Рішення
від 28.10.2013 по справі 910/17496/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17496/13 28.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера»

про стягнення 220 883, 51 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бесарабчик К.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» про стягнення заборгованості у розмірі 220 883, 51 грн. за договором поставки з відстрочкою платежу № КВ-32 від 25.03.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви заявлена до стягнення сума складається із суми основної заборгованості за договором № КВ-32 від 25.03.2009 р. у розмірі 191 515, 90 грн., а також 8 388, 66 грн. - пені та 20 978, 95 грн. - 36 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17496/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду, у тому числі, за клопотанням відповідача.

27.09.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках: п/р 26004144056 в Акціонерному товаристві «Райффайзен банк Аваль» у місті Києві, МФО 380805; п/р 26008901339896 в Акціонерному товаристві «ОТП Банк», у місті Києві, МФО 300528, а у випадку відсутності необхідної суми грошових коштів на майно відповідача, що знаходиться за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янський район, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 37.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» у скрутному матеріальному становищі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Тож, оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та, відповідно, не надано доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема, доказів на підтвердження наявності підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, можуть зникнути до моменту прийняття рішення у даній справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що заявлена до стягнення сума складається із основного боргу, що становить 191 515, 90 грн., а також 7 019, 61 грн. - пені та 17 428, 26 грн. - 36 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» укладено договір поставки № КВ-32, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач - приймати та оплачувати товар за ціною та в асортименті, що визначається у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість товару встановлюється у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору умови поставки товару визначаються згідно видаткових накладних, за якими здійснюється відповідна поставка товару.

Згідно з п.п. 7.1., 7.4. договору ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору встановлюється згідно видаткових накладних на товар. Строк оплати кожної окремої партії товару становить 30 календарних днів з моменту передачі товару та підписання видаткової накладної.

За умовами п. 7.6. договору ліміт відповідальності відповідача перед позивачем становить 200 000, 00 грн.

У відповідності до п.п. 8.2., 8.4. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу 36 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Договір, відповідно до п.п. 13.1., 13.2. набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р. Договір автоматично пролонгується на той же термін, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення. Така пролонгація може здійснюватись неодноразово.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.02.2011 р. до договору № КВ-32 від 25.03.2009 р. строк оплати кожної партії товару становить 45 календарних днів з моменту передачі товару; ліміт заборгованості відповідача перед позивачем становить 250 000, 00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 21.06.2012 р. до договору № КВ-32 від 25.03.2009 р. строк оплати кожної партії товару становить 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № КВ-32 від 25.03.2009 р. позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, в той час як відповідачем його вартість оплачено лише частково.

19.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 18 від 17.07.2013 р. про сплату заборгованості у розмірі 140 437, 22 грн. за договором № КВ-32 від 25.03.2009 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № КВ-32 від 25.03.2009 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 191 515, 90 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 21.06.2012 р. до договору № КВ-32 від 25.03.2009 р.) передбачено оплату кожної партії товару - 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення у даній справі, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого ним товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов'язань за договором № КВ-32 від 25.03.2009 р. або доказів наявності об'єктивних причини неможливості їх виконання не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» на суму 191 515, 90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» 8 388, 66 грн. - пені та 20 978, 95 грн. - 36 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений договором строк зобов'язання не виконав, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань, зокрема, пені.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 18.02.2013 р. (дата виникнення заборгованості з оплати відповідної партії товару) до 09.08.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно), судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку, а саме пені згідно розрахунку суду за вказаний період становить 7 019, 61 грн.

Крім того, сторонами у договорі № КВ-32 від 25.03.2009 р. встановлено розмір процентів інший, порівняно із визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, не суперечить нормам чинного законодавства України.

Розрахунок 36 % річних за визначений позивачем період з 18.02.2013 р. (дата виникнення заборгованості з оплати відповідної партії товару) до 09.08.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) згідно розрахунку суду становить 17 428, 26 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 191 515, 90 грн. - сума основного боргу, 7 019, 61 грн. - пені та 17 428, 26 грн. - 36 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 37, код ЄДРПОУ 36355369), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, код ЄДРПОУ 24587464) заборгованість у розмірі 191 515, 90 (сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 90 коп.) грн., 7 019, 61 грн. - пені та 17 428, 26 грн. - 36 % річних та 4 319, 28 (чотири тисячі триста дев'ятнадцять грн. 28 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення28.10.2013
Оприлюднено08.11.2013
Номер документу34599217
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/17496/13

Ухвала від 06.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Баранець О.М.

Рішення від 28.10.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пригунова А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні