Постанова

від 04.11.2013 по справі 920/785/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа № 920/785/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Розуменка О.Ю. за довіреністю №09-06/1232 від 28.10.2013р.,

відповідача - Хоменко О.М. за довіреністю №677 від 28.10.2013 р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (вх. № 2875С/3-11 від 23.09.13 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 19.06.13 у справі № 920/785/13

за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство", с. Бочечки, Конотопський район, Сумська область

до 92-ого окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина ТО210), м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 17 521,09 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - ДП "Конотопське лісове господарство", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до військової частини Т0210 про стягнення 17521,09 грн. заборгованості, з яких: 16012,81 грн. основного боргу, 251,38 грн. 3% річних, 1256,90 грн. пені, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19 червня 2013 р. у справі № 920/785/13 (суддя Зражевський Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 19 червня 2013 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішенні та вважає, що дане рішення необґрунтоване, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на обставинах, які не є доведеними, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Відповідач у відзиві проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 19 червня 2013 р. у справі № 920/785/13 - законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення просить залишити без змін.

У судове засідання 30.10.2013р. прибули представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області у якості підстави для відмови у задоволенні позову прийняв докази відповідача, в яких військова частина ТО210 посилається на те, що у зв'язку з погодними умовами, розмиттям ґрунтової дороги дощем, по якій не був можливий прохід техніки за дозволом замовника на прохід техніки в обхід через м. Конотоп, траєкторія перевезення щебеню змінилася та становила 47 км., замість встановлених 24 км., а тому відповідно, збільшились витрати пального, що підтверджується подорожніми листами. ДП "Конотопське лісове господарство" видавало пальне для виконання робіт, визначених договором за цими заправочними відомостями безпретензійно. У зв'язку з цим, прийнявши посилання відповідача на норми ст. 617 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними з огляду на те, що відповідачем в повному обсязі виконані його зобов'язання за договором, а позивач, навпаки, ухиляється від свого обов'язку. На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору № 20 від 06.09.2012р., а тому стягнення з військової частини ТО210 16012,81 грн. боргу, 251,38 грн. 3 % річних, 1256,90 грн. пені є безпідставним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2012р. між ДП "Конотопське лісове господарство" (замовник) та 92-им окремим колійним загоном 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (виконавець) був укладений договір № 20, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався виконати роботи по перевезенню щебеню технікою та здати роботи замовнику. Замовник, зі свого боку, зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи (п. 1.1.) .

У п.2.1. договору сторони домовились, що загальна вартість робіт по перевезенню щебеню технікою за договором визначається договірною ціною №1 (додаток № 1) і складає 20128,80 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 3369,80. У вартість машино-години не включена вартість паливо-мастильних матеріалів.

Згідно з п. 2.2. договору непередбачені договором роботи, які можуть виникнути в процесі виконання даного договору, оцінюються сторонами додатково та узгоджуються шляхом підписання двосторонніх протоколів, у вигляді окремих додатків до договору.

Відповідно до п. 2.3. договору термін виконання робіт - з 06 вересня 2012 р. по 31 грудня 2012 р.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

В додатку № 1 (договірна ціна) до договору зазначено кілометраж - 24 км по перевезенню щебеню, що транспортувався навалом, самоскидами.

Відповідно до додатку №2 (відомість ресурсів) для виконання робіт, передбачених договором необхідно витратити 3682,653687 літрів дизельного пального.

Заправка транспорту проводилась на АЗС ТОВ "Сигмус" в м. Конотоп.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, при виконанні робіт військова частина ТО210 виконала передбачені договором роботи, але витратила при цьому 5324 літри дизельного пального, і перевитрата дизельного пального склала 1641,346313 літрів на суму 16012,81 грн., що стало підставою звернення позивача до господарського суду Сумської області з відповідним позовом.

Відповідач позов не визнає та факт перевитрати дизельного пального пояснює тим, що у зв'язку з погодними умовами, розмиттям ґрунтової дороги дощем, по якій неможливим був прохід техніки за дозволом замовника на прохід техніки в обхід через м. Конотоп, траєкторія перевезення щебеню змінилася і склала 47 км замість встановлених 24 км. Відповідно, збільшились витрати пального. Згідно з подорожними листами вантажного автомобіля можна прослідкувати роботу водія та автомобіля, а також витрати пального. Крім того, як стверджує відповідач, ДП "Конотопське лісове господарство" видавало пальне для виконання робіт визначених договором, відповідно до заправочних відомостей безпретензійно.

Частинами 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідні вимоги також містяться і в статті 526 Цивільного кодексу України.

У даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору на виконання робіт по перевезенню щебеню, в якому сторони, керуючись приписами статті 627 Цивільного кодексу України, самостійно визначили межі повноважень кожного з учасників та порядок виконання договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України з моменту укладення договори є обов'язковими для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У розділі 6 договору сторонами правочину погоджено, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин, повинна про початок чи припинення своїх зобов'язань негайно, не пізніше протягом 10 робочих днів, повідомити про це іншу сторону (п.6.2.).

В додатках № 1 та №2 до договору сторони погодили кілометраж - 24 км і відповідні витрати на це дизельного пального - 3682,653687 літрів.

Тобто, з вищевказаного можна зробити висновок, що відповідачем було порушено умови договору в частині кількості використаного дизельного пального для виконання робіт. При цьому, відповідачем жодними доказами не підтверджено те, що він попереджав ДП "Конотопське лісове господарство" про збільшення витрат пального на перевезення вантажу, а також те що останнім був наданий дозвіл на збільшення витрат пального. Тобто, відповідачем не надано жодного ґрунтовного заперечення щодо позовних вимог, який би надав суду підстави для відмови у їх задоволенні, а отже - відповідачем доводи позивача не спростовані і 16012,81 грн. за перевитрату дизельного пального підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з Постановою Верховного Суду України від 23.01.2012 р. № 37/64 наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У розділі 5 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, яка регулюється чинним законодавством України та цим договором, зокрема - сплата неустойки (пені, штрафу) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав розрахунок суми позову за несвоєчасне виконання зобов'язань військовою частиною ТО210 та штрафних санкцій, за яким він розрахував 3% річних та пеню.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача 251,38 грн. 3% річних за період з 30.09.2013р. по 09.04.2013р.

Разом з цим, особливості порядку застосування штрафних санкцій передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до частини 6 якої, нарахування таких санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

В позовній заяві ДП "Конотопське лісове господарство" розрахунок пені в сумі 1256,90 грн. здійснило за 191 день, що не узгоджується з приписами вищенаведених норм матеріального права. Тому, з урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції періоду, за який нараховується штрафні санкції (та становить 181 день), пеня має бути стягнута у розмірі 1191,10 грн. В частині стягнення пені у сумі 65,80 грн. суд відмовляє, оскільки вони заявлені поза межами встановленого законодавством строку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення господарського суду Сумської області від 19 червня 2013 року у даній справі у зв'язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.06.13 у справі № 920/785/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з 92-ого окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0210) (41600, вул. Клубна, 87, м. Конотоп, Сумська область, р/р 35222002002139, банк УДК в Сумській області код ЄДРПОУ 33093432, МФО 837013) на користь Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (41653, вул. Загребля 65, с. Бочечки, Конотопський район, Сумська область р/р 26009031629001 у від. №1 РВ АТ «Брокбізнесбанк» м. Конотоп МФО 300249, код ЄДРПОУ 00992935, ІПН009929318054) 16012,81 грн. основного боргу, 251,38 грн. 3% річних, 1191,10 грн. пені, 1714,04 грн. судового збору за подання позовної заяви та 857,02 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В частині стягнення пені в сумі 65,80 грн. відмовити.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 01.11.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.