Постанова

від 04.11.2013 по справі 925/702/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 925/702/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Матвієць В.В.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Касянович В.В.;

третіх осіб: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садово-городнього

товариства „Дніпрові сади"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 01.07.2013р.

у справі №925/702/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора

до 1) Канівської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу садово-городнього

товариства „Дніпрові сади"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача Державна інспекція сільського господарства в Черкаській

області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача-2: 1) ОСОБА_5

2) ОСОБА_6

3) ОСОБА_7

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання

недійсним договору оренди земельної ділянки та

повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Черкаський міжрайонний екологічний прокурор (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівської міської ради (далі - відповідач-1) та Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства „Дніпрові сади" (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати рішення відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади", №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №457 від 14.12.2012р., укладений між відповідачами;

- повернути спірну земельну ділянку відповідачу-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача-1 були прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері земельних правовідносин, зокрема, ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними. Оскільки договір оренди земельної ділянки №457 від 14.12.2012р. був укладений на підставі вищевказаних рішень відповідача-1, то він також має бути визнаний недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а земельна ділянка - повернута відповідачу-1.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- спірні рішення є законними, оскільки рішенням відповідача-1 від 05.10.2011р. №5-70 надано дозвіл управлінню містобудування та архітектури Канівської міської ради на внесення змін до Генерального плану м. Канева, затвердженого рішенням відповідача-1 від 02.03.2006р. №30-27, з розробкою плану зонування та детального плану забудови м. Канева;

- рішенням відповідача-1 від 28.03.2013р. на начальника зазначеного управління Черешнєва Д.М. покладено організацію виконання рішення №5-70 від 05.10.2011р. З моменту винесення рішення про надання дозволу на внесення змін до Генерального плану м. Канева до цього часу управління містобудування та архітектури Канівської міської ради виконує роботи щодо внесення змін до Генерального плану м. Канева;

- згідно з довідкою директора філії „Канівська ГЕС" №7/296 від 28.02.2012р. та довідкою начальника управління містобудування та архітектури Канівської міської ради №36 від 13.03.2013р. лівобережний дренажний канал є штучною спорудою Канівської ГЕС та виконує функцію відведення фільтраційних та ґрунтових вод з тіла лівобережної греблі;

- в п.14 висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 06.03.2012р. щодо проекту відведення земельної ділянки чітко зазначено, що ширина захисної берегової зони лівобережного дренажного каналу становить 25 м., що відповідає вимогам ст. 88 Водного кодексу України.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, посилаючись на наступні обставини:

- відповідно до ст. ст. 35, 39 Земельного кодексу України громадяни України мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки із земель державної і комунальної власності для ведення індивідуального або колективного садівництва. Лише використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Натомість спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому розміщення земельної ділянки не потребує узгодження з Генеральним планом міста;

- вимоги п.п.3.38, 3.39 ДБН 360-92** „Планування і забудова міських і сільських поселень" не є вимогами цивільного законодавства і їх порушення не тягне за собою визнання договору оренди недійсним на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України;

- прокурор не є стороною спірного договору оренди землі і не відноситься до тих державних органів, через які держава реалізує повноваження власника землі, тому він не має суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів щодо наданої в оренду земельної ділянки, а тому його позов є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державну інспекцію сільського господарства в Черкаській області (далі - третя особа-1), як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_5 (далі - третя особа-2), ОСОБА_6 (далі - третя особа-3) та ОСОБА_7 (далі - третя особа-4) (том справи - 1, аркуші справи - 76-78).

Третя особа-1 (на стороні позивача) підтримала позов, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши про те, що забудова спірної земельної ділянки суперечить Генеральному плану міста Канева.

Решта третіх осіб (на стороні відповідача-2) в судові засідання не з'явились, пояснень по суті позову не надали, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявним у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 позов було задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним рішення Канівської міської ради від 02.06.2011р. №4-75 „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади";

- визнано недійсним рішення Канівської міської ради від 06.12.2012р. №10-32 „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади";

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, від 14.12.2012р. №457, зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області 18.12.2012р. за №711030004000408;

- в частині вимоги про скасування рішень Канівської міської ради провадження у справі припинено;

- в частині вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку Канівській міській раді у позові відмовлено;

- присуджено до стягнення з відповідача-1 в доход Державного бюджету України 2 867,50 грн. судового збору;

- присуджено до стягнення з відповідача-2 в доход Державного бюджету України 573,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судове засідання 30.09.2013р. з'явилися лише представники сторін. Представники третіх осіб не з'явилися, про поважність причин нез'явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.11.2013р.

14.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому третя особа-1 зазначила про неможливість забезпечити явку свого представника в судове засідання, призначене на 04.11.2013р., та просила суд розглядати справу у відсутність представника Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області. Окрім того, третя особа-1 просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А, Мартюк А.І.

04.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №925/702/13 до набрання законної сили вироком суду по кримінальному провадженні №4201325004000001.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні клопотання прокуратури було відмовлено.

В судовому засіданні 04.11.2013р. представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.11.2013р. представник прокуратури заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, в частині скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 про задоволення позовних вимог, просив суд залишити скаргу у вказаній частині без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відносно доводів апеляційної скарги щодо скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 в частині відмови у позові не заперечував.

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання 04.11.2013р. не з'явилися. Представники відповідача-1 та третіх осіб на стороні відповідача-2 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача-1 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

02.06.2011р. відповідачем-1 було прийнято рішення №4-75 „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" (том справи - 1, аркуш справи - 15), яким було надано дозвіл відповідачу-2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на лівому березі р. Дніпро для ведення колективного садівництва в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність.

Відповідно до вказаного рішення відповідачем-2 було розроблено та подано на погодження до відповідних державних органів проект землеустрою відведення земельної ділянки. В матеріалах справи наявні наступні висновки:

- №1 від 22.02.2012р., наданий Управлінням містобудування та архітектури Канівської міської ради, згідно з яким земельна ділянка відповідає Генеральному плану міста та управління вважає за можливе передати відповідачу-2 спірну земельну ділянку за умови дотримання вимог законодавства при здійсненні будівництва та обслуговуванні і утриманні будівель (том справи - 1, аркуш справи - 64);

- №308/03 від 03.03.2012р., наданий Черкаським обласним управлінням водних ресурсів, згідно з яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 погоджується за умови: надання ділянки без права капітального будівництва на ній; на території можуть вирощуватись вологолюбиві сільськогосподарські культури; господарську діяльність здійснювати згідно вимог ст. ст. 87, 91 Водного кодексу України з урахуванням вимог щодо охорони водних об'єктів від забудови (том справи - 1, аркуш справи - 68);

- №82 від 14.03.2012р., наданий Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, згідно з яким проект землеустрою погоджено при умові дотримання вимог ст. 88 Водного кодексу України (том справи - 1, аркуш справи - 69);

- №138 від 06.03.2012р., наданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, згідно з яким управління вважає за можливе погодити проект землеустрою за умови, що використання земельної ділянки відповідає Генеральному плану м. Канів та забезпечення дотримання п.18 даного висновку (том справи - 1, аркуш справи - 67).

06.12.2012р. відповідачем-1 було прийнято рішення №10-32 „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" (том справи - 1, аркуш справи - 24), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 площею 6,5000 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро для колективного садівництва (п.1 рішення);

- надати відповідачу-2 земельну ділянку площею 6,5000 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро для колективного садівництва за рахунок земель Канівської міської ради в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність терміном до 01.05.2020р. (п.2 рішення);

- зобов'язано відповідача-2 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та в 15-денний термін укласти договір оренди земельної ділянки (п.3 рішення).

14.12.2012р. між відповідачем, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди землі №457 (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1-5) орендодавець, на підставі рішення Канівської міської ради від 06.12.2012р. №10-32 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для колективного садівництва, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, кадастровий №7110300000:03:003:0089. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,5000 га, в тому числі 6,5000 га - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (69+70+71). На земельній ділянці відсутні об'єкти. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу, виданого міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі від 14.12.2012р. №07-1209, становить 18 564,00 грн. (станом на 02.06.2011р.). Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: територія знаходиться у зоні ризику щодо затоплення повенями 1% забезпеченості, тому надається без права капітального будівництва на ній.

Відповідно до п.7 Договору оренди термін дії останнього встановлено до 01.05.2020р.

Згідно з п.17 Договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється на підставі проекту землеустрою на відведення земельної ділянки. Підставою розроблення проекту землеустрою є рішення Канівської міської ради від 02.06.2011р. №4-75.

