Ухвала

від 30.10.2013 по справі 815/1195/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 815/1195/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Органік-Фуд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.12.2012 року №0042851502,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Органік-Фуд» (далі - позивач, ТОВ «Торгівельний дім «Органік-Фуд») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.12.2012 року № 0042851502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовою особою відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.12.2012 року № 0042851502 з податку на додану вартість у розмірі 50 608 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 652 грн., при цьому з боку позивача відсутні будь-які факти порушення ним податкового законодавства України.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з доводами позивача не погодився, пославшись на те, що висновки ДПІ зроблені на підставі наданих документів та встановлених у ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.12.2012 року №0042851502, прийняте Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Торгівельний дім «Органік-Фуд» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 10.12.2012 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кіряк О.С. на підставі пункту 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України , в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року № 90773191095 від 20.11.2012 року ТОВ «Торгівельний дім «Органік-Фуд», код ЄДРПОУ 37811232, відповідальними особами якого у періоді, що перевірявся був керівник ОСОБА_2, головний бухгалтер ОСОБА_3

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Торгівельний дім «Органік-Фуд» п.210.10 ст. 201 розділу ІV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492 «Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період». Як зазначено у акті дані камеральної перевірки свідчать, що підприємство в травні, вересні та жовтні 2012 року включило до податкового кредиту суму ПДВ 50608 грн., що не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 3194/15-2/37811232 від 10.12.2013 року.

26.12.2012 року на підставі акта перевірки № 3194/15-2/37811232 від 10.12.2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0042851502 про збільшення ТОВ «Торгівельний дім «Органік-Фуд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 63 263 грн., у тому числі: основний платіж 50 608 грн. та штрафні (фінансові) санкції 12 652 грн.

15 січня 2013 року позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0042851502 від 26.12.2012 року. Рішенням від 01.02.2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби оскаржуване податкове-повідомлення рішення було залишено без змін.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія також встановила, що податкова накладна від 25.10.2012 року № 500/06 не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних оскільки виписана на загальну суму 1976,14 грн. (включаючи ПДВ 329, 35 грн.) і таким чином, не підлягає реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних. Зазначенні у звітності позивача суми ПДВ 10566,67 грн. є наслідком помилки, що було виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку від 13.12.2012 року за жовтень 2012 року. Податкова накладна від 17.09.2012 року № 385/06 не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних оскільки виписана на загальну суму 50851,12 грн. (включаючи ПДВ 8475,19 грн.) і таким чином, не підлягає реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних. Зазначенні у звітності позивача суми ПДВ 17590,81 грн. є наслідком помилки, що було виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку від 13.12.2012 року за вересень 2012 року. Податкова накладна від 31.05.2012 року № 60 не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних оскільки виписана за датою від 05.04.2012 року № 60 і таким чином була зареєстрована за іншою датою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних. 26.04.2012 року контрагентом позивача було виписано та зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 435 до податкової накладної від 05.04.2012 року, який був відображений позивачем у податковій декларації за квітень 2012 року без порушень. Зазначення у звітності позивача іншої дати виписки податкової накладної, а саме 31.05.2012 року, є наслідком помилки, яку було виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку від 13.12.2012 року за травень 2012 року. Податкова накладна від 01.10.2012 року не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних оскільки виписана за датою від 26.09.2012 року за № 62 на суму ПДВ 10750 грн., таким чином була зареєстрована за іншою датою, про що свідчить відповідний витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних. Зазначення у звітності позивача іншої дати та номера податкової накладної, є наслідком помилки, яку було виправлено шляхом поданні уточнюючого розрахунку від 13.12.2012 року за жовтень 2012 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виправив допущені помилки та привів у відповідність свою податкову звітність з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу , протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з вимогами п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» належним доказом факту реєстрації податкових накладних для покупця, є витяг з Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до п.17 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту. На зазначений витяг накладається електронний підпис Державної податкової служби, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті покупця. Таким чином, вказаний витяг є належним доказом факту реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання виправлення платниками податків помилок, допущених у податковій звітності врегульовані приписами ст. 50 Податкового кодексу України . П.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Судова колегія вважає, що податкова декларація з податку на додану вартість підприємства може подаватись платником податку до податкового органу як звітна, так і уточнююча. Обмеження для подачі уточнюючої декларації для платників податків існують тільки під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок. У відповідності до п.50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до вимог п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 Податкового кодексу України , в якій зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу . За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні обмеження у строках для подання платником податку уточнюючої декларації, крім періоду, коли тривають саме документальні планові та позапланові виїзні перевірки, а також того, що уточнююча декларація подається до податкового органу з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України , що становить 1095 днів.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюються ст. 49 Податкового кодексу України . Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової служби. Імперативний характер наведеної норми (п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України ) означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України .

Як передбачено абзацом першим п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України , за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 Податкового кодексу України . Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій, а саме перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 Податкового кодексу України ; реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби. При цьому, як встановлено п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України , відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України . У такому разі на підставі п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податковою інспекцією оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийнято передчасно, без врахуванням уточнюючих декларацій з податку на додану вартість, що були подані позивачем 13.12.2012 року.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький