Ухвала

від 31.10.2013 по справі 805/8349/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року справа №805/8349/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Блохіна А.А., Гімона М.М., секретар судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю сторін: представник позивача Сідельнікова Д.В., представник відповідача Лапшенков Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання нечинними висновків акту, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (надалі ПАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій") у задоволені позовних вимог до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0002361502 та визнання нечинними висновків акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 26.03.2013 №93/15-02/0311378.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано первинних документів, зокрема податкових накладних, на підставі яких було б можливо дослідити характер та сутність спірних операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювану суму податкового кредиту, перевірити реальність вчинення дій, які становлять зміст таких операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2013р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податкове повідомлення рішення складене з порушенням вимог п.42.1 ст.42 Податкового кодексу України і судом першої інстанції були розглянуті не всі докази надані позивачем.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» зареєстроване як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за № 03113785, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

26.03.2013 р. відповідачем проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №93/15-2/03113785 від 26.03.2013 /а.с.10-11/.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «ДОПАС» в Додатку 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 рік (від 19.04.2011 №9002140407) у Розділі ІІ «Податковий кредит» відображено взаємовідносини з контрагентом ТВІК «СВК» (ЄДРПОУ 36811425) на суму ПДВ 639665,16грн. в Додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень 2011 рік ( від 20.10.2011 №9009360161) у Розділі ІІ «Податковий кредит» відображено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Колокол України» (ЄДРПОУ 36303944) за серпень 2011 року на суму ПДВ 76912,55грн. Відповідно до бази даних ТОВ «ТВІК «СВК» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС , в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ №100256925 від 01.12.2009 анульовано 30.11.2011; ТОВ «Колокол Україна» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі р-ні м. Києва ДПС в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ №100312825 від 10.12.2010 анульовано 26.12.2012. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПАС України ТОВ «ТВІК «СВК» (ЄДРПОУ 36811425) та ТОВ «Колокол України» (ЄДРПОУ 36303944) не задекларували податкові зобов'язання за березень 2011 року у сумі 639665,16грн. та за серпень 2011 року у сумі 76912,55грн. відповідно.

Податковим органом зроблено висновок: ПАТ «ДОПАС» завищено податковий кредит за березень 2011 року у сумі 639665,16грн.та за серпень 2011 року у сумі 76912,55грн., що є порушенням п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ /а.с.10-11/.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі вказаного акту 16.04.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002361502, яким ПАТ «ДОПАС» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1074867,00грн., з яких: за основним платежем 716578,00 грн., за штрафними санкціями 358289,00 грн. /а.с.13/.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правила ведення податкового обліку передбачають підтвердження сум, що відтворені в податковому обліку, документами бухгалтерського обліку, які повинні бути в наявності у платника податків відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, ні суду першої інстанції, ні податковому органу, не були надані первинні документи: податкової звітності та бухгалтерського обліку, зокрема податкові накладні, тощо. Отже, відсутність первинних документів не дає можливості дослідити характер та сутність спірних господарських операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, та перевірити реальність здійснення господарських операцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). За відсутності факту придання товарів чи послуг витрати на сплату ПДВ не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, колегія суддів доповнює висновки суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання нечинними висновків акту перевірки, оскільки такі висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України.

Доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текс виготовлено 05.11.2013 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання нечинними висновків акту, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

А.А. Блохін

М.М. Гімон