Постанова

від 12.05.2014 по справі 820/6563/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. Справа № 820/6563/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6563/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамотека"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамотека" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2013 року № 0002202201, № 0002212201 та № 0002192201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Керамотека" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої винесено акт № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пункту 138.8, підпункту 138.10.5 статті 138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Керамотека" занизило податок на прибуток в сумі 191323 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Керамотека" зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року в сумі 43614 грн. та встановлено заниження ПДВ в сумі 75928 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Харкова із запереченнями до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечення, листом ДПІ у Київському районі м. Харкова № 384/4/221-07/36816937 від 26.07.2013 року позивача повідомлено, що висновки, зроблені в акті перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року є правомірними, та такими, що не підлягають перегляду.

На підставі висновку акту перевірки № 103/22.1-07/36816931 від 15.07.2013 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0002202201 від 26.07.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43614 грн.; № 0002212201 від 26.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 94911 грн., з яких: основний платіж - 75928 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 18983 грн., та № 0002192201 від 26.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 206371 грн., з яких: основний платіж - 191323 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 15048 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, та що податковим органом неправомірно прийнято оскаржувані податкові - повідомлення рішення, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Поліград-46" та МПП «Футура» укладено угоди у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Крім того, між ТОВ "Керамотека" та ТОВ НВП "ФБМ" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.02.2012 року, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Факт виконання сторонами умов укладеного правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського обліку: акт прийому - передачі, акт здачі - прийняття робіт, податковою накладною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ НВП "ФБМ", ТОВ "Поліград-46", МПП «Футура», оскільки ТОВ "Керамотека" надано суду документи первинного обліку (податкові накладні, акти здачі - приймання наданих послуг), які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Керамотека" в подальшому використало отримані товари/послуги від своїх контрагентів в своїй господарській діяльності, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії договорів, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, звіти про проведення рекламної компанії .

Також судовим розглядом встановлено, що 01.02.2012 року та 01.03.2012 року між ТОВ "Керамотека" (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) укладено два договори фінансової допомоги.

Умовами договорів передбачено надання позикодавцем у власність позичальника грошові кошти у розмірі 700000 грн. та 800000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договорами строк.

Між ПАТ "Український Бізнес Банк" та позивачем (позичальник) 03.04.2012 року укладено кредитний договір №21-СевВЛ від 03.04.2012 року, за умовами якого банк за наявності вільних коштів, надає позичальнику у тимчасове користування короткостроковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2000000,00 грн. для оплати витрат поточної діяльності на строк з 03.04.2012 року до 02.04.2013 року зі сплатою 18% річних.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про нецільове використання грошових коштів в розмірі 1655000 грн. отриманих у квітні - червні 2012 року, як позику банку, оскільки грошові кошти ОСОБА_1 (засновника ТОВ "Керамотека") залучені для поповнення обігових коштів позивача, а заміщення їх іншим кредитором з тією ж метою не виключає наявність факту цільового використання кредитних коштів.

Отже, обігові кошти первинно отримані позивачем від ОСОБА_1, згодом заміщені грошовими коштами банку, в подальшому забезпечили наявність фінансового результату від діяльності товариства, а відтак витрати понесені позивачем на обслуговування кредитних ресурсів правомірно віднесені ТОВ "Керамотека" до витрат підприємства, що визначаються при оподаткуванні.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у вищевказаних контрагентів товарів/послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог пункту 9.2. статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Проте суд не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно взаємовідносин з ФОП «ОСОБА_3» та з ТОВ «Арт-Крістал».

В перевіряємому періоді ТОВ «КЕРАМОТЕКА» мав взаємовідносини з ФОП «ОСОБА_3» (код НОМЕР_4), на підставі договорів "Про надання послуг" № 01-06/10 від 01.06.2010р., № 01-07/10 від 01.07.2010р., № 01- 08/10 від 01.08.2010р., № 01-09/10 від 01.09.2010р.

Умовами вказаних договорів передбачено, що ФОП «ОСОБА_3», як виконавець, зобов'язується надавати TOB «КЕРАМОТЕКА» консультації та роз'яснення економіко - правового характеру, а саме: здійснювати розробку бізнес плану, здійснювати розповсюдження та розширення ринку збуту керамічної плитки; здійснювати моніторинг ринку керамічної плитки, (п. 1.1.)

На виконання зазначених договорів, між TOB «КЕРАМОТЕКА» та ФОП «ОСОБА_3» складено акти про надання послуг від № 01-06/10 від 01.06.2010 р., від 30.07.2010 р., від 30.08.2010 р., 30.09.2010 р.

Вказані операції з придбання послуг відображені TOB «КЕРАМОТЕКА» у декларації з податку на прибуток у складі валових витрат в сумі 84 000 грн.

Судовим розглядом встановлено, що по взаємовідносинам з ФОП «ОСОБА_3» в порушення п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями завищено суму валових витрат на суму витрат по послугах, наданих ФОП «ОСОБА_3», вартість яких задекларована ТОВ "КЕРАМОТЕКА" у складі скоригованих валових витрат в сумі 84000 грн., в тому числі у ІІ квраталі 2010 року в сумі 16000 грн., у ІІІ кварталі 2010 року в сумі 68000 грн., тобто по взаємовідносинам з ФОП «ОСОБА_3» занижено податку 21000 грн.

В той же час, перевіркою не встановлено укладання TOB «КЕРАМОТЕКА» у перевіряємому періоді після надання таких послуг посередницьких договорів, або укладання договорів через третіх осіб. Крім того, щодо розповсюдження та поширення ринку збуту, моніторинг ринку керамічної плитки слід зазначити, що у штаті підприємства числяться менеджери, до обов'язків яких входять функції поширення ринку збуту, моніторинг ринку керамічної плитки.

Вказані акти наданих послуг не відповідають вимогам, що зазначаються законодавцем до первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості, оскільки у товариства відсутні докази на підтвердження видів, змісту та обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обґрунтування вартості цих послуг.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою не можливо обґрунтувати отримані TOB «КЕРАМОТЕКА» від ФОП «ОСОБА_3» послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Також, перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді TOB «КЕРАМОТЕКА» укладено договори надання послуг" № 01-06/3 від 01.06.2011р., № 2/5 від 25.08.2011р. з TOB «АРТ- Крістал».

Умовами вказаними договорами передбачено, що виконавець TOB «АРТ-Крістал» зобов'язується здійснити рекламні та надати рекламно-інформаційні послуги з оформлення та підтримки позитивного іміджу замовника (TOB «КЕРАМОТЕКА»).

На виконання вказаних договорів між TOB «КЕРАМОТЕКА» та TOB «АРТ-Крістал» складено акти № 30-06/01 від 30.06.2011р., № 2/5 від 25.08.2011р., № 30-06/01 від 30.09.2011р. здачі-приймання робіт згідно договору № 01-06/3 від 01.06.2011р., згідно якого останній, надав рекламні та рекламно-інформаційні послуги з оформлення та підтримки позитивного іміджу замовника.

Вказані операції з придбання вказаних послуг відображені TOB «КЕРАМОТЕКА» у декларації з податку на прибуток у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 561 222 грн.

Судовим розглядом встановлено, що по взаємовідносинам з TOB «АРТ-Крістал» в порушення п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI зі змінами та доповненнями при формування витрат в сумі 561222 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2011 року в сумі 152300 грн., у ІІІ квартіла 2011 року в сумі 408922 грн., тобто по взаємовідносинам з TOB «АРТ-Крістал» занижено податку 129081грн.

Також колегією суддів встановлено, що по взаємовідносинам з TOB «АРТ-Крістал» завищено від'ємне значення з ПДВ за червень 2011 року на суму 17595 грн., за вересень 2011 року на суму 2923 грн., за грудень 2011 року на суму 16672 грн.

Позивачу також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), по взаємовідносинам з TOB «АРТ-Крістал» завищено податкового кредиту за липень 2011 року на суму 12865 грн., за листопад 2011 року на суму 27077 грн., за лютий 32382 грн., за грудень 2012 року на суму 2732 грн.

Проведеною перевіркою з'ясовано, що, згідно вказаних документів, TOB «АРТ-Крістал» надавав TOB «КЕРАМОТЕКА» рекламні та рекламно-інформаційні послуги з оформлення та підтримки позитивного іміджу замовника.

Проте позивачем не надано підтверджуючих документів про надання рекламних послуг, з яких можливо встановити, де саме було надано рекламу, в якому вигляді, в чому виражено вартість понесених затрат на рекламні послуги.

Виходячи з вищевикладеного перевіркою не можливо обґрунтувати отримані TOB «КЕРАМОТЕКА» від TOB «АРТ-Крістал» послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані витрати (відсутні докази на підтвердження видів, змісту та обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обґрунтування вартості цих послуг).

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (підпункт 138.1.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункт 138.8 статті 138 ПКУ).

У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до пункту 200.1 статі 200 вищевказаного Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 вищевказаного Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань і реєстр виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку що податкові повідомлення - рішення від 26.07.2013 року підлягають частковому скасуванню: №0002202201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 37190 грн., №0002212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82658 грн., де за основним платежем - 66126 грн., за штрафними санкціями - 16532 грн. та № 0002192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 155332 грн., де за основним платежем - 150081 грн., за штрафними санкціями - 5251 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області частково невірно сформовані податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6563/13-а скасувати в частині щодо скасування податкових повідомленнь - рішеннь №0002192201 на суму 155332,00 грн. (за основним платежем - 150081 грн., за штрафними санкціями - 5251 грн.), №0002202201 на суму 37190,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №0002212201 на суму 82658,00 грн. (за основним платежем - 66126 грн., за штрафними санкціями - 16532 грн.).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамотека" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В.