Рішення

від 27.06.2014 по справі 260/6026/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 260/6026/13-ц Номер провадження 22-ц/775/11404/2013

Головуючий в 1 інстанції: Жамбровський С.І.

Категорія 57 Доповідач Хейло Я.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Біляєвої О.М.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І.

при секретарі: Попченко В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги сторін на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 09 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вугледар про встановлення юридичних фактів та стягнення страхових виплат,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ВВДФСС у м. Вугледар про встановлення юридичних фактів та стягнення страхових виплат. Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважають себе членами сім'ї ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За своє життя ОСОБА_5 працював у вугільній промисловості - шахті Південно донбаська № 3 та отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10.12.2012 року встановлено причинно - наслідковий зв'язок його смерті з професійним захворюванням, що підтверджується довідкою Донецької обласної профпаталогічної медико - соціальної комісії № 000391 від 10.12.2012 року. На момент смерті ОСОБА_5 сім'я позивачів проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 і складалася із: ОСОБА_1, яка доводилася йому матір'ю; ОСОБА_2, яка доводилась йому падчеркою, так як її мати ОСОБА_6 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 з 23.12.1986 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_3, який був онуком ОСОБА_6 та яка була його опікуном до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, а після її смерті, опікуном стала ОСОБА_2 Уточнив позовні вимоги просили суд встановити факт проживання однією родиною та перебування на утриманні потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вугледар одноразову допомогу в сумі 242440,40 гривень; зобов'язати ВВДФССНВВ призначити щомісячні страхові виплати ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника до досягнення повноліття.

Рішенням Вугледарського міського суду від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією родиною зі своїм сином ОСОБА_5, в період з жовтня 2007 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в квартирі АДРЕСА_1. В іншій частині позивних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВВДФСС у м. Вугледарі оспорюють обґрунтованість судового рішення, ставлять питання про його скасування та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини, не врахував ті обставини, що позивачі по справі не входять до переліку осіб, які згідно до ст. 33 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спричинили втрату працездатності мають право на отримання страхових виплат після смерті ОСОБА_5, а ОСОБА_1 не є членом сім'ї померлого в розумінні діючого законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та є представником ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість судового рішення, ставить питання про скасування рішення в частині відмови в задоволенні вимог про встановлення факту проживання однією сім,єю ОСОБА_5 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, встановлення факту перебування всіх позивачів на утриманні померлого; зобов'язанні ВВДФСС у м. Вугледарі нарахувати та сплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 одноразову допомогу у розмірі п'ятирічної заробітної плати потерпілого ОСОБА_5 у сумі 242440,40 гривень; зобов'язанні ВВДФСС у м. Вугледарі призначити ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно застосував законодавства, що регулює спірні правовідносини, не врахував ті обставини, що для ОСОБА_1 основним джерелом доходу була пенсія та регрес померлого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також входили до складу сім'ї померлого та знаходилися на його утриманні. ОСОБА_3 має право отримання страхових виплат як дитина віком до 18 років , яка не працювала та перебувала та утриманні померлого. Відмовляючи у задоволенні позовним вимог ОСОБА_1 суд прийшов до висновку , що вона проживала разом з ним і в той же час робить висновок про те, що вона не перебувала на повному його утриманні , не перевірив чи достатньо її пенсії у сумі 1199 грн. для задоволення особистих потреб, чи могла вона з такими доходами утримувати будинок , утримувати та обробляти у її віці земельну ділянку та за яких обставин вони стала мешкати разом з сином. Суд не прийняв до уваги показання свідків, які підтвердили, що померлий взяв на себе обов'язок утримувати свою мати.

В судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, а скаргу відповідача відхилити.

Представник відповідача доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, скаргу позивачів відхилити.

Апеляційний суд, заслухав доповідача,сторони, вивчив матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, а скаргу відділення Фонду слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі " № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 01.08.2007 року (а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Вугледарського міського управління юстиції 01.08.2007 року за №93, ОСОБА_6померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 продовжував проживати за однією адресою з дочками дружини від першого шлюбу : ОСОБА_2 ОСОБА_7, її сином та неповнолітнім ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_7 його опікуном стала ОСОБА_2

ОСОБА_5 працював на підприємстві вугільної промисловості Шахта Південнодонбаська № 3 та отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10.12.2012 року було встановлено причинно - наслідковий зв'язок його смерті з професійним захворюванням, що підтверджується довідкою Донецької обласної профпаталогічної медико - соціальної комісії № 000391 від 10.12.2012 року (а.с. 9,13-14).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом ЗАЦС Мар'їнського району Сталінської (Донецької) області (а.с. 10), в період з 2007 року і по день смерті свого сина - ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала разом з ним за адресою : АДРЕСА_1, син піклувався про неї.

На момент розгляду справи по суті ВВДФССНВВ в м. Вугледар, призначило ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати, відповідно до поданої нею заяви 05.07.2013 року, що підтверджується наданими копіями постанов про призначеня щомісячних страхових виплат особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого (а.с. 88,89, 104-105).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач ОСОБА_1 дійсно проживала однією родиною зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_1, проте не надала суду обґрунтованих доказів на підтвердження того , що вона знаходилась на утриманні свого сина ОСОБА_5, в період з 2007 року і до смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, і його доходи були основним і постійним джерелом засобів до існування.

Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що вона постійно протягом певного часу перебувала на повному утриманні померлого ОСОБА_5 або одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом для існування.

Згідно роз яснення Верховного Суду України від 01.01.2012 року повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала пенсію у розмірі 1199 грн., мала право на утриманні від своєї доньки. Пенсійний вік ОСОБА_1 підтверджує лише право на таке утримання, але не підтверджує самого факту знаходження її на утриманні.

ОСОБА_5 отримував пенсію у розмірі 2474,46 грн.,страхові виплати та його загальний доход на місяць складав 4040,02 грн.

Враховуючи співвідношення доходів померлого та позивача ОСОБА_1, а також ті обставини, що інші позивачі , які мешкали разом з померлим також зазначають, що останній постійно надавав їм усім матеріальну допомогу, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 знаходилася на повному утриманні померлого ОСОБА_5, оскільки не було доведено у суді тих обставин, що допомога з боку померлого була для неї основним та постійним джерелом для існування.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту перебування на утриманні померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 (доньки дружини померлого ОСОБА_5 від попереднього шлюбу) та ОСОБА_3 (сина доньки дружини померлого від попереднього шлюбу ), суд першої інстанції вірно виходив з того,що відповідно до ст.33 Закону України від 23 вересня 1999 року Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебувають на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років , які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років ; 2) жінки, які досягли 55 років. І чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3)інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;5)непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Встановлений законом перелік осіб, які мають право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого є вичерпним, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до кола осіб визначених цим переліком не входять та право на одержання страхових виплат після смерті ОСОБА_5 на мають.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім'ї має одинока особа.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ухвалюючи рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією родиною зі своїм сином ОСОБА_5 в період з жовтня 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року суд прийшов до правильного висновку, що цей факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає встановленню.

Ст.34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і , крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Згідно з пп.1.2,6.1.4.,6.1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року, у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду зобов'язані своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті виплачуючи йому або особам, які мають на це право: 1) допомогу у зв'язку з тимчасової непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 2)одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги суд виходив з того, що жоден з позивачів на утриманні померлого не перебував, а тому право на одержання одноразової допомоги не має.

Проте, як вбачається зі змісту вищенаведених вимог закону, він не пов'язує право на отримання одноразової допомоги з фактом перебування на утриманні померлого, а визначає, що така допомога виплачується у разі смерті потерпілого на сім'ю. Оскільки суд прийшов до висновку , що померлий ОСОБА_5 на момент смерті проживав однією родиною зі своєю матер'ю, мав спільний побув, права та обов'язки, тобто вона була членом його сім'ї , що не суперечить вимогам ст.3 Сімейного Кодексу України, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1, як член сім'ї померлого має право на отримання одноразової допомоги у зв'язку з його смертю.

Оскільки розмір цією допомоги за законом має бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, а розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_5 складає 3816,36грн. (а.с.116) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню одноразова допомога у сумі 228981,60грн. , виходячи з розрахунку 3816,36грн * 60 місяців .

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід частково скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення одноразової допомоги, в іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду в іншій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу позивачів задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вугледар відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду від 09 грудня 2013 року частково скасувати.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вугледар на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу на сім'ю у розмірі 228981,60грн. (двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят одну грн.60 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: