Ухвала

від 13.03.2014 по справі 826/15739/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15739/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвей» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвей» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0000092202, № 0000102202 та № 000011202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем неправомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями ТОВ «ВС Інвест» за період, що перевірявся, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 16.08.2013 по 22.08.2013 працівниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Конвей» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, і з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складений Акт від 23.08.2013 № 1031/26-58-22-02-18/34293636.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2012 рік, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 134 090, 00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 23 609, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 127 705, 00 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року - на суму 104 096, 00 грн., за листопад 2012 року - 23 609, 00 грн.).

Вищевикладені висновки податкового органу ґрунтуються даних Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 21.01.2013 № 101/22-217/35122737 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «ІСТ-Вест Торг» та за операціями з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у жовтні 2012 року.

10 Вересня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 23.08.2013 № 1031/26-58-22-02-18/34293636 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення: №0000092202, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшила розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 23 609, 00 грн.; № 0000102202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначила ТОВ «Конвей» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159 631, 00 грн., в т.ч. 127 705, 00 грн. - основний платіж, 31 926, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000112202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 167 613, 00 грн., в т.ч. 134 090, 00 грн. - основний платіж, 33 523, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВС Інвест», та, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2012 року між ТОВ «Конвей» і ТОВ «ВС Інвест» була укладена усна угода щодо поставки витратних матеріалів (тонер, друкарська голівка, стрічка очистки) на загальну суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.).

На підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаною угодою позивачем були надані наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: рахунок-фактура від 17.10.2012 № 1693875 на суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.); накладна від 17.10.2012 №1693875/1 на суму 766 230, 98 грн. (з ПДВ); витяг з реєстру довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за жовтень 2012 року; пояснювальна записка начальника відділу сервісного центру ТОВ «Конвей» Лозового В.В. від 16.10.2013; податкова накладна від 17.10.2012 №279 на суму 766 230, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 705, 16 грн.); платіжне доручення ТОВ «Конвей» від 18.12.2012 № 172 на суму 766 230, 98 грн. (з ПДВ); оригінал виписки ПАТ «Банк Перший» з розрахункового рахунку позивача за 18.12.2012.

Крім того, позивачем надано докази на підтвердження факту придбання витратних матеріалів з метою використання їх в подальшій господарській діяльності та наявності у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, а саме: копії статуту ТОВ «Конвей»; копії договору суборенди (нежитлового офісного приміщення) від 01.07.2010 № 14.07.2010 з додатками і додатковими угодами до нього та актами приймання-передачі приміщення; копії договору про сервісне обслуговування механізмів та машин від 01.02.2010 № 1-2012 з додатками до нього та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012; копії договору поставки від 21.12.2010 № 1201-РМ; письмову довідку ТОВ «Український мейлінговий центр» від 16.10.2013 №л-1/1610 щодо господарської діяльності підприємства та копії первинних, розрахункових та інших документів контрагента-замовника (в т.ч. щодо придбання, обліку та списання спірних товарів), тощо.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «ВС Інвест» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Висновки ж Акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ВС Інвест», на які посилається податковий орган в апеляційній скарзі, не можна вважати належним джерелом доказової інформації з огляду на таке.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю компанії за податковою адресою. Разом з тим, за змістом цього Акта, податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, - хоча ніякі первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

В матеріалах справи також відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає відомостей щодо наявності проваджень по кримінальних справах відносно посадових осіб контрагента позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України або вироків суду, які набрали законної сили.

Разом з тим, платник податків не може нести юридичної відповідальності за дії або бездіяльність контрагентів за відсутності вини. Несплата контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10 також зазначає: «У разі якщо дії платника податків свідчать про його сумлінність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності і відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище первинні документи і документи бухгалтерського обліку, а також встановлені обставини справи підтверджують факт реальності спірних господарських операцій, - з огляду на що обґрунтованих підстав вважати, що вони реально не відбулися, немає. Тому віднесення позивачем сплачених сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за такими операціями є правомірним. Докази, надані на підтвердження реальності виконання сторонами спірних операцій, відповідачем не спростовані.

Таким чином, колегія суддів вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені податковим органом в Акті перевірки, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.