Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3544/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3544/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів до відповідача:Приватного підприємства «ЛОТТО ПЛЮС», м.Львів про: стягнення 65,79 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Луцик С.В. - - представник (довіреність від 21.12.2012р №502-4247/2);

від відповідача : не з»явився.

Суд роз»яснив представнику позивача права та обов"язки , згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго», м.Львів, до Приватного підприємства «Лотто-плюс», м.Львів, про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1117,64 грн., з якої: 1 051,85 грн. сума боргу за спожиту електроенергію; 65,79 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 18.09.2013 року, судове засідання призначено на 29.10.2013 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалі про порушення провадженя у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Позивачем 20.09.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням за №79052 0649510 1 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Рекомендований лист, у якому скеровувалась судом відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві (а саме:79004, м.Львів, вул.Римлянина будинок 12 квартира 4) ухвала від 18.09.2013 року про порушення провадження у справі, повернуто органом зв»язку до суду без вручення адресату з відміткою причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

28.10.2013 року за вх.№44737/13 в канцелярії суду зареєстровано поданий представником позивача лист, у якому повідомляється, зокрема про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів стосовно такого спору а також повідомляється про те, що станом на 28.10.2013 року відповідачем у добровільному порядку сума заборгованості в розмірі 1 117,64 грн. не сплачена. Крім того, до листа позивачем долучено витребовувані ухвалою суду від 18.09.2013 року документи, серед яких і копія Витягу серія АВ №393429 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підставі відомостей у якому судом встановлено, що Приватне підприємство «ЛОТТО ПЛЮС» в статусі юридичної особи включено до ЄДР,ідентифікаційний код юридичної особи 25234822; місцезнаходження юридичної особи :79004, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Римлянина, будинок 12, квартира 4; особа, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: Вахула Жанна Миколаївна - керівник.

В судове засідання 29.10.2013 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач. З підстав, наведених в ухвалі від 29.10.2013 року, розгляд справи відкладався на 04.11.2013 року.

У клопотанні, яке подано до суду 04.11.2013 року і зареєстровано за вх.№46280/13, позивач просить припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 051,85 грн. основного боргу з тих підстав, що 01 листопада 2013 року відповідачем сплачена сума заборгованості за активну електроенергію в розмірі 1 051,85 грн. (документи в підтвердження сплати коштів долучено до клопотання). Із врахуванням зазначеного, позивач у повному обсязі підтримує позовні вимоги в частині вимоги стягнення 65,79 грн. 3% річних з простроченої суми.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2013 року підтримав позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 65,79 грн; просить припинити провадження в частині вимоги про стягнення 1 051,85 грн. основного боргу за спожиту електроенергію, оскільки відсутній предмет спору; просить судові витрати повністю покласти на відповідача, оскільки погашення суми основного боргу мало місце після порушення провадження у даній справі, а спір виник з вини відповідача.

В судовому засіданні представник позивача на виконання вимог ухвал про справі подав до матеріалів справи докази скерування відповідачу повідомлення вих.№30-03847 від 20.11.2012 р (копія повідомлення подана в додаток до листа, який поступив до суду 01.11.2013 року і зареєстрований за вх.№45978/13), а також - докази поступлення на рахунок позивача коштів від відповідача за активну електроенергію ( через Вахула) , за березень 2011 року.

В судове засідання 04.11.2013 року, як і у попереднє, відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, погашення суми 1 051,85 грн.сновного боргу за спожиту електроенергію на підставі договору №63129 від 22.04.2004 року після порушення провадження у справі не спростував, не заперечив проти заявленої позивачем вимоги про стягнення 65,79 грн. 3% річних. Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Поданою позивачем копією Витягу серія АВ №393429 ( оригінал Витягу суд оглянув у судовому засіданні) підтверджується включення Приватного підприємства «ЛОТТО ПЛЮС» до ЄДР в статусі юридичної особи та місцезнаходження за адресою, яка відповідає вказаній позивачем у позовній заяві адресі і на яку відповідачу було скеровано позивачем копії позовної заяви з документами, а судом - ухвали по справі від 18.09.2013 року та від 29.10.2013 року.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів суд дійшов висновку, що Відповідач належним чином і своєчасно був повідомлений про знаходження на розгляді у Господарському суді Львівської області даної справи ; про дату , час і місце проведення судових засідань та про вимоги суду, покладені ухвалами по справі на Відповідача.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема, і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд розцінює клопотання позивача (вх..№46280/13 від 04.11.2013 р ) виходячи із його змісту , а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, як зменшення розміру позовних вимог.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведенного вище, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахування поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог ( вх.№46280/13 від 04.11.2013 року).

Розглянувши матеріали справи,заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

22 квітня 2004 року між ВАТ «Львівобленерго» ( перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 14.04.2011 року та на підставі положень п.1 ст.5 та розділу ХУ11 Закону України «Про акціонерні товариства» та Приватним підприємством «ЛОТТО ПЛЮС» укладено Договір про постачання електричної енергії №63129 ( надалі - Договір).

Відповідно до умов, викладених в пунктах 1,2,4 Договору, енергопостачальни організація (у даному випадку - позивач) здійснює постачання електроенергії споживачу (відповідачу у справі) у обсязі, передбаченому Договором, а відповідач зобов»язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені Договором терміни.

Відповідно до умов в п.п.2.2.3 п.2.2 Договору споживач зобов»язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Грвафік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Порядок розрахунків (з використанням попередньої оплати) погоджено сторонами у Додатку №2 до Договору №63129 від 22.04.2004 року, який є невід»ємною частиною зазначеного договору.

Так, розрахунковим вважається період з 18 числа місяця до такого ж числа наступного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії зазначений у договорі (п.2 Додатку №2).

Споживач до 08 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії (п.3 Додатку №2).

Покази засобів обліку відповідно до Переліку об»єктів і точок комерційного обліку Споживача фіксуються 17 числа кожного місяця о 24 год. та оформляються Актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони ( п.1. Додатку №9 до Договору №63129 від 22 .04.2004 року).

Договір про постачання електричної енергії №63129 від 22.04.2004 року набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Документами у справі не підтверджується , що у період, за який нараховано позивачем суму основного боргу, Договір про постачання електричної енергії №63129 від 22.04.2004 року припинив свою дію. Про такі обставини не повідомляв суд відповідач, а відтак матеріали справи не містять таких доказів. Більше того, сума основного боргу відповідачем сплачена вже у процесі розгляду судом даної справи.

Актом про використану електричну енергію за розрахунковий період червень 2011 року , який підписаний Постачальником та Споживачем електричної енергії, зафіксовано покази засобів обліку на об»єкті відповідача ( кафе) за адресою вул.Римлянина,12 у м.Львові), який є у Переліку об»єктів і точок комерційного обліку Споживача ( Додатку до Договору, завіреному підписами та печатками сторін).

Із врахуванням даних, зафіксованих сторонами у Акті про використану електричну енергію за розрахунковий період (червень 2011 року), позивач виписав відповідачу на оплату Рахунок за активну енергію №303106/81045-1 за червень 2011 року на суму 1 051,85 грн. ( у т.ч. 175,32 грн. ПДВ). Рахунок отримала від позивача Вахула, що засвідчено підписом вказаної особи на рахунку.

Однак, в порушення умов договору за розрахунковий період (червень 2011р.) відповідач не здійснив оплати за поставлену йому електричну енергію, внаслідок чого станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача виник борг в сумі 1 051,85 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 02.09.2013 р. №502-3883/2, позивач розрахував суму пені (416,82 грн.) посилаючись, зокрема, на умови в п.п.4.2.1 Договору та на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», проте у прохальній частині позовної заяви вимога про стягнення пені позивачем не заявлена, відповідно, не підлягає розгляду. Крім того слід зазначити, що до позовної заяви позивачем долучено лише розрахунки боргу за електричну енергію та 3 % річних. У клопотанні, яке поступило до суду 04.11.13 р. (вх.№46280/13) позивач, у зв»язку зі сплатою відповідачем коштів в сумі 1 051,85 грн. (основний борг), позовні вимоги підтримує повністю в частині стягнення 65,79 грн. 3 % річних.

У відповідності до ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов»язання за період, який вказаний у розрахунку (з 01.07.2011 року і включно по липень 2013 року ) позивач нарахував та просить стягнути на його користь з відповідача 3 % річних в сумі 65,79 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Факт укладення Договору №63129 від 22.04.2004р. про постачання електричної енергії, як і його чинності у розрахунковий період ( червень 2011 року), за який нараховано заявлену до стягнення суму основного боргу,а також часткове виконання зобов»язань за договором відповідачем,- сторони не заперечують. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 Господарського кодексу України , відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печаток на документі, що має письмову форму.

Договір №63129 від 22.04.2004р. не визнаний недійсним, не є розірваним, не припинив свою дію до розрахункового періоду, за який заявлено до стягнення заборгованість. Доказів зворотнього сторони не подали, а відтак, матеріали справи не містять.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами у справі (зокрема, витягами з клієнт-банку) підтверджується часткове виконання відповідачем зобов»язань за Договором.

За спірний ( розрахунковий період - червень 2011 року) відповідач перерахував позивачу 1 052,00грн. за активну електроенергію 01 листопада 2013 року (після порушення судом провадження у даній справі. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у часраві в частині стягнення 1 051,85 грн. основного боргу , у зв»язку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимогати від боржника виконання його обов»язку.

Отже, грошовим зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ст.173 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання зобов»язань відповідачем за Договором щодо оплати спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді , червень 2011 року, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов"язання.

Оскільки розбіжностей між сторонами у розрахунку 3% річних немає, розрахунок проведено вірно, вимога Позивача в цій частині заявлених вимог підлягає до задоволення в сумі 65,79 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження,оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «,Про державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1 117,64 грн. заборгованості, а відтак судовий збір ним сплачено в сумі 1720,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13655 (#40745864).

Відповідно до ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підствав,- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається повністю на відповідача і підлягає стягненню з останнього на користь позивача, оскільки спір виник з вини відповідача та враховуючи , що суму основного боргу ним було погашено вже після порушення провадження у справі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.1,2,4-3,21, 22,32,33,34,36,43,44,49,75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85,116 господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги із врахуванням заяви позивача від 04.11.2013 року (вх.№46280/13) задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛОТТО ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 25234822; місцезнаходження юридичної особи: 79004, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Римлянина, будинок 12, квартира 4) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026,м.Львів, вул.Козельницька,3, код ЄДРПОУ 00131587) 3% річних в сумі 65,79 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення 1 051,85 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2013 року.

Суддя Кітаєва С.Б.