Постанова
від 30.10.2013 по справі 826/15739/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 16 год. 32 хв. № 826/15739/13

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Бондаря О.В. (довіреність від 02.10.2013р. б/н), відповідача - Братікової О.П. (довіреність від 27.08.2013р. № 82), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвей» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року № 0000092202, № 0000102202 та № 000011202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвей» (далі - позивач, ТОВ «Конвей») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року № 0000092202, № 0000102202 та № 000011202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636, складеного за результатами проведення докумен-тальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Конвей» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., і з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2013р., щодо фіктивності (нереальності) правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ВС Інвест», документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність виконання Сторонами (ТОВ «Конвей» і ТОВ «ВС Інвест») своїх зобов'язань за усною угодою з поставки витратних матеріалів підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, та безпосередньо наявними результатом використання позивачем придбаних товарів в своїй подальшій господарської діяльності (а саме - реалізовано ТОВ «Український мейлінговий центр» згідно договору поставки від 21.12.2010р. № 1201-РМ); за результатами проведення документальної перевірки позивача ДПІ не було відкориговано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та не встановлено завищення суми валових доходів за наслідками використання ТОВ «Конвей» спірних товарів у своїй господарській діяльності, тим самим визнавши реальність операцій з ТОВ «ВС Інвест». Зважаючи на викладене, позивачем цілком правомірно віднесено до складу валових витрат суму коштів у розмірі 638 526, 00 грн. та до складу податкового кредиту за період жовтень 2012 року суму податку на додану вартість 127 705, 16 грн. з вартості придбаних витратних матеріалів за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВС Інвест».

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 18.10.2013р. б/н та додаткові документи (а саме - роздруківку електронної копії Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 21.01.2013р. № 101/22-217/35122737 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест» (код ЄДРПОУ 35122737) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.»). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Конвей» (ідентифікаційний код 34293636) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., і з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Конвей» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за 2012 рік, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 134 090, 00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 23 609, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 127 705, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року - на суму 104 096, 00 грн., за листопад 2012 року - 23 609, 00 грн.). На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 21.01.2013р. № 101/22-217/35122737 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест» (код ЄДРПОУ 35122737) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ в Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013р. № 0000092202, № 0000102202 та № 000011202, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 16.08.2013р. по 22.08.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 15.08.2013р. № 389 та направлень від 16.08.2013р., працівниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Конвей» (ідентифікаційний код 34293636) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., і з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки ТОВ «Конвей» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «ВС Інвест» (ідентифікаційний код 35122737) з придбання товарів за перевіряємий період, за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за 2012 рік суму витрат у розмір 638 526, 00 грн., а до складу податкового кредиту за жовтень 20112 року - податок на додану вартість в сумі 127 705, 00 грн.

При цьому працівниками відповідача були враховані висновки Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 21.01.2013р. № 101/22-217/35122737 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест» (код ЄДРПОУ 35122737) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., які полягають в наступному: встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «ІСТ-Вест Торг» (ідентифікаційний код 37884049) та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у жовтні 2012 року. Задекларований податковий кредит ТОВ «ВС Інвест» сформований на підставі податкових накладних контрагента-постачальника ТОВ «ІСТ-Вест Торг» за жовтень 2012 року сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «ВС Інвест» за жовтень 2012 року по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «ІСТ-Вест Торг» сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються. Вищенаведене свідчить про те, що правочин між ТОВ «ВС Інвест» та контрагентами-покупцями, зазначеними у Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, здійснені без мети настання реальних наслідків. А тому зазначені правочини відповідно до п. 1 і 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними,і в силу ст. 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на відомості наведені в Акті від 21.01.2013р. № 101/22-217/35122737, працівник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві прийшов до висновку, що у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат, у ТОВ «ВС Інвест» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Як наслідок працівники відповідача не прийняли до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ТОВ «Конвей» по взаємовідносинам з ТОВ «ВС Інвест», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Конвей» наступних норм законодавства України:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за 2012 рік, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 134 090, 00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 23 609, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 127 705, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року - на суму 104 096, 00 грн., за листопад 2012 року - 23 609, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 30 серпня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 30.08.2013р. № 287-08/4 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 06.09.2013р. № 718/10/26-58-22-02-11 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Конвей» - без задоволення.

10 вересня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000092202 (форми «В4»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшило розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, вх. № 9074600782 від 26.11.2012р.) ТОВ «Конвей» на суму 23 609, 00 грн.

- за № 0000102202 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Конвей» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159 631, 00 грн., в т.ч. 127 705, 00 грн. - основний платіж, 31 926, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000112202 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Конвей» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 167 613, 00 грн., в т.ч. 134 090, 00 грн. - основний платіж, 33 523, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду .

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бух-галтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що в жовтні 2012 року між ТОВ «Конвей» (Покупець) і ТОВ «ВС Інвест» (Постачальник) була укладена усна угода щодо поставки витратних матеріалів (тонер, друкарська голівка, стрічка очистки) на загальну суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та оплати їх вартості) за вказаною Угодою позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- рахунку-фактури від 17.10.2012р. № 1693875 на суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.);

- накладної від 17.10.2012р. № 1693875/1 на суму 766 230, 98 грн. (з ПДВ). Місцем складання цієї накладної визначено адресу місцезнаходження Постачальника: м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок буд. 5/6. Відповідно до письмових пояснень позивача від 17.10.2013р. б/н товари отримувалися начальником сервісного відділу ТОВ «Конвей» ОСОБА_3 за вказаною адресою, а звідти були ним перевезені власним автомобілем на адресу замовника - ТОВ «Український мейлінговий центр» (м. Київ, просп. Перемоги, 65);

- витягу з реєстру довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за жовтень 2012 року;

- пояснювальної записки начальника відділу сервісного центру ТОВ «Конвей» ОСОБА_3 від 16.10.2013р. з питань порядку отримання товарно-матеріальних цінностей (товарів) від Постачальника;

- податкової накладної від 17.10.2012р. № 279 на суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.), виписаної ТОВ «ВС Інвест» на користь ТОВ «Конвей», з доданої до неї квитанцією № 1 про реєстрацію такої податкової накладної;

- платіжного доручення ТОВ «Конвей» від 18.12.2012р. № 172 на суму 766 230, 98 грн. (з ПДВ);

- оригінал виписки ПАТ «Банк Перший» (МФО 320995) з розрахункового рахунку позивача за 18.12.2012р. Оплата за виконані роботи здійснювалася ТОВ «Конвей» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі свого рахунку № 2600730101680 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26003010100923 в ПАТ «Вернум Банк» в м. Києві (МФО 380689), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України № 996-ХІV та Положення. Також наявна в матеріалах справи податкова накладна, що була виписана ТОВ «ВС Інвест» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до документально підтверджених письмових пояснень позивача, наданих 18 жовтня 2013 року в судовому засіданні по даній справі, спірні товари були придбані ТОВ «Конвей» для потреб свого клієнта-замовника (ТОВ «Український мейлінговий центр»). Останній являється клієнтом позивача на підставі договору про сервісне обслуговування механізмів та машин від 01.12.2012р. № 1-2012. Згідно цього Договору ТОВ «Конвей» здійснює сервісне обслуговування поліграфічного обладнання ТОВ «Український мейлінговий центр» протягом 2012 - 2013 років. Безпосередньо подальша поставка спірних товарів на адресу ТОВ «Український мейлінговий центр» здійснювалася ТОВ «Конвей» на підставі окремого договору поставки від 21.12.2010р. № 1201-РМ.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Конвей» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання витратних матеріалів з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту ТОВ «Конвей» ; копії договору суборенди (нежитлового офісного приміщення) від 01.07.2010р. № 14.07.2010 з додатками і додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі приміщення; копії згаданого вище договору про сервісне обслуговування механізмів та машин від 01.02.2010р. № 1-2012 з додатками до нього та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012р., пояснювальної записки працівника ТОВ «Конвей» ОСОБА_3 по суті своїх посадових обов'язків та господарських операцій, що пов'язані з виконанням Договору від 01.02.2010р. № 1-2012; копії згаданого вище договору поставки від 21.12.2010р. № 1201-РМ з додатками до нього, первинними і розрахунковими документами; письмову довідку ТОВ «Український мейлінговий центр» від 16.10.2013р. № л-1/1610 щодо господарської діяльності підприємства та копії первинних, розрахункових та інших документів контрагента-замовника (в т.ч. щодо придбання, обліку та списання спірних товарів); копії штатного розпису ТОВ «Конвей» станом на 02.07.2012р., наказу ТОВ «Конвей» про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду начальника відділу сервісного центра, тощо.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду письмову довідку-підтвердження ТОВ «ВС-Інвес» від 14.10.2013р. № 14/10, в якій наведені відомості щодо укладення та виконання угоди з поставки витратних матеріалів.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «ВС Інвест») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за жовтень 2012 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітний період жовтень 2011 року).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 24.05.2013р. № 284/22-2/37884049 про результати зустрічної звірки ТОВ «ІСТ-Вест-Торг» (ідентифікаційний код 37884049) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2012 року, завірена ТОВ «ІСТ-Вест-Торг». За результатами проведення такої зустрічної звірки ТОВ «ІСТ-Вест-Торг» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарської діяльності з контрагентами-покупцями (в т.ч. з ТОВ «ВС Інвест») та постачальниками за жовтень 2012 року.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Конвей» і ТОВ «ВС Інвест», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 23.08.2013р. № 1031/26-58-22-02-18/34293636 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ВС Інвест» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміні-стративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Конвей» або його контрагента - ТОВ «ВС Інвест», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому самостійна сплата позивачем визначених спірними податковими повідомленнями - рішеннями податкових зобов'язань не свідчить про їх правомірність.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвей» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 вересня 2013 року № 0000092202, № 0000102202 та № 000011202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвей» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, буд. 5/6, ідентифікаційний код 34293636) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.10.2013
Оприлюднено06.11.2013
Номер документу34554403
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/15739/13-а

Ухвала від 28.03.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 13.03.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 30.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

Ухвала від 07.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні