Рішення

від 05.11.2013 по справі 906/1519/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" листопада 2013 р. Справа № 906/1519/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" (м. Суми)

до ТОВ "Корнинсир" (смт.Корнин)

про стягнення 5623,49 грн.

Позивач ТзОВ "БЛИЦ" звернувся з позовом до ТОВ "Корнинсир" про стягнення 5623,49 грн. , з яких 5500,00 грн. основного боргу, 38,51 грн. інфляційних втрат та 84,98 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, що виникло за фактом поставки товару за видатковою накладною №59 від 08.04.2013 року.

В обгрунтування правових підстав визначено ст. ст.11, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 265 ГК України.

Ухвалою від 18.10.13 р. господарський суд порушив провадження у справі за №906/1519/13 та вжив належних заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті позивачем заяви про зміну предмету або підстави позову не подано, відповідачем, відповідно, зустрічного позову.

В засідання суду представники сторін не з'явились, хоча повідомлені належним чином.

Позивач заявленим клопотанням від 25.10.13р. просить справу розглянути за відсутності представника.

Заявою від 25.1013р. позивач просить зменшити розмір позовних вимог, зокрема, стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних , оскільки основний борг відповідачем сплачено добровільно.

Господарський суд в судовому засіданні 05.11.13р. прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду по суті ( ч.4 ст. 22 ГПК України).

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується за позовними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційний втрат в загальній сумі 123,49 грн.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив та правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін або представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки згідно ч.3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до ст. 75 ГПК України вирішує спір за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" здійснив поставку охолоджувача молока 1000 л(1 фазний) в кількості 2 штук та охолоджувача молока 2000 л в кількості 1 штука загальною вартістю 106000,00 грн. за видатковою накладною №59 від 08.04.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю " Корнинсир".

Відповідач до оформлення факту поставки товару сплатив на користь позивача кошти в загальній сумі 100500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: №3005 від 14.03.2013 на суму 20000,00 грн.; №3055 від 22.03.2013 на суму 10000,00 грн.; №3123 від 29.03.2013 на суму 10000,00 грн; №3127 від 01.04.2013 на суму 10000,00 грн; №3148 від 03.04.2013 на суму 10000,00 грн; №3151 від 03.04.2013 на суму 7000,00 грн., №3155 від 04.04.2013 на суму 33500,00 грн.

Станом на 08.04.13року несплаченою залишилась сума 5500,00 грн. 13 травня 2013 року сторони звірили взаєморозрахунки за здійсненою поставкою та підтвердити, що дебетове сальдо на користь позивача становило 5500,00 грн.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару в сумі 5500,00 грн. не виконав, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права, вимагаючи одночасно стягнути з відповідача 3% річних в сумі 84,98 грн. та інфляційній втрат в сумі 38,51 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки договору купівлі-продажу, вчиненого в усній формі , за визначенням якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України).

Поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків, а саме: позивачем виконано свій обов'язок з надання відповідачу охолоджувача молока відповідної кількості, якості та за відповідною ціною, а відповідачем обов'язок з його прийняття та часткової оплати.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вище наведене свідчить, що строк виконання грошового зобов'язання на суму 5500,00 грн. у відповідача настав 09.04.13р. ( ст. 253 ЦК України).

На дату звернення з позовом до суду грошове зобов'язання відповідачем не було виконане.

Основний борг в сумі 5500,00 грн. відповідач сплатив платіжним дорученням №4704 від 23.10.13 р.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Доводи позивача про відсутність підстав для застосування процесуального механізму припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу та наявність підстав для зменшення розміру позовних вимог, господарський суд відхиляє, оскільки позивачем за правилами ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві об'єднано три позовні вимоги: про стягнення основного боргу, про стягнення 3% річних, про стягнення інфляційних втрат.

Передбачене приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовної вимоги ( її кількісного виразу) може бути реалізоване як щодо однієї позовної вимоги, так і щодо всіх заявлених.

Оскільки позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 5500,00 грн. у повному обсязі задоволена відповідачем, не може йти мова про її зменшення до відповідного кількісного виразу.

В решті позовних вимог ( 3% річних та інфляційних втрат) позивач їх розмір не зменшував та просить стягнути в судовому порядку.

За приписами ч.2 ст. 617 ЦК України, правових позицій щодо її застосування, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., а також ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних на суму 84, 98 грн. , вважає його обгрунтованим, тому заявлену суму стягує в судовому порядку.

Однак господарський суд відмовляє позивачу у стягненні інфляційних втрат в сумі 38,51 грн. з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому неможливо перерахувати грошову суму за менший період (або на конкретну дату). Відповідно, позивач безпідставно застосував індекс інфляції за березень 2010 року до боргу в сумі 2566,44 грн. за період з 21.03. 10 року по 31.03.10 року.

Окрім того, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, має місце "дефляція" (дорожчання гривні), а не її знецінення. Тому неприпустимо при розрахунку інфляційних за великий безперервний період прострочення сплати боргу пропускати ті місяці, в яких мала місце "дефляція", оскільки це призводить до руйнування ланцюга розрахунків, а відтак, до відхилення розрахункової величини інфляції від фактичної.

З врахуванням вище викладеного, господарським судом встановлено , що індекс інфляції за період квітень 2013року по вересень 2013 року включно становить - 99, 29. Отже має місце "дефляція" гривні. Грошова сума в розмірі 5500,00 грн. за цей період відповідає сумі 5461, 49грн. Інфляції не відбулося. Позивач, посилаючись на зазначені цифри, дійшов помилкового висновку, що кошти в сумі 38,51 грн. , які мають від'ємне значення, є інфляційними втратами.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням встановлених судом обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст. 49 ГПК України господарський суд покладає сплату судового збору на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ч.2 ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача ТОВ "Корнинсир"(13514, Житомирська обл., Попільнянський район, смт.Корнин, вул. Свободи,3, ідентифікаційний код 31962786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Білопільський шлях,30/3, ідентифікаційний код 32778751) - 38,51 грн інфляційні;

- 84,98 грн. 3% річних,

- 1720,50 грн. судового збору.

3. Відмовити у стягненні 38,51 грн. інфляційних.

4. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 5500 грн..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.11.13року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3, - сторонам рек. з повідомл.