транспортні Магістралі» від 17.05.2013 р. № 17/05/13. Таким чином, протокол загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні Транспортні Магістралі» від 17.05.2013 р. № 17/05/13 в розумінні ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не може вважатися рішенням уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну керівника Консорціуму.

Ч. 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» закріплено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо керівника юридичної особи. З огляду на це, виконання службових обов’язків керівником юридичної особи поставлено в залежність від наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про те, що ця особа є керівником юридичної особи.

Таким чином, позовні вимоги до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про визнання недійсним та скасування запису про зміну керівника Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» та підписанта від імені Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 Євстахієвича підлягають задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в сумі 114,70 грн.,

Щодо зустрічної позовної заяви Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі» до ОСОБА_3 про витребування документації та майна з чужого незаконного володіння суд враховує наступне.

При обґрунтуванні зустрічних вимог Консорціум «Концесійні транспортні Магістралі» вказує на те, що після припинення повноважень на підставі протоколу від 17.05.2013 р. № 17/05/13, ОСОБА_3 не повернув правовстановлюючі та установчі документи, печатки, штампи, журнал обліку сертифікатів, тощо.

При цьому, Консорціум посилається на ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому майном, тобто коли майно незаконно вибуває з його володіння.

Разом з тим, вказана норма на поширюється на правовідносини між Консорціумом «Концесійні транспортні Магістралі» як роботодавцем та ОСОБА_3 як найманим працівником, тобто трудові правовідносини. Цивільні правовідносини з приводу незаконного заволодіння ОСОБА_3 майном Консорціумом «Концесійні транспортні Магістралі» не виникали.

З огляду на викладене, у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити, тим більш, що суд прийшов до висновку щодо незаконності звільнення позивача.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. 21, ст. 23, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 36, ст. 39-1, ст. 40, ч. 1, 5 ст. 235 КЗпП України п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», , керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі», Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про визнання незаконним рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, про визнання недійсним та скасування реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - задовольнити повністю.

Визнати незаконним рішення загальних зборів учасників Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі», оформлене протоколом від 17.05.2013 р. № 17/05/13, в частині звільнення ОСОБА_3 з посади президента Консорціума «Концесійні транспортні магістралі».

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді президента Консорціума «Концесійні транспортні магістралі», допустити негайне виконання рішення у цій частині.

Визнати недійсним та скасувати реєстраційний запис Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області про зміну керівника Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» та підписанта від імені Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 Євстахієвича.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі» до ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_3 правовстановлюючих та установчих документів Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі», печатки, штампу, бухгалтерської та кадрової документації Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі», землевпорядної та проектно- кошторисної документації, щодо будівництва дороги Краківець - Львів та усіх інших активів що на праві власності належать Консорціуму «Концесійні транспортні Магістралі», та відшкодування судових витрат - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» (81050, Львівська обл.Яворівський район, смт Шкло, провулок Новий, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 30480564) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

СУДДЯ: