Постанова

від 17.10.2013 по справі 820/6563/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. № 820/6563/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Ситник О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керамотека" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамотека" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2013 року № 0002202201, № 0002212201 та № 0002192201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 03/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Керамотека", ідентифікаційний код юридичної особи 36816931, зареєстровано як суб'єкт господарювання 19.11.2009 року.

Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Керамотека" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пункту 138.8, підпункту 138.10.5 статті 138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Керамотека" занизило податок на прибуток в сумі 191323 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Керамотека" зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року в сумі 43614 грн. та встановлено заниження ПДВ в сумі 75928 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Харкова із запереченнями до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечення, листом ДПІ у Київському районі м. Харкова № 384/4/221-07/36816937 від 26.07.2013 року позивача повідомлено, що висновки, зроблені в акті перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року є правомірними, та такими, що не підлягають перегляду.

На підставі висновку акту перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0002202201 від 26.07.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43614 грн.; № 0002212201 від 26.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 94911 грн., з яких: основний платіж - 75928 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 18983 грн., та № 0002192201 від 26.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 206371 грн., з яких: основний платіж - 191323 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 15048 грн.

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено ряд договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг: № 01-06/10 від 01.06.2010 року; № 01-07/10 від 01.07.2010 року; № 01-08/10 від 01.08.2010 року; № 01-09/10 від 01.09.2010 року, за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов договорів спеціальну інформацію, а замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити за них.

Факт виконання вищевказаних договорів підтверджується залученими до матеріалів справи актами про надання послуг.

Крім того, в перевіряємому періоді між ТОВ "Керамотека" (Замовник) та ТОВ "Арт-Крістал" (Виконавець) укладено договір про рекламні та (або) рекламно-інформаційні послуги № 01-06/3 від 01.06.2011 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок з виготовлення і розміщення рекламних та (або) рекламно-інформаційних матеріалів замовника в обсязі і на умовах, передбачених цим договором.

Реальність виконання сторонами своїх зобов'язань підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного обліку, а саме: актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною.

Також, між позивачем (Принципал) та ТОВ "Арт-Крістал" (Агент) 25.08.2011 року укладено агентський договір №2/5.

Умовами укладеного правочину передбачено, що принципал доручає, а агент зобов'язується здійснити за нагороду певні юридичні та фактичні дії від свого імені і за рахунок принципала або від імені та за рахунок принципала , направлення на підготовку, укладання та супроводження угод по реалізації продукції принципала, які сприяють росту об'єму товарного обороту принципала.

Реальність виконання умов даного договору підтверджується звітом, актом здачі - приймання наданих послуг, податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частин 2 та 3 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За матеріалами справи встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Поліград-46" та МПП "Футура" укладено угоди у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових накладних, актів здачі - прийняття виконаних робіт тощо кореспондуються змістом частини 1 статті 181 ГК України, і свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того, між ТОВ "Керамотека" (Орендар) та ТОВ НВП "ФБМ" (Орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.02.2012 року, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Факт виконання сторонами умов укладеного правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського обліку: акт прийому - передачі, акт здачі - прийняття робіт, податковою накладною.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів/послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог пункту 9.2. статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем а його контрагентами при укладенні, виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій, за правилами частини 2 статті 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (підпункт 138.1.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункт 138.8 статті 138 ПКУ).

У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до пункту 200.1 статі 200 вищевказаного Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 вищевказаного Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань і реєстр виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунковим документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ФОП ОСОБА_2, ТОВ НВП "ФБМ", ТОВ "Поліград-46", МПП "Футура", ТОВ "Арт-Крістал", оскільки ТОВ "Керамотека" надано суду документи первинного обліку (податкові накладні, акти здачі - приймання наданих послуг), які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Керамотека" в подальшому використало отримані товари/послуги від своїх контрагентів в своїй господарській діяльності, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії договорів, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, звіти про проведення рекламної компанії .

Доказів того, що придбані товари/послуги не використані в господарської діяльності позивача, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у відповідності до вимог статті 71 КАС України суду не надано.

Також судом встановлено, що 01.02.2012 року та 01.03.2012 року між ТОВ "Керамотека" (Позичальник) та ОСОБА_3 (Позикодавець) укладено два договори фінансової допомоги.

Умовами договорів передбачено надання Позикодавцем у власність Позичальника грошові кошти у розмірі 700000 грн. та 800000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договорами строк.

Згодом, 03.04.2012 року між публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Банк) та Позивачем (Позичальник) укладено кредитний договір №21-СевВЛ від 03.04.2012 року, за умовами якого Банк за наявності вільних коштів, надає Позичальнику у тимчасове користування короткостроковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2000000,00 грн. для оплати витрат поточної діяльності на строк з 03.04.2012 року до 02.04.2013 року зі сплатою 18% річних.

З твердженням податкового органу про нецільове використання грошових коштів в розмірі 1655000 грн. отриманих у квітні - червні 2012 року, як позику банку, суд не погоджується, вважає його безпідставним, оскільки грошові кошти ОСОБА_3 (засновника ТОВ "Керамотека") залучені для поповнення обігових коштів позивача, а заміщення їх іншим кредитором з тією ж метою не виключає наявність факту цільового використання кредитних коштів.

Отже, обігові кошти первинно отримані позивачем від ОСОБА_3, згодом заміщені грошовими коштами банку, в подальшому забезпечили наявність фінансового результату від діяльності товариства, а відтак витрати понесені позивачем на обслуговування кредитних ресурсів правомірно були віднесені ТОВ "Керамотека" до витрат підприємства, що визначаються при оподаткуванні.

Положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень № 0002202201, № 0002212201 та № 0002192201 від 26.07.2013 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.07.2013 року № 0002202201, № 0002212201 та № 0002192201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Керамотека" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 36816931) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2013 року.

Суддя А.С. Мороко