Ухвала

від 12.02.2014 по справі 820/9840/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 820/9840/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 820/9840/13-а

за позовом ТОВ "Укрпромторг-88"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. адміністративний позов ТОВ «Укрпромторг-88» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення №0000272201 від 12.08.2013р. про сплату 2391,40 грн. податку на додану вартість і штрафних санкцій у розмірі 73285 грн. задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 12.08.2013 року №0000272201.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу,вважає,що суд першої інстанції при винесенні рішення не дотримався вимог ст.159 КАС України щодо обґрунтованості та законності судового рішення, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Укрпромторг-88» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції правомірним та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрпромторг-88» щодо підтвердження відомостей , отриманих від осіб, яка мала правові відносини з ТОВ «Комплект стандарт» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 року за результатами якої складено акт №2497/2210/37874711 від 05.07.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 293140,0 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 293140,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки 05.07.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000272201 від 12.08.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Укрпромторг-88» за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 360425,0грн., за основним платежем -293140,0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73285,0грн.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді ТОВ «Укрпромторг-88» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС».

Між позивачем та ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» укладено договір поставки № 1911-КСП від 19.11.2012р., предметом якого є купівля-продаж металопрокату. Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а Постачальник поставити товар.

Відповідно до умов цього договору TOB «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» продано та поставлено товар згідно видаткових накладних: № РН-1119/01 від 19.11.2012р. на загальну суму 196950,53грн.; № РН-1120/01 від 20.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1121/01 від 21.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1122/01 від 22.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1123/01 від 23.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1126/01 від 26.11.2012р. на загальну суму : 31224,27грн.; № РН-1127/01 від 27.11.2012р. на загальну суму 131224,27грн.; № РН-1128/01 від 28.11.2012р. на загальну суму 262448,54грн.; № РН-1129/01 від 29.11.2012р. на загальну суму 249649,20грн.; № РН-1130/01 від 30.11.2012р. на загальну суму 262448,54грн.;

Поставки товару здійснювались партіям, усього за перевіряємий період за договором TOB «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС» поставив товару на загальну суму 1 758 842,43 грн., на підставі чого виписані наступні податкові накладні: №1 від 19.11.2012р.; № 2 від 20.11.2012р.; № 3 від 21.11.2012р.; № 4 від 22.11.2012р.; № 5 від 23.11.2012р.; № 6 від 26.11.2012р.; № 7 від 27.11.2012р.; № 8 від 28.11.2012р.; № 9 від 29.11.2012р.; № 10 від 30.11.2012р.;

TOB «УКРПРОМТОРГ-88» оплату за поставлений товар здійснено у безготівковому порядку, що підтверджено матеріалами доданими до справи.

Товар згідно вищезазначених накладних поставлений автомобільним транспортом на замовлення TOB «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ ПЛЮС», що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 1119/01 від 19.11.2012р.; № 1119/01/1 від 19.11.2012р.; № 1120/01 від 20.11.2012р.; № 1121/01 від 21.11.2012р.; № 1122/01/ від 22.11.2012р.; № 1122/01/2 від 22.11.2012р.; № 1123/01 від 23.11.2012р.; № 1126/01 від 26.11.2012р.; № 1127/01 від 27.11.2012р.; № 1127/01/1 від 27.11.2012р.; № 1128/01 від 28.11.2012р.; № 1129/01 від 29.11.2012р.; № 1129/01/1 від 29.11.2012р.; № 1130/01 від 30.11.2012р.

Отриманий товар за вищезазначеними документами зберігався на складі TOB «УКРПРОМТОРГ-88» за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 1-Г, наявність складу підтверджується договором суборенди № 56 від 20.01.2012 р та актом прийому-передачі від 20.01.2012року. Наявність товару на складі підтверджується картками рахунку № 281 в яких зазначено прихід на склад товару.

Товар отриманий від контрагента поставлено Державному підприємству заводу «ЕЛЕТРОВАЖМАШ» на підставі договору укладеного між ним та TOB «УРКПРОМТОРГ-88» про закупівлю товарів за державні кошти № 238/16-73-Т від 07 серпня 2012 року, згідно п. 1.1. вищезазначеного договору TOB «УКРПРОМТОРГ-88» взяло на себе обов'язок у 2012-2013 роках поставити ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» товари зазначені в Специфікації № 1, Специфікації № 2, Специфікації № 3, а ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» зобов'язався прийняти та оплатити такі товари. Так відповідно до умов договору та специфікацій, товар продано та поставлено ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», згідно наступних видаткових накладних: № РН-0000122 від 23.11.2012р. на загальну суму 198 318,24грн.; № РН-0000132 від 28.11.2012р. на загальнy суму 263 995,39грн.; № РН-0000136 від 29.11.2012р. на загальну суму 263 995,39грн.; № РН-0000137 від 30.11.2012р. на загальну суму 263 995,39грн.;№ РН-0000141 від 30.11.2012р. на загальну суму 263 995,39грн.; № РН-0000142 від 30.11.2012р. на загальну суму 251 259,84грн.; № РН-0000145 від 03.12.2012р. на загальну суму 263 995,39грн. Поставки товару здійснювались партіям, усього за перевіряємий період за договором укладеним між ТОВ«УКРПРОМТОРГ-88» та ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» поставив товару на загальну суму 1 769 555,03 грн. На підставі чого виписані наступні податкові накладні: № 39 від 23.11.2012р.; № 49 від 28.11.2012р.; № 53 від 29.11.2012р.; № 54 від 30.11.2012р.; № 58 від 30.11.2012р.; № 59 від 30.11.2012р.; № 1 від 03.12.2012р.; а ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» після отримання товару, згідно умов договору п. 4.1. за кожну окрему партію товару надається відстрочка 45 календарних днів, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками (додаються до матеріалів справи). Товар згідно вищезазначених накладних поставлений ДП Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» автомобільним транспортом на замовлення TOB «УКРПРОМТОРГ» за адресою м. Харків, пр. Московський, 299, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 2311/2 від 23.11.2012р.; № 2811/1 від 28.11.2012р.; № 2911/2 від 29.11.2012р.; № 3011/3 від 30.11.2012р.; № 3011/5 від 30.11,2012р.; № 3011/6 від 30.11.2012р.; № 0312/1 від 03.12.2012р.

ТОВ «Укрпромторг-88» та ТОВ «Комплект стандарт плюс» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ «Комплект стандарт плюс» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Комплект стандарт плюс» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагенту позивача, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000272201 від 12.08.2013 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 820/9840/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.