Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-255/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 9104/80927/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івно-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастайл" до управління Пенсійного фонду України в м. Івно-Франківську про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

23.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мегастайл" звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івно-Франківську про визнання протиправними та скасування рішень № 2255, № 2256 від 26.12.2011 року щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в квітні і травні 2010 року позивачем було нараховано та сплачено внески до Пенсійного фонду на суми фактичних витрат на оплату праці за березень, квітень 2010 року в розмірі 5118,89 грн. і 316,01 гри., 4863,49 грн. і 300,76 грн., відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому відповідач безпідставно донарахував страхові внески у зазначених сумах та прийшов до висновку про приховування позивачем сум заробітної плати. Пояснили, що позивачем направлялись відповідачу звіти за вказаний період в електронному вигляді, чому вони не були отримані відповідачем їм не відомо. При цьому застосуванням частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність, безпідставно застосував до позивача фінансові санкції відповідно до рішень № 2255, № 2256 від 26.12.2011 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправним та скасувано рішення № 2255 від 26.12.2011 року щодо застосування фінансових санкцій на суму 10870,91 грн., а в решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Івно-Франківську, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень, квітень 2010 року позивачем були сплачені в квітні, травні 2010 року, однак не були подані звіти до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегастайл" зареєстровано як юридична особа та є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року.

Суд першої інстанції встановив, що 26.12.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську проведено планову перевірку ТОВ "Мегастайл" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.03.2004 року до 01.12.2011 року.

За наслідками проведеної планової перевірки складено акт від 26.12.2011 року, яким встановлено порушення, в тому числі і при нарахуванні та сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме заниження суми фактичних витрат на оплату праці в жовтні 2006 року на 1808,04 грн., листопаді 2006 року на 2402,95 грн. та занижено фонд оплати праці в березні 2010 року на 15800,50 грн., квітні 2010 року на 15037,81 гри., що призвело до донарахування страхових внесків - за жовтень 2006 року 574,96 грн., листопад 2006 року 764,14 грн., березень 2010 року 5118,90 грн. і 316,01 грн., квітень 2010 року 4863,49 грн. і 300,76 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені рішення за № 2255 та № 2256 від 26.12.2011 року, якими до позивача застосовані фінансові санкції за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків в розмірі 11938,26 грн. та застосовано фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески в розмірі 35049,30 грн. .

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, ч. 6 ст.20 якого встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Відповідно до п. 12 ст. 20 цього ж Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частинами 1,2 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058- IV передбачено, шо у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення.

Частина 1 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній до 01.01.2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Аналізуючи наведені приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд першої інстанції вірно встановив, що фінансові санкції передбачені п. 4 ч. 9 ст. 106 цього Закону застосовуються до страхувальника за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених ним страхових внесків.

Судом встановлено, що позивач самостійно сплатив страхові внески на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників за березень 2010 року в розмірі 5118,89 грн. і 316,01 грн. та в квітні 2010 року в сумі 4863,49 грн., 300,76 грн.

Факт сплати даних зобов'язань не оспорюється відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 20.04.2010 року на суму 5118,89 грн., №3 від 20.04.2010 року на суму 316,01 грн., № 24 від 14.05.2010 року на суму 4863,49 грн. та № 25 від 14.05.2010 року на суму 300,76 та вказані суми вносились відповідачем до карток особового рахунку позивача.

Одночасно необхідно вказати, що згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Частиною 1 статті 14 Основ законодавства встановлено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Згідно ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.

Таким чином, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Зважаючи на наведені обставини, які не спростовує відповідач, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем протиправно застосовані до позивача рішенням № 2255 від 16.12.2011 року фінансові санкції на суму 10870,91 грн.

Одночасно суд першої інстанції підставно не погодився з доводами позивача щодо необхідності визнання протиправним та скасування рішення відповідача за № 2256 від 16.12.2011 року, оскільки головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням про результат розгляду скарги ТОВ "Мегастайл" від 26.01.2012 року за № 593/06 скасувало рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 26.12.2011 року за № 2256 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, звертаючи увагу на пункт 5.5 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року за № 81/8680.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івно-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі №2а-255/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.П.Сеник

Р.Б.Хобор