Рішення

від 05.11.2013 по справі 902/1251/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2013 р.

Справа № 902/1251/13

Провадження № 16/902/64/13

за позовом :товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" ( с. Ставчани, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81118)

до :державного підприємства "Підприємство Могилів-Подільської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)"

( вул. Миру, село Воєводчинці, Могилів Подільський р-н, Вінницька обл., 24043)

про стягнення 20423,81 грн. заборгованості за договором перевезення

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Думич А.М.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Нешик О.С. перебувала справа № 902/1251/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" до державного підприємства "Підприємство Могилів-Подільської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" про стягнення 20423,81 грн. заборгованості за договором перевезення №0776/012 від 01.08.2012 року.

Ухвалою суду від 09.09.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1251/13 з призначенням судового засідання на 01.10.2013 року.

01.10.2013 року суддею Нешик О.С. подано заяву про самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.10.2013 року заяву про самовідвід судді Нешик О.С. задоволено.

Відповідно до пункту 3.1.10 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді (головуючого, судді-доповідача або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів), якому розподілено справу для розгляду, справа підлягає повторному автоматичному розподілу без урахування цього судді (суддів).

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2013 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу № 902/1251/13 передано на розгляд по суті судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 02.10.2013 року суддя Яремчук Ю.О. прийняв справу до свого провадження та призначив останню до розгляду в судовому засіданні на 05.11. 2013 року.

В судове засідання 05.11.2013 року прибув представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» та державним підприємством "Підприємство Могилів-Подільської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 114)" укладено договір транспортного перевезення № 0776/012 від 01.08.2012 року (далі договір) .

Відповідно до п.1.1. договору - Перевізник зобов'язується надати Замовнику послуги по перевезенню Вантажу на умовах, визначених цим Договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити виконані Перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до п.1.2. договору конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками Замовниками на перевезення Вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов Договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата наданих Перевізником за даним Договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 5 ( п'яти) банківських днів після виконання послуг з перевезення. Датою виконання послуг є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуги.

Відповідно до п.3.3. договору - сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Перевізником та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ (СМR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Згідно п.7.2. договору - всі додаткові угоди, додатки та заявки до даного Договору оформлюються в письмовому вигляді і вступають в силу не раніше дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Всі додаткові угоди, додатки та заявки до даного Договору є його невід'ємними частинами. Сторони визнають юридичну силу Договору, додаткових угод, додатків (заявок) актів надання послуг, підписаних та переданих за допомогою факсимільного зв'язку та/або електронної пошти до моменту обміну на оригінали.

Позивачем були повністю виконані зобов'язання передбачені договором № 0776/012 від 01.08.2012 року, що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 26365 від 03.09.2012 року на суму 27 216, 00 грн., який обопільно підписаний між сторонами та скріплений мокрими печатками останніх.

Відповідач в свою чергу здійснив часткові проплати, а саме: 23.10.2012р.- оплата на суму 5 000,00 грн.; 13.11.2012р.- оплата на суму 3 000,00 грн.; 30.11.2012 р. - оплата на суму 3 000,00 грн., що стверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.5. договору - сторони погодили, що у випадку коли у Замовника перед Перевізником існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від Замовника на поточний рахунок Перевізника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед Перевізником.

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача за надані послуги станом становить 16 216,00 грн., яка станом на день розгляду справи в суді залишена не сплаченою.

Відповідно до п. 3.4. договору - у випадку прострочення оплати наданих послуг Перевізника, Замовник виплачує Перевізнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, останньому було нараховано 2511,89 грн. пені; 1695,92 10 % річних.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 0776/012 від 01.08.2012 року укладеного між позивачем та відповідачем, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст. 306-316 ГК України, главою 64 "Перевезення", ст.ст.908-928 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем свої зобов'язання згідно договору виконано в повному обсязі, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 16 216,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 2511,89 грн. пені; 1695,92 10 % річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4. договору - у випадку прострочення оплати наданих послуг Перевізника, Замовник виплачує Перевізнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд, здійснивши перерахунок штрафних санкцій прийшов до висновку, що 10 % річних підлягає задоволенню в сумі 1695,92 грн., а пені в розмірі 1994,10 грн. (16216,00 грн. сума боргу, період прострочення: 31.11.2012р. - 30.05.2013р.; розрахунок здійснений за допомогою програмного комплексу «ЛІГА Закон»). В решті пені слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Підприємство Могилів-Подільської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)"( вул. Миру, село Воєводчинці, Могилів Подільський р-н, Вінницька обл., 24043, ідент код 08679646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" ( с. Ставчани, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81118, ідент код 32602104) 16 216,00 грн. основного боргу; 1 695,92 грн. 10 % річних; 1994,10 грн. пені; 1676,88 грн. судового збору.

В решті позову слід відмовити.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 07 листопада 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу (с. Ставчани, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81118)

3 - відповідачу ( вул. Миру, село Воєводчинці, Могилів Подільський р-н, Вінницька обл., 24043)