Рішення

від 29.10.2013 по справі 906/1060/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" жовтня 2013 р. Справа № 906/1060/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Качуровський К.О. - довір. №1 від 20.02.2012;

від відповідача: Піскова В.В. - довір. б/н від 16.07.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Довіра" (м.Сімферополь АР Крим)

до Державного підприємства "Житомирторф" (м.Житомир)

про стягнення 90464,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 90464,03грн. основного боргу згідно договору позики б/н від 20.10.2010; 4230,61грн. інфляційних та 6233,42грн. 3% річних.

29.10.2013 на адресу господарського суду від ДП "Житомирторф" надійшло клопотання №16/1-278 від 28.10.2013 про відкладення розгляду справи з метою отримання від ЖОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповіді на запит від 09.10.2013 про надання інформації щодо надходження коштів в сумі 80000,00грн. від ТОВ "Сервісний центр "Довіра" на розрахунковий рахунок Озерянського торфзаводу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, зокрема, повідомив, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором позики б/н від 20.10.2010 не змінилась і складає 80000,00грн., на підтвердження чого надав бухгалтерську довідку, яку разом з листом до банку б/н від 27.09.2013, клопотанням від 29.10.2013 та довідкою з банку №03/731 БТ від 01.10.2013 просив долучити до матеріалів справи з приводу чого надав відповідне клопотання, яке було задоволено судом (а.с.71-75).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01.10.2013 (а.с.58), вказавши, зокрема, що договір позики було підписано Рекуцом Е.Ю., який в період з 26.07.2010 по 13.05.2011 виконував обов'язки директора ДП "Житомирторф" та одночасно філії "Озерянський торфзавод". Згідно бухгалтерських даних Озерянського торфзаводу кошти на підприємство не надходили, ким і на які цілі були витрачені не відомо. Проти Рекуца Е.Ю. були порушені кримінальні справи стосовно завдання шкоди інтересам підприємства, та 30.04.2013 Ємільчинським районним судом Житомирської області винесено постанову по кримінальній справі №607/1393/12, якою Рекуца Е.Ю. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.1 КК України. Крім того, представник відповідача підтримав вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволення якого судом відмовлено з огляду на закінчення строків розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

20.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Довіра" (позивач/позичальник) та Озерянським торфзаводом філії Державного підприємства "Житомирторф" (відповідач/позичальник) укладено договір позики (далі - договір, а.с.8-9), згідно п.1.1 якого, позичальник передає в порядку тимчасової фінансової допомоги, а позичальник приймає 80000,00грн. на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вказана в п.1.1 сума повинна бути перерахована позикодавцем позичальнику протягом 3-х днів з моменту двостороннього підписання договору.

Позичальник зобов'язаний погасити всю суму боргу, визначену п.1.1 договору, до 15.12.2010 (п.3.1 договору)

Також сторони домовилися, що інші терміни та умови повернення позики можуть мати місце тільки за взаємною згодою сторін, оформленою у письмовому вигляді (п.3.3).

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2010 ТОВ "Сервісний центр "Довіра" перерахувало на рахунок Озерянського торфзаводу філії Державного підприємства "Житомирторф" 80000,00грн. фінансової поворотної допомоги, згідно договору б/н від 20.10.2010, доказом чого є банківська виписка (а.с.53) та платіжне доручення №35 (а.с.10).

Відповідач, в порушення термінів, визначених в п.3.1 договору, свої боргові зобов'язання не погасив, у зв'язку з чим, позивач направив на адресу Озерянського торфзаводу філії Державного підприємства "Житомирторф" претензію №8 від 03.02.2011 (а.с.11) про сплату заборгованості на суму 100968,76грн., з яких: 80000,00грн. основного боргу по договору позики б/н від 20.10.2010, 640,00грн. інфляційних, 328,76грн. 3% річних та 20000,00грн. штрафу, сплачених ТОВ "Сервісний центр "Довіра" як податок на прибуток в розмірі 25% від суми позики, отриманої Озерянським торфзаводом філії Державного підприємства "Житомирторф" згідно договору б/н від 20.10.2010 та вчасно ним не повернутої.

Відповідач листом №41 від 03.03.2011 (а.с.13) проти наявності заборгованості по сплаті боргу згідно договору позики б/н від 20.10.2010 не заперечив, суму взятої фінансової допомоги зобов'язався погасити в найближчий час. Як на причину неможливості погашення позики в строк послався на скрутне фінансове становище та відсутність виробничої діяльності підприємства. Разом з тим, вимоги щодо оплати сплаченого ТОВ "Сервісний центр "Довіра" як податок на прибуток штрафу в розмірі 20000,00грн. відповідач не визнав, вважаючи його нарахування необґрунтованим та безпідставним, а вимогу щодо його стягнення такою, що суперечить п.1.1 договору позики б/н від 20.10.2010.

Оскільки в подальшому згідно наданих в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву поясненнях, відповідач стверджував, що згідно бухгалтерських даних Озерянського торфзаводу кошти від ТОВ "Сервісний центр "Довіра" по договору позики б/н 20.10.2010 не надходили, позивачем було зроблено запит до Філії Акціонерного банку "Південний" у м.Сімферополь з метою підтвердження вищевказаного факту (а.с.73).

29.10.2013 в судовому засіданні позивачем було надано лист-відповідь Філії Акціонерного банку "Південний" у м.Сімферополь №03/731 БТ від 01.10.2013 (а.с.74), яким підтверджено перерахування 22.10.2010 з рахунку позивача на рахунок відповідача суми коштів у розмірі 80000,00грн, з призначенням платежу: "Надання фінансової-поворотної допомоги, згідно договору позики б/н від 20.10.2010 без ПДВ". Також листом банку стверджується, що в період з 22.10.2010 по 01.10.2013 від Озерянського заводу філії ДП "Житомирторф" на розрахунковий рахунок ТОВ "Сервісний центр "Довіра" грошові кошти не надходили.

Таким чином, на дату звернення до суду, сума неповернутої відповідачем фінансової допомоги склала 80000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.53), платіжним дорученням №35 (а.с.10), листом Філії Акціонерного банку "Південний" у м.Сімферополь №03/731 БТ від 01.10.2013 (а.с.74) та іншими матеріалами справи.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), розмір 3% річних за період з 15.12.2010 по 19.07.2013 на суму 80000,00грн. та інфляційних за період з грудня 2010 року по червень 2013 включно на суму 80000,00грн. складає 6233,42грн. та 4230,61грн. відповідно.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вищевказаного початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 6226,85грн. У стягненні 6,57грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то їх суми нараховані позивачем вірно і підлягають до стягнення у розмірі 4230,61грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення місяться в ст.ст.525,526 ЦК України.

Заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, положеннями договору сторін та нормами чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 90457,46грн., з яких: 80000,00грн. боргу, 6226,85грн. 3% річних та 4230,61грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,49,69,82-85 ГПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирторф" (10014, Житомирська обл., м.Житомир, Корольовський район, вул.Велика Бердичівська, буд. 25, ідент код 02968154)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Довіра" (95040, м.Сімферополь, Залізничний район, пров.Елеваторний, буд.16А, ідент. код 33187738):

- 80000,00грн. боргу;

- 6226,85грн. 3% річних;

- 4230,61грн. інфляційних;

- 1809,15грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.11.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу