Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/6564/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6564/13 29.10.13

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства України з управління державними корпоративними

правами та майном

2. Державного підприємства науково-дослідний інститут «Оріон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Бізнес Інвест»

про стягнення 2 488 025, 00 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Кривогуб Т.В., посвідчення № 000762;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Риков В.В. за довіреністю № 509/14-06 від 23.07.2013 р.;

від відповідача: Пата С.П. за довіреністю № 130603-10 від 03.06.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі - позивач-1) та Державного підприємства науково-дослідний інститут «Оріон» (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Бізнес Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 2 488 025, 00 грн., в тому числі 1 500 000, 00 грн. попередньої оплати, 654 000, 00 грн. пені, 152 600, 00 грн. штрафу та 181 425, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що 15.06.2011 р. між позивачем-2 та відповідачем було укладено Договір, за умовами якого останній мав поставити продукцію в обумовлені таким Договором строки, а позивач-2 її оплатити в порядку, передбаченому сторонами. На виконання умов Договору позивач-2 здійснив попередню оплату продукції в сумі 1 500 000, 00 грн., однак відповідачем так і не було проведено відповідної поставки, у зв'язку з чим прокурор в інтересах держави в особі позивачів вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Також, в позовній заяві викладено клопотання вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6564/13, розгляд справи призначено на 15.05.2013 р.

15.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокурора надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. від представника позивача-2 надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р., у зв'язку з неявкою представників позивача-1 та відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.06.2013 р.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2013 р.

18.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. вирішено призначити колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 23.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Любченко М.О., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.08.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.07.2013 р., враховуючи вихід Головуючого судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.08.2013 р.

У судовому засіданні 07.08.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача-2 документів на підтвердження узгодження нових термінів поставки, у зв'язку з затримкою перерахування попередньої оплати, як це визначено п. 5.9. Договору № 28/2/2011 від 15.06.2011 р.; вимоги повернення попередньої оплати у розмірі 1 500 000, 00 грн. Клопотання мотивоване тим, що згідно тверджень відповідача, позивач-2 перерахував передбачену Договором передплату не у повному розмірі та з порушенням встановлених строків, що у відповідності до п. 5.9. Договору є підставою для узгодження інших строків поставки, проте як такі між сторонами узгоджені не були.

Розгляд зазначеного клопотання судом вирішено відкласти до встановлення фактичних обставин справи.

Так, потрібно враховувати, що процесуальний закон не містить положень щодо обов'язку суду негайно після подання відповідного клопотання вирішити питання про його задоволення чи відхилення. Заявлені клопотання мають бути відображені в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК України), а суд відповідно, якщо виходячи з суті клопотання та стадії розгляду справи, неможливо визначитись щодо його відповідності обставинам справи, - не позбавлений права відкласти його розгляд до встановлення фактичних обставин, достатніх для з'ясування обґрунтованості клопотання, але в будь-якому випадку воно має бути розглянуто до прийняття рішення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. на лікарняному та судді Васильченко Т.В. у відпустці, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Любченко М.О., судді Босий В.П., Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з лікарняного та судді Васильченко Т.В. з відпустки, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відрядженні та судді Васильченко Т.В. на лікарняному, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Чинчин О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване проведенням між сторонами переговорів щодо шляхів вирішення даного спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р., зважаючи на подане відповідачем клопотання та з огляду на неявку представника позивача-1, розгляд справи відкладено на 29.10.2013 р.

28.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшли додаткові документи та письмові пояснення у справі, відповідно до яких він зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, справу № 910/6564/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6564/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він вказує на те, що поставка товару не відбулась з підстав неналежного виконання покупцем взятих на себе зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати. Крім того, відповідач просить суд звільнити його від відповідальності, передбаченої позовними вимогами на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України та вказує на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1048 ЦК України.

Представник позивача-1 у судове засідання 29.10.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів у справі та вирішено його залишити без задоволення, оскільки відповідач в порушення приписів ст. 38 ГПК України не навів обставин, які свідчать про те, що документи, щодо яких ним заявлено клопотання, - наявні у позивача-2.

Також, судом було розглянуто заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, викладену в прохальній частині позовної заяви та вирішено в її задоволенні відмовити, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, в судовому засіданні судом також розглянуто клопотання відповідача щодо звільнення від відповідальності та відмовлено у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011 р. між позивачем-2, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 28/2/2011, відповідно до п. 1.1. кого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари згідно з Специфікацією поставки товару (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Ціна цього Договору становить 2 180 000, 00 грн., у тому числі: ПДВ 363 333, 33 грн., згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 3) та специфікації поставки товару (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар по цьому договору проводяться наступним чином: передплата в розмірі 70 % від ціни цього Договору здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання цього Договору; остаточний розрахунок в розмірі 30 % від його ціни здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів після повного виконання всіх умов Договору на підставі рахунку-фактури, який надається постачальником.

При цьому, пунктом 5.9. Договору сторони визначили, що у випадку затримки перерахування покупцем передплати, передбаченої п. 4.1.1. даного Договору, строк поставки товару буде змінено на термін узгоджений сторонами.

У свою чергу, відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару мала здійснюватись поетапно окремими партіями, обсяг партій та терміни поставки товарів визначені в графіку поставок (Додаток 4), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, згідно з Додатком № 4 до Договору, предметом поставки мало виступити джерело вторинного електроживлення постійного струму високовольтне у кількості 2 шт. зі строком поставки - липень 2011 р. та джерело вторинного електроживлення постійного струму високовольтне у кількості 6 шт. зі строком поставки - вересень 2011 р. на загальну суму 2 180 000, 00 грн.

Підпунктом 7.3.1. Договору сторони визначили, що за порушення строків поставки товару по Договору постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості непоставленого товару за кожний день прострочки, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочку поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленого товару.

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання, але не пізніше 31.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 перерахував відповідачу 1 500 000, 00 грн. в якості передоплати, а саме: 01.08.2011 р. - 500 000, 00 грн., 02.08.2011 р. - 500 000, 00 грн. та 03.08.2011 р. - 500 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по поточному рахунку позивача-2, відкритому в ПАТ «АКБ «Київ».

Оскільки у відповідь відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, прокурор в інтересах держави в особі позивачів вирішив звернутись до суду з позовом про повернення сплачених в якості передоплати грошових коштів, а також пені та штрафу за порушення строків поставки відповідного товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (ч. 4 ст. 267 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ч. 3 ст. 693 ЦК України).

Також, частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалось вище, підпунктом 7.3.1. Договору сторони визначили, що за порушення строків поставки товару по Договору постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості непоставленого товару за кожний день прострочки, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочку поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленого товару.

Положення п. п. 7.3.1. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, в даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач-2 є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор нарахував відповідачу 654 000, 00 грн. пені, 152 600 грн. штрафу та 181 425, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на приписи ст. 1048 ЦК України, яка передбачає нарахування процентів за користування коштами у відносинах позики на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розглядаючи заявлені у даній справі позовні вимоги, суд відзначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно з Додатком № 4 до Договору, предметом поставки мало виступити джерело вторинного електроживлення постійного струму високовольтне у кількості 2 шт. зі строком поставки - липень 2011 р. та джерело вторинного електроживлення постійного струму високовольтне у кількості 6 шт. зі строком поставки - вересень 2011 р. на загальну суму 2 180 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар проводяться наступним чином: передплата в розмірі 70 % від ціни цього Договору здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання цього Договору; остаточний розрахунок в розмірі 30 % від його ціни здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів після повного виконання всіх умов Договору на підставі рахунку-фактури, який надається постачальником (п. 4.1. Договору).

Як встановлено судом, позивач-2 перерахував відповідачу передплату за Договором, однак відповідач, у свою чергу, взятих на себе зобов'язань з поставки обумовленого Договором товару не виконав.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення 1 500 000, 00 грн. попередньої оплати, 654 000, 00 грн. пені та 152 600, 00 грн. штрафу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись приписи ст. 1048 ЦК України, на яку міститься посилання у позовній заяві.

Так, умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, проте як і чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначається, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини. Аналогія права передбачає застосування загальних засад законодавства. При цьому необхідно довести, що саме на підставі цього принципу повинні бути врегульовані відповідні відносини.

Відтак, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Верховний Суд України в постанові № 3-65гс10 від 27.12.2010 р. сформував правову позицію, за змістом якої наголошується, що чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, в частині позовних вимог про стягнення 181 425, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами має бути відмовлено.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Бізнес Інвест» (03113, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 51, код ЄДРПОУ 36374161) на користь Державного підприємства науково-дослідний інститут «Оріон» (03057, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 14310709) 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 654 000 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. пені та 152 600 (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Бізнес Інвест» (03113, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 51, код ЄДРПОУ 36374161) до спеціального фонду Державного бюджету України 46 132 (сорок шість тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова