Ухвала

від 23.10.2013 по справі 2а-7999/10/9/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/28413/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-7999/10/9/0170

за позовом ДПІ

до споживчого товариства № 4

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року ДПІ звернулася до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просив стягнути з Бахчисарайського районного споживчого товариства в особі Госпрозрахункового оптово-роздрібного заготівельно-виробничого підприємства податковий борг з податку на додану вартість у сумі 702,82 грн.

Ухвалою від 26.07.2010 суд здійснив заміну відповідача на його правонаступника - споживче товариство № 4.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено; стягнуто зі споживчого товариства № 4 податковий борг у вказаній сумі з посиланням на наявність у відповідача обов'язку погасити узгоджену суму податкового зобов'язання.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов, стягнувши відповідну суму боргу з первісного відповідача - з Бахчисарайського районного споживчого товариства в особі Госпрозрахункового оптово-роздрібного заготівельно-виробничого підприємства. При цьому скаржник зазначає, що всупереч вимогам статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміну відповідача було здійснено судом без згоди ДПІ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2009 № 0001351502/0 Госпрозрахунковому оптово-роздрібному заготівельно-виробничому підприємству було визначено штраф у сумі 702,82 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ.

У зв'язку з неможливістю вручення цього акта індивідуальної дії платникові його було розміщено на дошці поштових оголошень (про що складено акт від 02.09.2009 № 18/15-02). Втім названий платник не сплатив узгоджену за цим податковим повідомленням-рішенням суму штрафних санкцій.

Суди також з'ясували, що госпрозрахункове оптово-роздрібне заготівельно-виробниче підприємство було реорганізовано з передачею усього його майна, майнових прав та обов'язків правонаступникові - споживчому товариству № 4.

На підставі цього попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що саме споживче товариство № 4 є належним відповідачем у даній справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі наведеної норми Закону суд залучив споживче товариство № 4 до участі у справі як належного відповідача. І хоча у зв'язку з відсутністю згоди ДПІ на заміну первісного відповідача його правонаступником суд повинен був залучити споживче товариство № 4 як другого відповідача, однак оскільки дане процесуальне правопорушення на вплинуло на прийняття судами правильного по суті спору рішення та не є обов'язковою підставою для скасування рішень попередніх судових інстанцій, то касаційна скарга ДПІ задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2а-7999/10/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько