Постанова

від 31.10.2013 по справі 904/2954/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 року Справа № 904/2954/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка Є.А.

при секретарі судового засідання Любович В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача : Майтак М.М., довіреність №б/н від 14.08.13, представник;

від відповідача в судове засідання не з'явився (Гусєва К.В. довіреність б/н від 19.11.12р. була присутня у судовому засіданні 17.10.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 року у справі № 904/2954/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна", м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 381 161 грн. 88 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 381 161 грн. 88 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 року у справі №904/2954/13, яке підписано і оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.07.2013р. (суддя Ярошенко В.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" суму попередньої оплати у розмірі 369 600 грн. 54 коп., 3% річних - 2 703 грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 368 грн. 86 коп. та 7 447грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. скасувати та винести нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено правову природу здійснюваної операції та невірно встановлено строк виконання зобов'язання з поставки. На думку скаржника, строк виконання зобов'язання з поставки для відповідача не настав, оскільки строки поставки сторонами визначено не було.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду колегією суддів у складі : головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є. розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 03.10.2013 року.

09.09.2013 року від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з пропуском Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" строку подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" надало клопотання в якому просить перенести судове засідання в зв'язку з тим, що сторонами ведуться переговори щодо укладання мирової угоди.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року відкладено розгляд справи до 17.10.2013 року.

17.10.2013р. сторони надали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 календарних днів до 05.11.2013р..

Ухвалою від 17.10.2013р. продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів до 05.11.2013р. та відкладено розгляд апеляційної скарги на 31.10.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Дніпропетровський ливарний завод" свого представника в судове засідання не направило, про дату та час судового засідання повідомлене належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" відзив на апеляційну скаргу не надало, їх представник у судовому засіданні проти скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції в силі.

В судовому засіданні від 31.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" (покупець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" (постачальник) був укладений договір від 17.05.2010р. № 05/17. пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність, а покупець прийняти й оплатити на викладених у договорі умовах заготівлі деталей (далі - вироби).

Номенклатура кількість й ціна виробів зазначається у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено умови оплати: - до п'ятого числа поточного місяця покупець має сплатити 60% передплати вартості заявленого до виробництва об'єму виробів на підставі виставленого рахунка постачальника. Кінцевий розрахунок за вироби покупець здійснює по факту їх готовності, але не пізніше дати відвантаження виробів. Датою відвантаження вважається дата відправлення зі складу постачальника.

Відповідно до пункту 4.1. договору відвантаження виробів здійснюється згідно замовлення покупця, в узгоджені сторонами дати, вказані у графіках поставок. Покупець надає замовлення щомісяця до 25-го числа місяця передуючого місяцю поставки виробів. Графік поставок узгоджується протягом двох робочих днів після надходження замовлення від покупця.

Згідно з пунктом 8.2. договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010. За згодою сторін, строк дії договору продовжувався додатковими угодами до договору № 1 від 30.12.2010р. продовжений до 31.12.2011р., № 3 від 01.12.2011р. до 31.1.2012р. та №4 від 01.12.2012р. до 31.12.2013р. (с.с. 10-13).

Листом 24.09.2012р. № 104/203 позивач звернувся до відповідача з замовленням виробів на жовтень 2012р. та проханням надати йому специфікацію, рахунок та графік відвантаження (с.с. 14).

01.10.2012р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0112 на суму 579 156 грн. Вироби у кількості та найменуванні, вказаному у рахунку-фактурі, співпадають із замовленням (с.с. 15).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, здійснив попередню оплату товарів на загальну суму 467 493,00 грн., згідно рахунку, виставленого відповідачем, відповідно до платіжних доручень № 815 від 03.10.2012р. на суму 252 493,00 грн., № 823 від 04.10.2012р. у сумі 95000,00грн., № 8 від 26.10.2012р. у сумі 120000,00 грн.

Відповідач здійснив часткову поставку виробів на суму 119 255 грн. 04 коп., відповідно до видаткових накладних № РН-0000273 від 19.11.2012 на суму 87638 грн. 40 коп. та № РН-0000278 від 29.11.2012 на суму 31616 грн. 64 коп.

На суму попередньої оплати 348 237,96 грн. (467 493,00грн.-119 255,04грн.) поставка продукції не була здійснена.

Також 12.04.2012 відповідач виставив позивачу рахунок № СФ-0045 на суму 493 020 грн. 00 коп. Позивач оплатив вироби у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 360 від 26.04.2012 на суму 100 000 грн., № 340 від 20.04.2012 на суму 110 000 грн., № 390 від 10.05.2012р. на суму 60 000 грн., № 368 від 27.04.2012 на суму 100 000 грн. та №397 від 14.05.2012 на суму 123 000 грн. (с.с. 55-57).

Однак, відповідач поставив позивачу вироби, згідно даного рахунку, лише на суму 471 657 грн. 42 коп., що підтверджується видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи (с. с. 58-59), отже продукція на суму 21 362,58грн. попередньої оплати (493 020 грн. 00 коп. - 471 657 грн. 42 коп.) поставлена не була.

Таким чином відповідач не поставив у квітні, жовтні 2012р. продукцію на перераховану позивачем суму попередньої оплати - 369 600,54грн..

19.12.2012 року позивач надіслав відповідачу лист № 01-19/12/12/01, в якому повідомив, що в зв'язку з не поставкою продукції вимушені розмістити замовлення у інших виробників, тобто позивач відмовився від продукції і вимагав повернення попередньої оплати у розмірі 369600, 54 коп. у строк до 21.12.2012р. (с. с. 24), відповідач отримання листа не заперечив, що вбачається з апеляційної скарги.

05.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 04.02.2013р., з вимогою повернути попередню оплату.

Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 26 від 25.02.2013, в якій зазначив, що у зв'язку з тим, що попередня оплата була здійснена згідно рахунку-фактури №0112 від 01.10.2012 без підписання специфікації до договору № 05/17, дана оплата є не договірною та дія умов договору на дану оплату не розповсюджується. Також не були узгоджені строки відвантаження виробів згідно рахунку № 0112 від 01.10.2012р. (с. с. 27).

Твердження відповідача, що відносини відбувались за межами договору № 05/17 від 17.05.2010р., оскільки на думку постачальника попередня оплата була здійснена за рахунком №0112 від 01.10.2012р. без підписання специфікації до договору спростовується матеріалами справи, відповідно до пункту 4.1 сторони узгодили, що покупець подає заявку щомісячно до 25-го числа місяця передуючого місяцю поставки, а графік поставки узгоджується на протязі двох робочих днів після отримання заявки від покупця, тобто обов'язок надати графік покладається на постачальника. Як вже зазначалось покупець виконав свої зобов'язання за договором, надав заявку та перерахував попередню оплату, відповідач надавши рахунок та здійснивши часткову поставку прийняв до виконання заявку покупця, ненадання графіку та специфікації які мав надати постачальник не спростовують факт відносин саме за спірним договором.

Крім того, податкові накладні від 03.10.2012р. № 1, від 04.10.2012р. № 2 та від 26.10.2012р. № 4 виписані відповідачем, містять посилання на договір поставки від 17.05.2010р. № 05/17 та підтверджують існування між сторонами відносин саме за спірним договором поставки.

Докази існування інших цивільно-правових відносин між сторонами в матеріалах справи відсутні.

Отже, матеріалами справи встановлено, що відповідач не поставив позивачу продукцію на суму здійсненої попередньої оплати у квітні на суму - 21 362,58грн. у жовтні 2012р. на суму 348237,91грн., всього на суму - 369 600,54грн.

Відповідач отримання коштів не спростував, доказів поставки продукції або повернення попередньої оплати не надав.

Між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, що регулюються параграфом 1 Поставка глави 30 Господарського кодексу України та главою 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, що кореспондується з статтею 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки договором не встановлено порядок повернення попередньої оплати та відповідач не надав позивачу графік поставки та специфікацію, згідно замовлення, обов'язок відповідача щодо повернення грошових коштів, відповідно до ст. 530 ЦК України, настав з 22.12.2012р. дня визначеного позивачем відповідно вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 369 600, 54 коп., у листі від 19.12.2012 вих. № 01-19/12/12/01.

Отже, вимоги позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 369 600 грн. 54 коп., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Умовами пункту 6.2. договору передбачено, що при порушенні договірних зобов'язань строків відвантаження постачальник несе відповідальність у вигляді виплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості не відвантажених у строк виробів.

У зв'язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару, згідно здійсненої позивачем попередньої оплати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 8336 грн. 85 коп. за період з 01.11.2012 по 21.12.2012.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний суд вважає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу у стягненні пені нарахованої за період з 01.11.2012р. по 21.12.2012р., оскільки перебіг початку строку порушення виконання зобов'язання, відповідно до ст. 530 ЦК України, починається з 27.12.2012р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що з 22.12.2012р. зобов'язання стало грошовим, позивачем за прострочку виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати в сумі 368 грн. 86 коп. та 3% річних у сумі 2 855 грн. 54 коп. за період з 22.12.2012 по 25.03.2013., апеляційний суд перевіривши розрахунки погоджується з судом першої інстанції в тій частині, що 3% річних підлягають стягненню у сумі 2703 грн. 65 коп., а інфляційні втрати у розмірі 368 грн. 86 коп.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/2954/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/2954/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складений

05.11.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко