Постанова

від 16.10.2013 по справі 911/1183/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 911/1183/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у справі№ 911/1183/13 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тілігул" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" треті особиПриватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального Київської області Губенко Тетяна Анатоліївна; Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-Арті" про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії

За участю представників: позивача:Старжинська Т.Ю.; відповідача:Гудзевич І.А., Вакуленко О.М.; третьої особи-1:Не з'явилися; третьої особи-2:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тілігул" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 12.11.2007 року та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 р. (суддя Заєць Д.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. (судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та в задоволені позову відмовити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-Арті" (надалі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (надалі - кредитор, відповідач) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 06-10/363, за умовами якого, кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в розмірі 3990000,00 грн. під 15,25 % річних, з кінцевим терміном погашення 11 листопада 2011 року на поповнення обігових коштів (далі - кредитний договір).

Договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 23.05.2011 р. встановлено новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості, а саме до 10.05.2014 р.

В якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-Арті" зобов'язань перед відповідачем за договором відновлювальної кредитної лінії № 06-10/363 від 12 листопада 2007 року, між позивачем (за договором - іпотекодавець) та відповідачем (за договором - іпотекодержатель) 12 листопада 2007 року укладено іпотечний договір за № 09/І-124 (далі - іпотечний договір).

Позивач звернувся до суду першої інстанції про визнання договору іпотеки від 12.11.2007 р. недійсним, оскільки зважаючи на те, що приміщення площею 85, 4 кв.м. під літ. "Г" хоч і не знаходяться в іпотеці у відповідача, позивач не може ним розпоряджатися, зокрема реалізувати його у зв'язку із тим, що воно є неподільним із частиною приміщення площею 146, 4 кв.м., яке знаходиться в іпотеці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення умов Закону України "Про іпотеку", спірний договір іпотеки від 12.11.2007 р. не містить усіх істотних умов, що вимагаються Законом України "Про іпотеку", зокрема опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, також, в договорі відсутні умови передачі в іпотеку земельної ділянки, належної позивачу на праві власності.

Відповідно, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2004 р. між ТОВ "Тілігул" та ТОВ "Управління проектно-виробничих робіт" укладено договір про розроблення робочого проекту про переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування по вул. Храпачанській № 70 в м. Біла Церква, за умовами якого, генпроектувальник розробив проектування та переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування.

20.12.2004 р. відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Білоцерківської Районної державної адміністрації ТОВ "Тілігул" надано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 14/04 з переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування.

20.01.2005 р. наказом за № 7 Білоцерківської районної державної адміністрації затверджено акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченої переобладнанням "Дільниці по розфасуванню круп для каш швидкого приготування", площею забудови 224,3 м2, кошторисна вартість 11378,03 грн..

Таким чином, судами встановлено, що під час реконструкції було змінено площу будівлі за літ. "Г" шляхом добудови загальною площею 85,4 кв.м., внаслідок чого площа забудови склала 231,8 кв.м.

Крім того, судами встановлено, що на момент укладення спірного договору Комунальним підприємством "Білоцерківське МБТІ" було видано свідоцтво про право власності від 08.09.2005 р. та витяг про реєстрацію права власності на частину нежитлової будівлі під літ. "Г", площею 85,4 кв.м., за реєстраційним №11999531 від 08.09.2005 р., номер запису 174 в книзі № 2, Товариству з обмеженою відповідальністю "Тілігул" за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що станом на 12.03.2013 р. нежитлова будівля під літ. "Г" зареєстрована за позивачем вже загальною площею 231, 8 кв.м.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Так, відповідно, пунктом 1.1 спірного іпотечного договору встановлено, що за цим договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - нежитлові будівлі, загальною площею 2 522, 00 кв.м., а саме: приміщення адмінбудівлі під літерою "А", загальною площею 577,6 кв.м., приміщення цеху металообробки під літерою "Б", загальною площею 900,00 кв.м., приміщення цеху деревообробки під літерою "В", загальною площею 898,0 кв.м., приміщення пилорами під літерою "Г", загальною площею 146,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Однак, як вже зазначалось вище, станом на день укладання іпотечного договору приміщення під літ. "Г" загальною площею 146,4 кв.м. не існувало, натомість, станом на день укладання спірного договору позивачу належало приміщення під літ. "Г", загальною площею 231,8 кв.м., яке розташоване за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70, що і мало б бути предметом іпотеки.

Відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Отже суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що зі змісту п. 1.1 спірного договору іпотеки вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення в експлуатацію нежитлового приміщення літ. "Г", розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Крім того, як зазначалося раніше, пунктом 1.3 договору встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, вказаний у п. 1.1 цього договору, знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серії І-КВ №002075, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 30 березня 2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №198.

Проте, матеріали справи містять інші відомості відносно земельної ділянки, на якій знаходиться предмет іпотеки.

Зокрема, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 листопада 2004 року, з якого вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Терезинської селищної ради, Білоцерківського району, Київської області за адресою: м. Біла Церква, вул. Храпачанська, 70, загальною площею 1,8079 га належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Тілігул" на праві власності.

До того ж, належність земельної ділянки на праві власності, яка розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Храпачанська, 70, Товариству з обмеженою відповідальністю "Тілігул" підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку від 14.09.2010 р.

Таким чином, суди вірно зазначили, що не зважаючи на те, що станом на момент укладення спірного договору позивач не зареєстрував право власності на земельну ділянку, остання вже була передана йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.11.2004 р., і вказана обставина повинна була бути зазначена в договорі іпотеки, оскільки тягне за собою наслідок передбачений ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку"

Таким чином, касаційний суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що в порушення умов Закону України "Про іпотеку", спірний договір іпотеки від 12.11.2007 р. не містить усіх істотних умов, що вимагаються Законом України "Про іпотеку", зокрема опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, також, в договорі відсутні умови передачі в іпотеку земельної ділянки, належної позивачу на праві власності.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вже зазначалось судами, оскаржуваний договір іпотеки від 12.11.2007 р. не містить усіх істотних умов договору, та не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", а тому, суди обґрунтовано визнав недійсним іпотечний договір, укладений 12.11.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тілігул", із змінами та доповненнями, внесеними договором №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29.12.2009 р. та договором №2 від 23.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги в частині зняття заборони відчуження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження предмету іпотеки, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження предметів іпотеки та скасування запису в державному реєстрі іпотек про обтяження предмету іпотеки враховуючи норми Закону України "Про іпотеку", яка припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у справі № 911/1183/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере