Постанова

від 11.01.2007 по справі 9/18-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/18-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 січня 2007 р.                                                                         Справа № 9/18-07

Суддя господарського суду Балтак О.О.

при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,21100, вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця   

до:Державного підприємства "Овечацький Спиртзавод", 22400, вул. Жовтнева,25, с. Дружне, Калинівський район, Вінницька область  

про стягнення 18 670,34 грн.

Представники :

позивача     :   Балтянський В.С.-представник за довіреністю

відповідача :   Борівський О.Г.-представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

           Заявлено позов про стягнення з державного підприємства "Овечацькийспиртзавод"   заборгованості в розмірі  18670 грн. 34 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідач у запереченнях № 10 від 09.01.2007р. не погоджується з позовом та вказує, що підприємство листом № 64 від 28.03.2005 р. проінформувало Калинівський районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про вільне робоче місце на якому може використовуватись праця інваліда, але інвалідів для працевлаштування направлено не було. На протязі 2005 року інваліди  безпосередньо до підприємства для працевлаштування не звертались. Таким чином, відповідач вважає, що ним не порушено норми ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а тому в позові просить відмовити.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне .

Стаття 19 Закону  України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) встановлює для підприємств (об‘єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов‘язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується  і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким  завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п‘ятого цього Положення, якими Фонду  надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати  перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 5 робочих місць.

Середньоспискова чисельність інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві відповідача відповідно до звіту  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік становить 4 чоловіки. Водночас, з матеріалів справи, зокрема з листа № 64 від 28.03.2005 року вбачається, що відповідач проінформував Калинівський районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про вільне робоче місце на якому може використовуватись праця інваліда та потребу в працівнику для працевлаштування інваліда. Працевлаштування інвалідів центром зайнятості не здійснювалось.  

Наведене свідчить про те, що  відповідачем було  забезпечено норматив щодо  створення робочих місць для працевлаштування  інвалідів.

З огляду на вищевикладене  суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову  - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 2 ст. 160 КАС України 11.01.2007 р.  

Суддя                                                    Балтак О.О.