Вирок

від 13.03.2013 по справі 428/1977/13-к

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/1977/13-к

Вирок

іменем України

13 березня 2013 року

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді Юхимука Р.С., при секретарі Шевцовій С.В., за участю прокурора - Соцького О.О., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, що народився 24 вересня 1953 року у м.Лисичанську Луганської області, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1, будучи співзасновником і єдиною службовою особою - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстар», код за ЄДРПОУ 21776443, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 26.01.00р., юридична адреса Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Новікова, 2, фактична адреса Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Заводська, 24 (далі за текстом ТОВ «Транстар»), був наділений правами та обов'язками, пов'язаними з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій по організації діяльності підприємства, і, діючи на підставі наказу №1 про призначення на посаду від 18.01.2005 року, посягаючи на встановлений законом порядок правосуддя, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на розтрату майна, яке було описане Краснодонською ОДПІ та ввірено особі і перебувало в її веденні, скоїв злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, діючи на підставі угоди №330/24-009 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 07.02.11р., між Краснодонською об'єднаною податковою інспекцією, з одного боку, та директором ТОВ «Транстар» ОСОБА_1, з другого боку, 28.02.12р. отримав від Краснодонської ОДПІ на відповідальне зберігання безхазяйне майно, яке належить державі, - дизельне паливо у кількості 52 980 літрів, про що було складено акт опису і попередньої оцінки майна №10 від 28.02.2012 року.

Вказане дизельне паливо згідно проведених досліджень та складеного паспорту якості №68 від 14.03.2012 p., виданого ПАТ «Компанія «ОСОБА_3», є дизельним паливом загального призначення.

Вказане майно, передане йому на відповідальне зберігання ОСОБА_1 в період з 28.02.12р. по 16.08.12р. зберігав на складі ТОВ «ДІС» за адресою Луганська область, м. Суходільск, район колишньої шахти №1 «Суходільска».

Після чого, ОСОБА_1, в період з 01.08.12р. по 16.08.12р., більш точну дату та обставини встановити не надалося можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, в телефонному режимі повідомив начальника відділу погашення податкового боргу Краснодонської ОДПІ ОСОБА_4, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення податкового боргу Краснодонської ОДПІ ОСОБА_5 про зміну місця зберігання дизельного палива.

Далі, ОСОБА_1, 16.08.12р., в присутності вищевказаних осіб, а також довіреної особи ТОВ «ДІС» ОСОБА_6, невстановленими транспортними засобами вивіз дизельне паливо у загальній кількості 52 980 л, на загальну суму 513 376,20 грн., в невідомому напрямку, тим самим розтратив майно, яке було описане співробітниками Краснодонської ОДПІ та ввірено йому і перебувало в його веденні.

При цьому, наміру передавати дизельне паливо на зберігання в інше місце ОСОБА_1 не мав, про нове місце зберігання дизельного палива службових осіб Краснодонської ОДПІ, які передали йому дизельне паливо на відповідальне зберігання, не повідомив.

Злочинні дії ОСОБА_1 були виявлені працівниками Краснодонської ОДПІ в ході проведення інвентаризації майна з ознаками безхазяйного, яке описане та знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Транстар» та поставлено на облік у Краснодонській ОДПІ, яку було проведено 09.11.12р., за результатами якої було складено акт №8 від 15.11.12р., згідно якого «...станом на 15.11.12р. рідину з ознаками дизпалива у кількості 52 980 літрів (паспорт якості від 14.03.12 р. №68 - виданий ПАТ «Компанія «ОСОБА_3», для проведення перевірки її наявності не надано. Зазначене майно на ТОВ «Транстар» відсутнє (підтвердження наявності ТМЦ, а саме рідина з ознаками дизпалива у кількості 52 980 літрів (паспорт якості від 14.03.12 р. №68 - виданий ПАТ «Компанія «ОСОБА_3») підприємством не надано».

10.01.13р. Краснодонською ОДПІ Луганської області ДПС у кримінальному проваджені був пред'явлений цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяній кримінальним правопорушенням, на загальну суму 529 800 грн., майнова шкода на теперішній час погашена у повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи єдиною службовою особою - директором ТОВ «Транстар», в період з 16.08.12р. по 15.11.12р., діючи умисно та протиправно, розтратив майно, яке було описане співробітниками Краснодонської ОДПІ та ввірено йому, а саме дизельне паливо у загальній кількості 52 980 л., на загальну суму 513 376,2 грн.

Тобто своїми діями, які виразились у розтраті майна, яке було описане службовими особами Краснодонської ОДПІ та ввірено йому, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 388 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що майно, а саме дизельне паливо у кількості 52 980 літрів, відсутнє, та його для огляду співробітникам Краснодонської ОДПІ він надати не може, вирішив скоїти службове підроблення документів про передачу дизельного палива на зберігання дизельного палива іншій особі.

Так, ОСОБА_1 у період з 01.08.12р. по 09.11.12р., при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах отримав підроблені документи, а саме договір на відповідальне зберігання рідини з ознаками паливно-мастильних матеріалів від 01.08.12р., між ТОВ «Транстар» та ТОВ «Союзнафтогаз» та акт прийому-передачі безхазяйного майна (дизельне паливо у кількості 52 980 літрів (хоча приймалось фактично 52 980 літрів) від 01.08.12р. від ТОВ «Транстар» до ТОВ «Союзнафтогаз», в яких містились завідомо неправдиві дані, а саме відбитки печатки ТОВ «Союзнафтагаз» та підпису ОСОБА_7 у вказаних документах були нанесені електрофотографічним способом за допомогою монохромного копіювально-печатного пристрою, також вказано, що директором є ОСОБА_8, у той час як фактично директором ТОВ «Союзнафтогаз» є ОСОБА_7.

ОСОБА_1, достовірно знаючи та розуміючи, що отримані документи містять завідомо неправдиві відомості щодо передачі на відповідальне зберігання вказаного майна, так як фактично він вказаних дій не виконував, підписав вказані документи, завіривши таким чином завідомо неправдиві відомості, які містяться в них, і тим самим склав завідомо неправдиві офіційні документи.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 при невстановлених у ході досудового слідства обставинах, 09.11.12 склав супровідний лист, на ім'я начальника Краснодонської ОДПІ в якому вказав завідомо неправдиві відомості «...ТОВ «Транстар» в особі керівника ОСОБА_1 повідомляє, що згідно договора про відповідальне зберігання рідини з ознакам ПММ від 01.08.12 в обсязі 52 980 л було передано ТОВ «Союзнафтогаз» (код 3490351, м.Донецьк). Згідно вказаного договору ТОВ «Союзнафтогаз» організує та забезпечує зберігання вказаного ПММ в обсязі 52 980 л. Копія договору додається...». Вказаний лист ОСОБА_1 зареєстрував за вихідним №269 від 09.11.12, поставив в ньому свій підпис в графі «директор ТОВ «Транстар» ОСОБА_1» та відбиток печатки ТОВ «Транстар», завіривши тим самим завідомо неправдиві відомості, які містяться в ньому, чим склав завідомо неправдивий офіційний документ.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 09.11.12р. надав вказаний лист разом з копіями договору на відповідальне зберігання рідини з ознаками паливно-мастильних матеріалів від 01.08.12р., та акту прийому-передачі безхазяйного майна (дизельне паливо у кількості 52 980 літрів, в яких містились завідомо неправдиві дані, до Краснодонської ОДПІ, де його було зареєстровано за вхідним №1937 від 09.11.12р., чим здійснив видачу офіційних документів, і завідомо неправдиві відомості, які містяться в цих документах, були прийняті до обліку працівниками Краснодонської ОДПІ, що привело до тяжких наслідків у вигляді привласнення та розтрати чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало в її веденні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах ОСОБА_1 в сумі 513 376,2 гривень.

Своїми діями які виразились у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів, яке спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.

В сукупності своїми діями ОСОБА_1 скоїв злочини, передбачені ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України.

27 лютого 2013 року під час досудового розслідування між підозрюваним та прокурором було досягнуто угоди про визнання винуватості згідно з умовами якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується:

а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні;

б) виконувати обов'язки, які будуть покладені на нього судом, пов'язані зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 388 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

За ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з господарсько-фінансовою діяльністю на строк 1 рік зі штрафом у розмірі семисот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з господарсько-фінансовою діяльністю на строк 1 рік зі штрафом у розмірі семисот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на даний час має постійне місце роботи, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік, на підставі п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки, укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, адже зобов’язання щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням на загальну суму 529 800,00 грн. обвинуваченим погашені у повному обсязі.

Також судом встановлено, що зміст умови та порядок укладення угоди відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, узгоджена міра покарання сторонами та наявна згода обвинуваченого, визначена в межах санкцій ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України, а тому не суперечить вимогам Закону та інтересам суспільства. Підстав для відмови про затвердження угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та міри покарання.

Керуючись ст. 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Луганської області молодшим радником юстиції ОСОБА_9, укладену 27 лютого 2013 року під час досудового розслідування.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 366 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 1 ст. 388 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 2 ст. 366 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з господарсько-фінансовою діяльністю на строк 1 рік зі штрафом у розмірі семисот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов’язаною з господарсько-фінансовою діяльністю на строк 1 рік зі штрафом у розмірі семисот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік та відповідно до пунктів 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави, залишити до набрання вироком законної сили, без змін.

Арешт, накладений ухвалою від 01 лютого 2013 року суддею Ленінського районного суду м.Луганська Кравченко Н.О. - скасувати.

Керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (т. 2 а.с. 9, 15) у розмірі 980 грн. 80 коп. (дев’ятсот вісімдесят грн. 80 коп.)

Вирок суду може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: