Рішення

від 01.11.2013 по справі 2607/14016/12

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2607/14016/12

Категорія 51

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Зарицької Ю. Л. ,

при секретарі - Сотніковій І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва заяву генерального директора ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» Стасюк О.О. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Прес-Україна» про поновлення на роботі, усунення перешкод,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Подільського районного суд м. Києва від 10.04.13 р. за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Прес-Україна» про поновлення на роботі, усунення перешкод, було відмовлено у задоволенні позову.

Так, генеральний директор ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» Стасюк О.О. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» витрат на правову допомогу в розмірі 2294 грн.

До початку судового засідання від представника ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» надійшла заява, в якій він просив розглянути заяву за його відсутності. ОСОБА_2 своє право на участь в судовому засіданні не використав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.13 р. між ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» та ТОВ «ЕКОВІС Бондар і Бондар Юридичне бюро» було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.а.с. 166-169).

Згідно даних акту прийому-передачі наданих послуг від 31.07.13 р., згідно з договором про надання допомоги від 18.02.13 р. виконавець належним чином надав, а замовник отримав юридичні послуги, а саме - складання заперечень на позовну заяву у судовій справі № 2607/14016/12, участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника в суді по справі № 2607/14016/12 (а.с. 170). Також в даному акті зазначений витрачений час в годинах - 5, розмір винагороди в розмірі 5 000 грн., заподіяний співробітник - ОСОБА_4

Згідно даних платіжного доручення № 8 від 14.08.13 р., ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» сплатило 5000 грн. за правову допомогу (а.с. 171).

Відповідно до даних диплому, ОСОБА_4 закінчив у 2000 році Міжнародний інститут лінгвістики і права і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та здобув кваліфікацію юриста-міжнародника (а.с. 172).

Згідно даних довідки від 21.08.13 р., що підписана генеральним директором Бондар О.В., ТОВ «ЕКОВІС Бондар і Бондар Юридичне бюро» підтвердило, що ОСОБА_4 дійсно працює в ТОВ «ЕКОВІС Бондар і Бондар Юридичне бюро» за основним місце роботи з 01.04.10 р. та займає посаду юриста (а.с. 173).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Відповідно до ч. 6 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.09 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у тому разі, коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.13 р. складає 1147 грн.

Таким чином, гранична сума витрат на правову допомогу за одну годину роботи фахівця, яка компенсується стороні, що виграла судову справу іншою стороною становить: 1147 х 40% = 458,80 грн.

Отже, враховуючи обмеження щодо граничної суми витрат на правову допомогу, що передбачені Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», витрати на правову допомогу, здійснені ТОВ «Алмаз-Прес-Україна» при захисті своїх законних прав та інтересів при розгляді позову ОСОБА_2, обраховуються наступним чином: 5 годин х 458,80 грн. = 2294 грн.

Керуючись ст. ст. 84, 88, 220 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Прес-Україна» (код ЄДРПОУ 30520643) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 2294 гривні.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва потягом десяти днів з дня, наступного після отримання копії рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька