Рішення

від 12.06.2013 по справі 911/1183/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2013 р. Справа № 911/1183/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул», Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Тетяни Анатоліївни, Київська область, м. Біла Церква

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті», Київська область, м. Біла Церква

про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Старжинська Т.Ю. (довіреність №4 від 25 січня 2013 року);

від відповідача: Вакуленко О.М. (довіреність №2680 від 14 листопада 2012 року);

Гіленко А.М. (довіреність №2683 від 14 листопад 2012 року);

від третіх осіб: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір іпотеки за №09/І-124 від 12 листопада 2007 року суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку», а тому, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу має бути визнаний недійсним у судовому порядку. Внаслідок визнання недійсним оскаржуваного іпотечного договору позивач просить суд зняти заборону відчуження, скасувати запис про обтяження вказаних нежилих приміщень та вилучити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що на підставі іпотечного договору від 10 листопада 2009 року до Державного реєстру іпотек був внесений запис про обтяження вказаних нежилих приміщень, позивач, також, просить суд скасувати вказаний запис у Державному реєстрі іпотек.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 5 квітня 2013 року та призначено справу до розгляду на 24 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 5 квітня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Тетяну Анатоліївну та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті».

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у запереченнях на позовну заяву, проти позову заперечував.

24 квітня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про припинення провадження у справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що статтею 5 спірного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.

За таких обставин, представник позивача просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Заслухавши доводи представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволені клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Отже, суд приходить до висновку, що передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 9 грудня 2009 року за №6-20669св07.

Судом встановлено, що між сторонами не існувало спору на момент укладання угоди.

21 травня 2013 року через канцелярію суду подано клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Судом встановлено, що зобов'язаною стороною за спірним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тілігул», оскільки, саме позивач зобов'язаний за спірним договором передати відповідачу в іпотеку належне йому майно.

За таких обставин, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

21 та 22 травня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду подані клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб - Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації, Рєстраційну службу Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області та державного реєстратора Науменко О.Є.

Судом відмовлено в задоволенні зазначених клопотань, оскільки, відповідачем не доведено, яким чином прийняте у справі рішення вплине на права та обов'язки зазначених осіб.

22 травня 2013 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дане клопотання задоволено судом, розгляд справи №911/1183/13 здійснювався за допомогою фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

17 та 22 квітня 2013 року через канцелярію суду третіми особами подані клопотання про розгляд справи №911/1183/13 без участі представників третіх осіб.

12 червня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» (за договором - позичальник) та відповідачем (за договором - кредитор) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №06-10/363, за умовами якого, кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в розмірі 3990000,00 грн. під 15,25 % річних, з кінцевим терміном погашення 11 листопада 2011 року на поповнення обігових коштів (далі - кредитний договір).

В якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» зобов'язань перед відповідачем за договором відновлювальної кредитної лінії №06-10/363 від 12 листопада 2007 року, між позивачем (за договором - іпотекодавець) та відповідачем (за договором - іпотекодержатель) 12 листопада 2007 року укладено іпотечний договір за №09/І-124 (далі - іпотечний договір).

Судом встановлено, що до спірного іпотечного договору були внесені зміни, а саме, договором №1 від 29 грудня 2009 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, та договором №2 від 23 травня 2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору щодо встановлення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом до 10 травня 2014 року.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» (далі - позичальник) його зобов'язань перед іпотекодержателем за договором відновлювальної кредитної лінії №06-10/363, що укладений між іпотекодержателем та позичальником 12 листопада 2007 року, а також, виконання іпотекодавцем його зобов'язань перед іпотекодержателем за цим договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 2522,00 м 2 - приміщення адмінбудівлі під літерою «А», загальною площею 577,6 м 2 , приміщення цеху металообробки під літерою «Б», загальною площею 900,00 м 2 , приміщення цеху деревообробки під літерою «В», загальною площею 898,0 м 2 , приміщення пилорами під літерою «Г», загальною площею 146,4 м 2 , розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70 (далі - предмет іпотеки).

Згідно пункту 1.2 договору заставна вартість предмету іпотеки, за згодою сторін, становить 6138537,00 грн.

Пунктом 1.3 іпотечного договору передбачено, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, вказаний у п. 1.1 цього договору, знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серії І-КВ №002075, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 30 березня 2001 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №198.

Відповідно до пункту 1.7.9 іпотечного договору, предмет іпотеки належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 10 грудня 1997 року приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрованого в реєстрі за №11650. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Білоцерківським МБТІ 15 грудня 1997 року та записано в реєстрову книгу №9 за реєстровим №622.

В матеріалах справи наявний акт перевірки нерухомості, оформленої в забезпечення зобов'язань відповідно договору іпотеки №09/І-124 від 12 листопада 2007 року, складеного за результатами виїзної перевірки економістом Гриньком Д.М. від січня 2010 року. Останнім встановлено, що перепланувань будівлі не виявлено, а площа літери «Г» (пилорама) становить 146,4 м 2 .

В той час, судом встановлено, що 16 вересня 2004 року між ТОВ «Тілігул» та ТОВ «Управління проектно-виробничих робіт» укладено договір про розроблення робочого проекту про переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування по вул. Храпачанській № 70 в м. Біла Церква, за умовами якого, генпроектувальник розробив проектування та переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування (том 1, а.с. 71).

20 грудня 2004 року відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Білоцерківської Районної державної адміністрації ТОВ «Тілігул» надано дозвіл на виконання будівельних робіт за №14/04 з переобладнання нежитлової будівлі під дільницю по розфасуванню круп для каш швидкого приготування (том 1, а.с. 70).

20 січня 2005 року наказом за №7 Білоцерківської районної державної адміністрації затверджено акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченої переобладнанням «Дільниці по розфасуванню круп для каш швидкого приготування», площею забудови 224,3 м 2 , кошторисна вартість 11378,03 грн. (том 1, а.с. 69).

Судом встановлено, що під час реконструкції було змінено площу будівлі за літ. «Г» шляхом добудови загальною площею 85,4 м 2 , внаслідок чого площа забудови склала 231,8 м 2 .

Крім того, судом встановлено, що на момент укладення спірного договору Комунальним підприємством «Білоцерківське МБТІ» було видано свідоцтво про право власності від 8 вересня 2005 року та Витяг про реєстрацію права власності на частину нежитлової будівлі під літ. «Г», площею 85,4 кв.м., за реєстраційним №11999531 від 8 вересня 2005 року, номер запису 174 в книзі №2, Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул» за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

В силу вищезазначених норм Цивільного кодексу України предмет іпотеки є нерухомою річчю, якій притаманні такі ознаки (в даному випадку), як площа приміщення Адмінбудівлі під літерою «А», загальною площею 577,6 м 2 , приміщення цеху металообробки під літерою «Б», загальною площею 900,00 м 2 , приміщення цеху деревообробки під літерою «В», загальною площею 898,0 м 2 , приміщення під літерою «Г», загальною площею 231,8 м 2 , розташованого за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Храпачанська, будинок 70.

З наведеного вище судом встановлено, що станом на момент укладання спірного договору іпотеки (12 листопада 2007 року), не існувало приміщення під літ. «Г» (пилорама), площа якого складала б 146,4 м 2 , оскільки, станом на момент його укладання існувало приміщення під літ. «Г», загальна площа якого складала 231,8 м 2 .

Однак, як вже зазначалось, спірним договором закріплено, що в іпотеку передається нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 2522,00 м 2 , а саме: приміщення адмінбудівлі під літерою «А», загальною площею 577,6 м 2 , приміщення цеху металообробки під літерою «Б», загальною площею 900,00 м 2 , приміщення цеху деревообробки під літерою «В», загальною площею 898,0 м 2 , приміщення пилорами під літерою «Г», загальною площею 146,4 м 2 , розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Отже, судом встановлено, що реєстраційні дані предмету іпотеки, зазначені в іпотечному договорі на час його укладання, не належать нежитловій будівлі під літ. «Г», розташованій за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Так, відповідно, пунктом 1.1 спірного іпотечного договору встановлено, що за цим договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - нежитлові будівлі, загальною площею 2522,00 м 2 , а саме: приміщення адмінбудівлі під літерою «А», загальною площею 577,6 м 2 , приміщення цеху металообробки під літерою «Б», загальною площею 900,00 м 2 , приміщення цеху деревообробки під літерою «В», загальною площею 898,0 м 2 , приміщення пилорами під літерою «Г», загальною площею 146,4 м 2 , розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Однак, як вже зазначалось вище, станом на день укладання іпотечного договору приміщення під літ. «Г» загальною площею 146,4 м 2 не існувало, натомість, станом на день укладання спірного договору позивачу належало приміщення під літ. «Г», загальною площею 231,8 м 2 , яке розташоване за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70, що і мало б бути предметом іпотеки.

Відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Отже, зі змісту п. 1.1 спірного договору іпотеки вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення в експлуатацію нежитлового приміщення літ. «Г», розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Крім того, як вже зазначалось, пунктом 1.3 договору встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, вказаний у п. 1.1 цього договору, знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серії І-КВ №002075, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 30 березня 2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №198.

Проте, матеріали справи №911/1183/13 містять інші відомості відносно земельної ділянки, на якій знаходиться предмет іпотеки.

Зокрема, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 листопада 2004 року, з якого вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Терезинської селищної ради, Білоцерківського району, Київської області за адресою: м. Біла Церква, вул. Храпачанська, 70, загальною площею 1,8079 га належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул» на праві власності.

Крім того, належність земельної ділянки на праві власності, яка розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Храпачанська, 70, Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул» підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку (том 2, а.с. 48-49).

Отже, станом на момент укладання спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Тілігул» було власником земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки.

В той час, як в договорі іпотеки зазначено, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, вказаний у п. 1.1 цього договору, знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ №002075, виданим Білоцерківською районною радою народних депутатів 30 березня 2001 року та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №198.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Однак, досліджений судом спірний договір іпотеки не містить умов щодо передачі земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, в іпотеку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в порушення умов Закону України «Про іпотеку», спірний договір іпотеки від 12 листопада 2007 року не містить усіх істотних умов, що вимагаються Законом України «Про іпотеку», зокрема опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, також, в договорі відсутні умови передачі в іпотеку земельної ділянки, належної позивачу на праві власності.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже зазначалось судом, оскаржуваний договір іпотеки від 12 листопада 2007 року не містить усіх істотних умов договору, та не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», а тому, позовна вимога про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 12 листопада 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул», посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. 12 листопада 2007 року за реєстраційним №6558, із змінами та доповненнями, внесеними договором №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 грудня 2009 року за реєстраційним №4323 та договором №2 від 23 травня 2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору за реєстраційним №1779 підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 5 квітня 2011 року за №11/286.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення , чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2.6 порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року за №3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

12 листопада 2007 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області внесено до реєстру заборон запис за №6559 про заборону відчуження предмета іпотеки наступного змісту: «нежитлові будівлі літера «А», «Б», «В», «Г», площею 2522,00 м 2 , які знаходяться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Храпачанська, будинок 70.

Отже, підставою для внесення зазначеного запису №6559 до єдиного реєстру заборон був оскаржуваний іпотечний договір.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, наслідком визнання іпотечного договору недійсним є скасування заборони відчуження предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з єдиного реєстру іпотек.

Отже, позовні вимоги в частині зняття заборони відчуження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження предмету іпотеки, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження предметів іпотеки та скасування запису в державному реєстрі іпотек про обтяження предмету іпотеки підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 4 квітня 2013 року, в той час, коли спірний договір іпотеки було укладено 12 листопада 2007 року.

Судом встановлено, що 21 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» (позичальник за кредитним договором №06-10/363 від 12 листопада 2007 року) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» з листом від 21 січня 2013 року за №33.

Зазначеним листом Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Тілігул», що у зв'язку з виникненням труднощів щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті» умов кредитного договору №06-10/363 від 12 листопада 2007 року виникла необхідність дострокового погашення кредиту.

Як зазначено в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-Арті», дострокове погашення кредиту може бути здійсненне в разі продажу предмета іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул».

Отже, судом встановлено, що про порушення ТОВ «Укрпромресурс-Арті» основного зобов'язання за кредитним договором №06-10/363 позивач дізнався з листа №33 від 21 січня 2013 року (том 1, а.с. 81), і саме з цього моменту відбулось майнове порушення прав позивача, як поручителя та розпочався перебіг позовної давності.

Отже, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Крім того, 22 травня 2013 року представником відповідача до суду подано клопотання про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 1057 1 Цивільного кодексу України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Частиною 2 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Статтю 1057 1 Цивільного кодексу України доповнено до Цивільного кодексу України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 2 жовтня 2012 року за №5405-VI.

У пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27 грудня 2012 року за №01-06/1941/2012 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» Вищий господарський суд України зазначив, що дія Закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності.

Оскільки, спірний договір іпотеки укладено 12 листопада 2007 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» набрав чинності 4 листопада 2012 року, крім пункту 6 розділу I, який набирає чинності 19 січня 2013 року, клопотання відповідача про застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 12 листопада 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (Київська область, Білоцерківський р-н, вул. Першотравнева, буд. 2, код 20607307), посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. 12 листопада 2007 року за реєстраційним №6558, із змінами та доповненнями, внесеними договором №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 грудня 2009 року за реєстраційним №4323 та договором №2 від 23 травня 2011 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору за реєстраційним №1779.

3. Зняти заборону відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження нежитлових будівель літера «А», «Б», «В», «Г», площею 2522,00 м 2 , які знаходяться в м. Біла Церква по вулиці Храпачанська під №70 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул», що був внесений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (Київська область, Білоцерківський р-н, вул. Першотравнева, буд. 2, код 20607307) та 12 листопада 2007 року посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. за реєстраційним №6558 .

4. Вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про заборону відчуження нежитлових будівель літера «А», «Б», «В», «Г», площею 2522,00 м 2 , які знаходяться в м. Біла Церква по вулиці Храпачанська під №70 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул», що був внесений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору, який 12 листопада 2007 року було укладено між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (Київська область, Білоцерківський р-н, вул. Першотравнева, буд. 2, код 20607307) та 12 листопада 2007 року посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. за реєстраційним №6558.

5. Скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежитлових будівель літера «А», «Б», «В», «Г», площею 2522,00 м 2 , які знаходяться в м. Біла Церква по вулиці Храпачанська під №70 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Тілігул», що 12 листопада 2007 року був внесений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. до Державного реєстру іпотек на підставі іпотечного договору, який 12 листопада 2007 року було укладено між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (Київська область, Білоцерківський р-н, вул. Першотравнева, буд. 2, код 20607307) та 12 листопада 2007 року посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. за реєстраційним №6558.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (Київська область, Білоцерківський р-н, вул. Першотравнева, буд. 2, код 20607307) - 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 19 червня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.