Ухвала

від 30.10.2013 по справі 2а-1670/6125/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/2410/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В.,

Заїки М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гребінківському та Пирятинському районах Полтавської області про стягнення витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гребінківському та Пирятинському районах Полтавської області (далі - відділення Фонду) 108 326 грн 16 коп. витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період із 1 січня по 30 червня 2011 року.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відділення Фонду зобов'язано відшкодувати УПФ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у тому числі щомісячну державну адресну допомогу і підвищення до пенсій, виплату яких УПФ здійснило на виконання вимог постанови Кабінету міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - постанова № 265) та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ; далі - постанова № 198).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з відділення Фонду заборгованість по виплаті допомоги на поховання в сумі 1528 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог і в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Пунктом 2 постанови № 265 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пунктом 1 постанови № 198 Кабінет Міністрів України з 1 квітня 2009 року встановив підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.

За змістом пункту 4 постанови № 265 та пункту 2 постанови № 198 виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Частиною третьою статті 30 та частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.

Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок) передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналіз положень постанов № 265 та № 198, якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги та виплату підвищення до пенсії, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Що стосується стягнення допомоги на поховання, то аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 23 травня 2011 року № 21-48а11 та від 20 лютого 2012 року № 21-462а11.

За обставин, коли апеляційний суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, ухвалене ним рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Малинін

М.М.Заїка

Ю.Й.Рецебуринський