Постанова

від 05.11.2013 по справі 820/9840/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2013 р. № 820/9840/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Закриницької В.О.

представників відповідача - Лукьянцева С.О., Дубрової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг-88» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг-88», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року №0000272201, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 293140,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 73285,00 грн.

Позивач вважає зазначене податкові повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг-88» перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено. що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Укрпромторг-88» вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Комплект стандарт плюс», за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2497/2210/37874711 від 05.07.2013р., на підставі якого винесено вказані податкові повідомлення-рішення, із визначенням сум податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій (фінансових) санкцій. Винесені податкові повідомлення-рішення за №0000272201 від 12.08.2013 р.

В ході перевірки, проведеної відповідачем, було зроблено висновок про порушення підприємством п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України через заниження ПДВ на загальну суму 293 140,00 грн.

Підприємство - позивач не погодилось з винесеним рішенням та оскаржило його до Головного управління мін доходів Харківської області. За результатами розгляду скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором поставки № 1911-КСП від 19.11.2012р., укладеним між ТОВ «УКРПРОМТОРГ-88» (покупець) та ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» (постачальник), предметом якого є купівля-продаж металопрокату, (п. 1.1.) Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а Постачальник поставити металопрокат іменоване надалі товар. Відповідно до умов цього договору ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» було продано та поставлено товар згідно наступних видаткових накладних: №РН-1119/01 від 19.11.2012р. на загальну суму 196950,53грн.; № РН-1120/01 від 20.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1121/01 від 21.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1122/01 від 22.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1123/01 від 23.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1126/01 від 26.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1127/01 від 27.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1128/01 від 28.11.2012р. на загальну суму 262448,54грн.; № РН-1129/01 від 29.11.2012р. на загальну суму 249649,20грн.; № РН-1130/01 від 30.11.2012р. на загальну суму 262448,54грн.; поставки товару здійснювались партіям, усього за перевіряємий період за договором ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» поставив товару на загальну суму 1 758 842,43 гри., на підставі чого були виписані наступні податкові накладні: №1 від 19.11.2012р.; № 2 від 20.11.2012р.; № 3 від 21.11.2012р.; № 4 від 22.11.2012р.; № 5 від 23.11.2012р.; № 6 від 26.11.2012р.; № 7 від 27.11.2012р.; № 8 від 28.11.2012р.; № 9 від 29.11.2012р.; № 10 від 30.11.2012р.;а ТОВ «УКРПРОМТОРГ-88» після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками (додаються до матеріалів справи). Товар згідно вищезазначених накладних був поставлений автомобільним транспортом на замовлення ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС», що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: ТТН№ 1119/01 від 19.11.20І2р.; № 1119/01/1 від 19Л 1.2012р.; № 1120/01 від 20.11.2012р.; № 1121/01 від 21.11.2012р.; № 1122/01/1 від 22.11.2012р.; № 1122/01/2 від 22.11.2012р.; № 1123/01 від 23.11.2012р.; № 1126/01 від 26.11.2012р.; № 1127/01 від 27.11.2012р.; № 1127/01/1 від 27.11.2012р.; № 1128/01 від 28.11.2012р.; № 1129/01 від 29.11.2012р.; № 1129/01/1 від 29.11.20,12р.; № 1130/01 від 30.11.2012р.

Також судом встановлено, що на момент укладання вказаного вище договору сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками та Витягами з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаного договору контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, він мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Крім того пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем надано товарно-транспортні накладні на перевезення промислових товарів, враховуючи територіальну віддаленість позивача з його постачальником, що вказує на реальне виконання договору та на не правомірність висновків ДПІ викладеніх у Акті перевірки.

Крім того суд зазначає, що постановою ю Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. по справі №820/1736/13-а, яка набрала законної сили 03.07.2013р. було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (код ЄДРПОУ 37878915) у вигляді акту № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Плюс" (ЄДРПОУ 37878915) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року".

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення .

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг-88» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року №0000272201.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг-88» (код 37874711) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 листопада 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко