Рішення

від 29.10.2013 по справі 761/22188/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22188/13-ц

Провадження №2/761/7547/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Іовенко М.В., Звонцовій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва, третя особа: Вільна профспілка медичних працівників України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (далі ЦРП Шевченківського району м. Києва) про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до наказу №131 від 22 березня 2002 року був переведений на посаду завідуючого амбулаторією, сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Наказом №258-к від 01.06.2012 року звільнений з посади у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що дії відповідача є грубим порушенням законодавства про працю, оскільки звільняючи його з посади адміністрація не зверталась за попередньою згодою до виборного органу ППОАЗПСМ ВПМПУ ЦРП Шевченківського району м. Києва та до Вільної профспілки медичних працівників України. Просив суд визнати його звільнення з посади завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики-сімейного лікаря незаконним та скасувати наказ № 258-к від 01.06.2012 року про його звільнення; поновити позивача на займаній посаді та сплатити йому середній заробіток за всі робочі дні вимушеного прогулу.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив суд поновити строки для оскарження наказів відповідача №30к від 12.01.2012р., №55к від 31.01.2012р., №145к від 27.03.2012р. про винесення йому доган; визнати накази №30к від 12.01.2012р., №55к від 31.01.2012р., №145к від 27.03.2012р. про винесення йому доган незаконними і скасувати їх; визнати його звільнення з посади завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва незаконним та скасувати наказ №258-к від 01.06.2012 року про його звільнення; поновити його на раніше займаній посаді завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва та зобов'язати Центральну районну поліклініку Шевченківського району м. Києва сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 58 915,59 грн. за період з 04.07.2012 р. по 28.10.2013 р.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Представник Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва позов не визнала, надала письмові пояснення в яких зазначила, що підставами для звільнення позивача було систематичне невиконання трудових обов'язків, а саме: нездійснення планування роботи Амбулаторії, не проведення організаційної діяльності, направленої на упорядкування діяльності Амбулаторії, не здійснення підготовки аналітичних матеріалів за підсумками діяльності за відповідний звітний період, невиконання наказів головного лікаря в частині підготовки відповідної документації по амбулаторії загальної практики-сімейної медицини до проведення державної акредитації. У зв'язку з чим до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган, від 21.09.2011 № 444к, від 12.01.2012 № 30к, від 31.01.2012 № 55к, від 27.03.2012 р. № 145к. Спірні накази про дисциплінарні стягнення винесені з дотриманням вимог законодавства та про порядок їх оскаржування був відомий позивачу, проте останній не дотримався строків для здійснення таких дій - пропустив строк позовної давності для оскарження наказів про винесення доган. Також пояснила, що звільнення ОСОБА_1 було предметом розгляду комісії по трудових спорах у ЦРП Шевченківського району міста Києва, за результатами засідання якої звільнення позивача було підтримано всіма членами комісії. Зазначила також, що в ЦРП діє первинна профспілкова організація ЦРП Шевченківського району міста Києва, що є частиною професійної спілки «Медична профспілка «Мединар». Позивач припинив своє членство в даній профспілковій організації, згідно заяви поданої 30.01.2012 року. На момент звільнення позивача у адміністрації ЦРП були відсутні жодні документи, які б підтверджували існування Первинної профспілкової організації Амбулаторії, підтверджували її юридичний статус та відсутні документи, що визначали б основи її діяльності. ППО Амбулаторії не створена у встановленому законодавством порядку та її діяльність є протизаконною, вважають, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необгрунтованими та незаконними. За таких обставин просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи підтримав вимоги ОСОБА_1 Зазначив, що 30.01.2012 р. на установчих зборах було створено первинну профспілкову організацію Вільної профспілки медичних працівників України Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (скорочено ППО ВПМПУ АЗПСМ ЦРП Шевченківського району м. Києва), протокол № 1 від 30.01.2012 р. 02.02.2012 р. Вільна профспілка медичних працівників України (ВПМПУ) зареєструвала новостворену первинну організацію, як свою членську організацію, свідоцтво № 88 про реєстрацію від 02.02.2012 р. В подальшому 12.09.2012 р. первинна організація подала пакет документів в Голосіївське районне управління юстиції м. Києва для її легалізації. Керівництво Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва було письмово повідомлено про створення первинної профспілкової організації. Таким чином, у випадку винесення догани та звільнення представник відповідача мав звертатися до третьої особи з відповідними поданнями, чого зроблено не було. Також зазначив, що на переконання ВПМПУ суд повинен відновити правовий порядок і справедливість та поновити ОСОБА_1 на посаді з відшкодуванням йому втраченого заробітку.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №131 від 22 березня 2002 року позивач переведений на посаду завідуючого амбулаторією, сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Наказом ЦРП від 12.01.2012р. №30к ОСОБА_1 винесено догану в зв'язку з порушенням ним трудової дисципліни, відсутністю на робочому місці більше трьох годин (а.с.143).

Як свідчать матеріали справи, з даним наказом позивач був ознайомлений 12.01.2012 року, з ним не був згодний, однак у визначений законом строк його не оскаржив.

Також наказом ЦРП від 31.01.2012р. за № 55к позивачу винесено догану в зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків та неякісну організацію лікувально-профілактичної роботи амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, а саме відсутність звіту про роботу амбулаторії за 2011 рік, відсутність плату роботи амбулаторії на 2012 рік, відсутність журналу протоколів виробничих нарад, відсутність журналу ВКК, відсутність графіку роботи співробітників амбулаторії (а.с. 147). Наказ позивачем оскаржено не було.

27.03.2012р. ЦРП винесено наказ №145к про винесення ОСОБА_1 догани за неналежне виконання посадових обов'язків в частині нездійснення контролю за дотриманням лікарями Амбулаторії порядку видачі документів про тимчасову непрацездатність (а.с.163).Ознайомлення позивача з наказом відбулося в день його винесення. Позивачем останній не оскаржувався.

Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що при застосуванні до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган відповідачем порушувались вимоги ст.ст. 147-151 КЗпП України.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання наказів про винесення доган незаконним 16.08.2012 року, пропустивши трохмісячний термін, встановлений вказаною норму Закону. Поважних причин для поновлення даного строку позивачем не наведено.

За встановлених обставин, підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині винесення йому доган незаконними і їх скасування відсутні.

Також встановлено, і не заперечується сторонами, що наказом №258-к від 01.06.2012 року позивач був звільнений з посади у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, із зазначенням підстави: накази про винесення доган від 21.09.2011р. № 444к, 12.01.2012 р.. № 30к, 31.01.2012 р. № 55к. та від 27.03.2012 р. № 145к (а.с.9).

За положеннями п. 3 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В свою чергу приписами ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації , членом якої є працівник.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу , крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення на працівника роботі (п. 15 Постанови).

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача і це підтверджується матеріалами справи, у ЦРП діє первинна профспілкова організація ЦРП Шевченківського району м. Києва, що є частиною професійної спілки «Медична профспілка «Медінар», зареєстрована 21.03.2000 року, членство в якій позивач припинив 30.01.2012 р. за власною заявою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується учасниками процесу, що 30.01.2012 р. було створено первинну профспілкову організацію амбулаторії сімейної медицини Вільної профспілки медичних працівників України, членом якої став ОСОБА_1

Як свідчить протокол установчих зборів первинної профспілкової організації амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва від 30.01.2012 р. ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створили зазначену Первинну профспілкову організацію.

Свідоцтво про реєстрацію первинної профспілкової організації № 88 від 02.12.2012 р. видано Вільною профспілкою медичних працівників України.

Згідно до листа № 1 від 30.01.2012 р., головного лікаря ЦРП Шевченківського району м. Києва було повідомлено про створення 30.01.2012 р. первинної профспілкової організації.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первину організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

В свою чергу стаття 16 Закону передбачає легалізацію профспілок і їх об'єднань.

Конституційним Судом України 18.10.2000 р. ухвалено рішення по справі № 11-рп/2000 положення ст. 16 Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок,які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають частині третій статті 36 Конституції України.

За таких обставин статтю 16 Закону було викладено в новій редакції, згідно з якою профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленого статусу залежно від рівня виборної організації, відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міським, районним, районним у містах, міськими(міст обласного значення) управліннями юстиції. При цьому легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, а лише може запропонувати профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу. Профспілка набуває статусу юридичної особи з моменту затвердження статуту. Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

За встановлених обставин, беручі до уваги матеріали справи, первинна профспілкова організація амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЦРП Шевченківського району м. Києва набула статусу організації Вільної профспілки медичних працівників України, яка керується її статутом.

Статут же Вільної профспілки медичних працівників України був затверджений Протоколом Установчого з'їзду від 21.11.2006 р. та легалізований Міністерством юстиції України 28.12.2006 р. за № 114/5.

Як свідчить лист Вільної профспілки медичних працівників України від 08.11.2012 р. за № 344 в адресу Голові КМДА, позивач є її членом з 02.02.2012 р. Також в листі зазначено, що адміністрація ЦРП Шевченківського району м. Києва про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 до профспілки не зверталась, а надіслала лист № 36-6 від 06.07.2012 р. із зазначенням, що така згода не потрібна.

Виходячи з положень ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус Вільної профспілки, як юридичної особи, свідчить і про такий статус і первинної профспілкової організації, яка керується в свій діяльності статутом вільної профспілки медичних працівників України.

Таким чином, зважаючи на те, що первинна профспілкова організація створена працівниками Амбулаторії і визнана Вільною профспілкою ланкою останньої, навіть за відсутності її легалізації, згода Первинної профспілки на звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України була необхідна.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Проте, визнаючи незаконним наказ про звільнення позивача з роботи суд бере до уваги ту обставину, що скасування спірного наказу віднесено до компетенції відповідача, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню е підлягають.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру середнього заробікту за весь час вимушеного прогулу суд виходить з п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року № 100.

ОСОБА_1 звільнено з роботи 01.06.2012 р. За наданою представником відповідача довідкою № 02/195 від 24.10.2013 р., середньогодинна заробітна плата позивача становить 24,13 грн. За період з червень-вересень 2013 р. робочі години становили - 2 571,98 годин.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За розрахунком позивача його вимушений прогул становить 12 місяців та 20 днів, оскільки він був працевлаштований з 04.07.2013 р. по 28.10.2013 р. та сума його середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 58 915,59 грн.

Наданий позивачем розрахунок було перевірено в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із вимог ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,11,30,57,60,88,169,212-215,367 ЦПК України, ст. ст. 40,43, 235, КЗпП України, ст.ст. 7,16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого амбулаторією, лікаря загальної практики - сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва з 01 червня 2012 року.

Стягнути з Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26380141) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 915 грн. 59 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26380141) в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: