Постанова

від 01.11.2013 по справі 826/15452/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 01 листопада 2013 року                  15:10               № 826/15452/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Комплекс-М» доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві провизнання дій та постанов протиправними, скасування постанов, - ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Комплекс-М» (надалі – позивач або ПП «Комплекс-М») з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (надалі – відповідач або Відділ), в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.10.2013 року): - визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17   723,65 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774 та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200,00 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774; - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17   723,65 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774; - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200,00 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774; - стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34967593; 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь Приватного підприємства «Комплекс-М» (код ЄДРПОУ 32711372; 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13) виконавчий збір в сумі 17   723,65 грн. та витрати на проведення виконавчий дій в сумі 200,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 року. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані постанови від 12.09.2013 року винесені в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», а, відтак, підлягають скасуванню, а дії державного виконавця щодо їх винесення визнанню протиправними. 14.10.2013 року у судове засідання з'явилися представники позивача. Відповідач явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику для виконання, що підтверджується реєстром на рекомендовану кореспонденцію, відправлену через ТОВ «Укркур'єр». Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, проте у встановлений строк рішення суду боржником не виконано та будь-яких документів щодо такого виконання Відділу не надано. Водночас, у письмових заперечення проти позову міститься клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Так, суд у судовому засіданні від 14.10.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Державним виконавцем Хечибабян С.А. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на підставі наказу №5011-72/11488-2012, виданого 27.02.2013 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ПП «Комплекс-М» на користь ПП «Шері Імпекс» 175   627,00 грн. заборгованості та 1   609,50 грн. судового збору, а всього боргу у сумі 177   236,50 грн. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2013 року (ВП №38483774). У межах виконавчого провадження №38483774 державним виконавцем направлені запити до начальника Головного управління земельних ресурсів м. Києва, начальника ВДАІ ВРЕВ-3, начальника Головного управління земельних ресурсів в Київській області, Державної податкової служби України. Також, у межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем у зв'язку із невиконанням судового рішення у добровільному порядку винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.09.2013 року, якою постановлено стягнути з ПП «Комплекс-М» виконавчий збір у розмірі 17   723,65 грн. Крім того, постановою про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.09.2013 року державним виконавцем постановлено стягнути з ПП «Комплекс-М» витрати на проведення виконавчий дій у сумі 200,00 грн. При цьому, представником позивача надано суду платіжну вимогу №1255/28 від 30.09.2013 року, якою на рахунок Відділу перераховано 17   923,65 грн. із зазначенням призначення платежу «Примусове стягнення боргу згідно ст.ст. 11,17, 52, 65, 66 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі наказу №5011-72/11488-2012 від27.02.2013 року, виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з ПП «Комплекс-М» на користь ПП «Шері Імпекс» виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 17   923,65 грн.». Вважаючи постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.09.2013 року та дії державного виконавця щодо їх винесення протиправними,  позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (наділі – Закон №606). Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення). Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Приписами ч. 2 ст. 25 Закону №606 встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону №606, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 Закону №606). Частиною 1 ст. 27 Закону №606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. На виконання положень Закону №606 наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій (надалі – Інструкція 1999 року), п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Як зазначено представником позивача у позовній заяві та підтверджено під час судового розгляду справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2013 року ВП №38483774 не надсилалася на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та про існування даного виконавчого провадження позивач дізнався лише 24.10.2013 року, а тому не мав змоги виконати рішення суду у добровільному порядку. Разом з тим, у матеріалах справи містися копія повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ПП «Комплекс-М» за адресою: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13 (яка відповідає адресі, вказаній у наявному в матеріалах справи Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), здійсненого ТОВ «Укркур'єр».   Крім того, з аналізу положень ч. 1 ст. 31 Закону №606 та п. 4.1. Інструкції 1999 року вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою, у тому числі, в разі її неотримання стороною або іншим учасником виконавчого провадження з незалежних від державного виконавця причин. В свою чергу, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування інших причин, які перешкоджали позивачу самостійно виконати судове рішення, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження №38483774, у добровільному порядку. Так, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Комплекс-М» вже після початку примусового виконання судового рішення на підставі платіжного доручення №955 від 24.09.2013 року перерахувала на рахунок Відділу 177   236,50 грн. із зазначенням призначення платежу «Стягнення на користь ПП «Шері Імпекс» 175   627,00 грн. заборгованості, 1   609,50 грн. суд. збору зг. постанови ВП №38483774 від 12/09/13. Без ПД». На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Відділу щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17   723,65 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774, визнання протиправною та скасування даної постанови, а також стягнення з Відділу на користь ПП «Комплекс-М» виконавчого збору в сумі 17   723,65 грн. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;  2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (ч. 4 ст. 41 Закону №606). Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 Закону №606). Як було зазначено вище, у межах виконавчого провадження №38483774 державним виконавцем, зокрема, направлені запити до начальника Головного управління земельних ресурсів м. Києва, начальника ВДАІ ВРЕВ-3, начальника Головного управління земельних ресурсів в Київській області, Державної податкової служби України. Таким чином, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо визнання протиправними дії Відділу щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200,00 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774, визнання протиправною та скасування постанови Відділу про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200,00 грн. від 12.09.2013 року ВП №38483774, а також стягнення з Відділу на користь ПП «Комплекс-М» витрат на проведення виконавчий дій в сумі 200,00 грн., оскільки, виносячи вказану постанову державний виконавець діяв у межах наданих йому Законом №606 повноважень. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.                      Суддя                                                                                                    Т.О. Скочок