Постанова

від 28.10.2013 по справі 805/13589/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р. Справа №805/13589/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:10

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», м. Краматорськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132201/4069 від 10.09.2013р. в розмірі 2 350,47 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Феоніна М.Ю. - за дов. від 19 серпня 2013 року

від відповідача: Цуканова С.А. - за дов. від 20 серпня 2012 року

від третьої особи: Зайцева О.М. - за дов. від 11 травня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» (далі - ТОВ «Ювеліреліт», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132201/4069 від 10.09.2013р. в розмірі 2 350,47 грн.

Позивачем під час розгляду справи було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000132201/4069 від 10.09.2013р. в розмірі 2 350,47 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», Банк).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було укладено з підприємством СООО «Стройкомплекселектро» (Республіка Беларусь) контракт № 3 від 01.10.2010р. Як зазначено в акті перевірки, експорт товарів відповідно до вказаного контракту та митної декларації № 700020001/2012/000261 відбувся 16.01.2012р. на суму 49 011,02 доларів США з граничним терміном надходження валютної виручки 14.07.2012р., однак, валютна виручка надійшла із запізненням на два дні (15 та 16 липня 2012 року).

Звертає увагу, що 13.07.2012р. на валютний рахунок ТОВ «Ювеліреліт» у відділенні ПУМБ в м. Краматорську надійшла валютна виручка у сумі 49 011,02 доларів США від СООО «Стройкомплекселектро» за контрактом № 3 від 01.10.2010р. Вказане підтверджує випискою банківської установи, яку використано під час проведення перевірки, однак, не враховано при обґрунтуванні висновків за актом перевірки.

На підставі викладеного, вважає неправомірним визначення йому зобов'язання в сумі 2 350,47 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2013р. № 0000132201/4069. Зазначає, що позивач самостійно сплатив вказану суму тільки з метою уникнення податкової застави та нарахування штрафних санкцій на суму грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 передбачено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. При цьому, порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492. Вказаною Інструкцією № 492 передбачено, що кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий суб'єкту господарювання через розподільні рахунки банку.

Вважає, з урахуванням викладеного, що суб'єкт господарювання є власником лише поточного рахунку в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку.

Звертає увагу на те, що ним було отримано від Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» лист, в якому вказано, що рахунок № 260362272 у доларах США - це розподільний рахунок банку, він не належить позивачу, тому що не відкривався згідно заяви цього підприємства (арк. справи 60), а тому, зазначає, що фактично ТОВ «Ювеліреліт» було отримано валютну виручку не 13.07.2012р., як стверджує позивач, а лише 16.07.2012р. з моменту зарахування коштів на власний валютний рахунок.

Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання з'явилась, надала письмові пояснення, в яких вказала, що відповідно до постанови Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами, зараховуються через розподільні рахунки банку. Вважає, що зазначена норма підтверджує правомірність зарахування іноземної валюти на поточний рахунок позивача через розподільчий рахунок банку, який не є рахунком клієнту.

Зазначає, що грошові кошти в іноземній валюті надійшли на розподільний рахунок 13.07.2012р. після закінчення операційного дня банку, оскільки 14 та 15 липня 2012 року були вихідними днями, то наступний банківський день був 16.07.2012р., а тому зарахування коштів на поточний рахунок позивача відбулось саме в цей день.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30201295 (арк. справи 138).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 7 - 11) Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом № 3 від 01.10.2010р. (за період з період з 16.01.2012р. по 16.07.2012р.), укладеного з нерезидентом СООО «Стройкомплекселектро» (Республіка Беларусь).

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 15.08.2013р. № 196, який вручено під підпис головному бухгалтеру позивача Мілько Л.П. (арк. справи 201).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 19.08.2013р. по 21.09.2013р. Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом № 3 від 01.10.2010р. (за період з період з 16.01.2012р. по 16.07.2012р.), укладеного з нерезидентом СООО «Стройкомплекселектро» (Республіка Беларусь) та складено акт про результати перевірки від 28.08.2013р. № 295/22-01/30201295 (арк. справи 7 - 11).

За результатами перевірки податковим органом 10.09.2013р. згідно із п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132201/4069, яким позивачу визначено за порушення терміну розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності суму 2 350,47 грн. (арк. справи 20).

В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, а саме: при перевірці експортного контракту № 3 від 01.10.2010р., який був укладений з нерезидентом СООО «Стройкомплекселектро» (Республіка Білорусь) встановлено наступне.

Експорт товарів відповідно до контракту № 3 від 01.10.2010р. укладеному з нерезидентом СООО «Стройкомплексенерго» (Республіка Білорусь) відбувся на загальну суму 49 0110,02 доларів США (що в еквіваленті у національній валюті по курсу Національного банку України на дату здійснення операції складає 391 588,25 грн.) згідно митної декларації № 700020001/2012/000261 від 16.01.2012р. на суму 49 011,02 доларів США з граничним терміном надходження валютної виручки 14.07.2012р. (арк. справи 9).

У перевіряємому періоді 16.07.2012р. на розрахунковий рахунок № 26004962493734, відкритого у Краматорському відділенні ПАТ «ПУМБ» по контракту № 3 від 01.10.2010р. надійшла валютна виручка на загальну суму 49 011,02 доларів США, з порушенням термінів розрахунків на 2 (два) дні - з 15.07.2012р. по 16.07.2012р. згідно платіжних доручень від 16.07.2012р. на суму 43 137,25 доларів США (що в еквіваленті у національній валюті по курсу Національного банку України на дату здійснення операції склало 344 796,04 грн.); від 16.07.2012р. на суму 5 873,77 доларів США (що в еквіваленті у національній валюті по курсу Національного банку України на дату здійснення операції склало 46 949,04 грн.).

Таким чином, за результатами проведення перевірки встановлено порушення ст.1 Закону № 185, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки з порушенням термінів розрахунків на 2 (два) дні з 15.07.2012р. по 16.07.2012р. в сумі 49 011,02 доларів США, в результаті чого нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 2 350,47 грн. (арк. справи 20).

Позивачем було подано до податкового органу заперечення від 29.08.2013р. № 37 до акту перевірки № 295/22-01/30201295 (арк. справи 15). За результатами розгляду вказаних заперечень позивачу було надано відповідь від 05.09.2013р. № 3849/10/05-15-22-01, якою відмовлено в задоволенні заперечень позивача (арк. справи 16).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким нараховано суму грошового зобов'язання за порушення розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 2 350,47 грн., є доведення своєчасності отримання валютної виручки за експортним контрактом № 3 від 01.10.2010р., а також доведення порушення позивачем приписів ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.

Законом України, що регламентує відносини в сфері зовнішньої економіки, в першу чергу є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (далі Закон № 959), відповідно до ст. 1 якого, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» за приписами ст. 3 Закону є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 959, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Згідно з ст. 37 Закону № 959 за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції як накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України.

Судом встановлено, що позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт № 3 від 01.10.2010р. згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» (Постачальник) передає, а Спільне товариство з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекселектро» (Республіка Білорусь) (Покупець) приймає у власність та оплачує ювелірні вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів органогенного походження, полу дорогоцінних каменів (товар) згідно специфікацій на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контракту (арк. справи 33 - 37).

Згідно з п. 2.2 контракту оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в доларах США. Датою оплати вважається дата, на яку здійснено надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (арк. справи 33).

Згідно з митною декларацією, позивачем було направлено товар (браслети з срібла 925 проби) покупцю. Вказаний товар перетнув кордон України 30.01.2012р. (арк. справи 38).

Оплата за придбаний товар була перерахована покупцем - Спільним товариством з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекселектро» (Республіка Білорусь) згідно з платіжними дорученнями від 13.07.2012р. (арк. справи 41 - 42).

Так, в платіжному дорученні № 54 від 13.07.2012р. вказано рахунок отримувача саме поточний рахунок позивача № 26004962493734. Дата та час здійснення операції по перерахуванню коштів, вказана в платіжному дорученні «13.07.2012р. 13:06:13; 13.07.2012р. 13:45:01». Сума до перерахування 43 137,25 доларів США.

В платіжному дорученні № 56 від 13.07.2012р. вказано рахунок отримувача саме поточний рахунок позивача № 26004962493734. Дата та час здійснення операції по перерахуванню коштів, вказана в платіжному дорученні «13.07.2012р. 13:11:32; 13.07.2012р. 13:45:01». Сума до перерахування 5 873,77 доларів США.

До матеріалів справи при цьому надано дві виписки про зарахування вказаних коштів:

- від 13.07.2012р. № 2, в якій вказано номер рахунку, на який перераховано кошти: 2603 6 2272, MIDAS рахунок: KRK 576520 USD 3094 1 в сумі 5 873,77 та 43 137,25 доларів США (арк. справи 22);

- від 16.07.2012р. № 2, в якій вказано номер рахунку, на який перераховано кошти: 2600 4 962493734, MIDAS рахунок: KRK 576520 USD 3004 1 в сумі 5 873,77 та 43 137,25 доларів США (арк. справи 39).

Повідомленням від 02.08.2012р. № KRK-52/288, банк повідомив відповідача про те, що позивачем було порушено законодавчо встановлені строки розрахунків за експортною операцією (арк. справи 31).

При цьому, під час розгляду заперечень позивача, наданих до акту перевірки, податковим органом було направлено запит до Банку від 03.09.2013р. № 3706/10/05-15-22-01 (арк. справи 59), в якому відповідач просив роз'яснити, чи є позивач власником валютних рахунків № 2603 6 2272, MIDAS рахунок: KRK 576520 USD 3094 та № 2600 4 962493734, MIDAS рахунок: KRK 576520 USD 3004 1 (арк. справи 59).

Банком на вказаний запит надано відповідь від 04.09.2013р. № KRK-52/317, в якій вказано, що рахунок № 26004962493734 у доларах США - це поточний рахунок підприємства ТОВ «КЮЗ «Ювеліреліт», яке є повноправним власником цього рахунку; рахунок № 260362272 у доларах США - це розподільний рахунок ПАТ «ПУМБ». Цей рахунок не належить ТОВ «КЮЗ «Ювеліреліт» у відповідності до норм постанови правління Національного банку України від 12.11.2003р, № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», тому що не відкривався згідно заяви цього підприємства (арк. справи 60).

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, в даній справі не є спірним виконання експортного контракту № 3, а спірним є тільки факт своєчасності надходження валютної виручки на валютний рахунок позивача.

Стаття 1 Закону № 185 вказує, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За приписами ст. 4 Закону № 185, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Суд звертає увагу, що статтями 1 та 4 Закону № 185, порушення яких встановлено під час проведення перевірки податковим органом, не встановлено яким повинен бути рахунок, на який перераховуються валютні кошти - розподільним або поточним.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за № 338/3631) (далі - Інструкція № 136), виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно з п. 2.3 Інструкції № 136, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Згідно з преамбулою Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493) (далі - Інструкція №» 492), інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності. Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Згідно з п.п. 1.5 - 1.8 Інструкції № 492 умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції № 492, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з п. 5.3 Інструкції № 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються через розподільні рахунки кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Так, позивачем надано до матеріалів справи договір на обслуговування поточного рахунку в іноземній валюті № F576520.00.00 від 18.07.2003р. (арк. справи 81 - 82). Згідно з вказаним договором ЗАТ «ПУМБ» (Банк) відкриває та обслуговує ТОВ «КЮЗ «Ювеліреліт» (Клієнт) поточний рахунок в іноземній валюті № 576520 (рахунок відповідності в національній системі № 26000959968067).

За вказаним договором Банк надає Клієнту комплекс послуг по обслуговуванню валютного рахунку у відповідності з діючим законодавством України, зобов'язується своєчасно та правильно проводити валютні операції за дорученням Клієнта.

За приписами п. 2.10 вказаного договору, Банк зобов'язується своєчасно зараховувати кошти на рахунок Клієнта при умові надходження таких коштів на кореспондентський рахунок Банку та правильного оформлення платіжних документів.

За отримані послуги Банк отримує оплату від Клієнта.

Вказаний договір укладено строком на два роки, з подальшою пролонгацією на кожні наступні два роки, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору.

Згідно з листом Банку, направленим позивачу електронною поштою (арк. справи 101), номер рахунку за вказаним договором № F576520.00.00 від 18.07.2003р. було змінено з № 26000959968067 на № 26004962493734 (тобто, на номер поточного рахунку позивача, на який було перераховано валютну виручку згідно з випискою банку № 2 від 16.07.2012р.).

Банком надано до матеріалів справи роздруківку комп'ютерної системи, що відображує зарахування валютних коштів на поточний рахунок позивача саме 16.07.2012р. (арк. справи 199 - 200).

При цьому, представником третьої особи не надано суду жодного доказу, що валютні кошти надійшли від нерезидента на розподільний рахунок банку вже після закінчення операційного дня банку 13.07.2012р. (п'ятниця), у зв'язку з чим, Банк не зміг своєчасно перерахувати вказані кошти на поточний рахунок позивача.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями нерезидента: в платіжному дорученні № 54 від 13.07.2012р. вказано рахунок отримувача саме поточний рахунок позивача № 26004962493734. Дата та час здійснення операції по перерахуванню коштів, вказана в платіжному дорученні «13.07.2012р. 13:06:13; 13.07.2012р. 13:45:01». Сума до перерахування 43 137,25 доларів США; в платіжному дорученні № 56 від 13.07.2012р. вказано рахунок отримувача саме поточний рахунок позивача № 26004962493734. Дата та час здійснення операції по перерахуванню коштів, вказана в платіжному дорученні «13.07.2012р. 13:11:32; 13.07.2012р. 13:45:01». Сума до перерахування 5 873,77 доларів США (арк. справи 41 - 42).

Таким чином, судом не приймаються доводи третьої особи про неможливість перерахування валютних коштів на поточний рахунок клієнта - ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» 13.07.2012р.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132201/4069 від 10.09.2013р. в розмірі 2 350,47 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області № 0000132201/4069 від 10.09.2013р. в розмірі 2 350,47 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 жовтня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 01 листопада 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.