Договір оренди було зареєстровано 18.12.2012р. у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №711030004000408.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокуратура зазначала про те, що в ході перевірки додержання вимог земельного та водного законодавства, проведеної прокуратурою, було встановлено, що рішення №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" прийняті відповідачем-1 з порушенням ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України. Проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 не відповідає Генеральному плану розвитку м. Канева. Спірна земельна ділянка знаходиться у межах смуги відведення дренажного каналу верхнього б'єфу Канівської ГЕС, які віднесено до земель водного фонду із особливим режимом використання, а тому її відведення суперечить ст. 63 Земельного кодексу України. На думку прокуратури, Договір оренди, укладений на підставі вищевказаних рішень відповідача-1, має бути визнаний недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а земельна ділянка підлягає поверненню відповідачу-1.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, визнав недійсними рішення відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади", а також Договір оренди земельної ділянки №457 від 14.12.2012р., укладений між відповідачами. В частині позовної вимоги про скасування рішень відповідача-1 провадження у справі було припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку відповідачу-1 було відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначав наступне:

- приймаючи рішення „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство "Дніпрові сади" від 02.06.2011р. №4-75, відповідач-1 повинен був діяти у відповідності з чинним законодавством, але вказане рішення прийняте з порушенням ст. 123 Земельного кодексу України;

- розміщення на спірній земельній ділянці садово-городнього кооперативу не передбачене Генеральним планом м. Канева і надання дозволу на його розміщення без внесення і затвердження змін до генерального плану фактично робить таке розміщення первинним, тобто, фактом, на підставі якого потрібно буде вносити зміни до Генерального плану міста. Вказане суперечить чинному законодавству України, оскільки саме Генеральний план повинен бути первинним для вирішення питань розміщення тих чи інших об'єктів;

- спірні рішення відповідача-1 порушують права територіальної громади міста Канева на врахування її інтересів під час планування і забудови території міста;

- відповідач-1 повинен був відмовити відповідачу-2 у наданні дозволу на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки, але, незважаючи на відсутність можливості розміщення садово-городнього кооперативу на земельній ділянці в межах міста Канева, відповідач-1 задовольнив заяву відповідача-2 та прийняв рішення від 02.06.2011р. №4-75 „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади", чим порушив закон, а тому вказане рішення є недійсним. З аналогічних підстав є таким, що суперечить ст. 123 Земельного кодексу України рішення відповідача-1 „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" від 06.12.2012р.;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5000 га, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро під колективне садівництво не відповідає Генеральному плану м. Канева, затвердженого рішенням відповідача-1 №30-27 від 02.03.2006р., тому рішення відповідача-1 "Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ "Дніпрові сади" від 06.12.2012р. суперечить вимогам законодавства України і має бути визнано недійсним;

- позовна вимога про скасування рішень відповідача-1, яка є окремою позовною вимогою, не підлягає розгляду в господарських судах України, тому в цій частині позову провадження у справі необхідно припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;

- оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами на підставі рішення відповідача-1 "Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ "Дніпрові сади" від 06.12.2012р. №10-32, яке не відповідає законодавству України та є недійсним, вказаний договір оренди земельної ділянки також є недійсним в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України;

- позовна вимога про повернення земельної ділянки відповідачу-1 не підлягає задоволенню у зв'язку з передчасністю її пред'явлення, оскільки обов'язок відповідача-1 повернути орендодавцеві земельну ділянку виникне лише після набрання даним рішенням, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, законної сили. Тим більше, що у цій вимозі прокурор просить повернути земельну ділянку відповідачу-1, який не є позивачем за даною вимогою та відповідно не буде стягувачем у виконавчому провадженні відповідно до Закону України „Про виконавче провадження".

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є позовна вимога про визнання недійсними рішень відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади".

Прокуратура вважає, що оспорювані рішення відповідача-1 не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Земельному кодексу України. Окрім того, проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки не відповідає Генеральному плану м. Канева, а сама земельна ділянка знаходиться у межах смуги відведення дренажного каналу верхнього б'єфу Канівської ГЕС, які віднесено до земель водного фонду із особливим режимом використання, що унеможливлює її відведення відповідачу-2.

Насамперед необхідно зазначити про необґрунтованість посилання прокуратури на те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду. Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі №04-16/122 від 03.04.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 16) вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Відносно доводів прокуратури про те, що проект землеустрою по відведенню відповідачу-2 земельної ділянки не відповідає Генеральному плану м. Канева, судом було з'ясовано наступне.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з приписів ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки. Тобто, право оренди земельної ділянки є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (аналогічна правова позиція наведена в п.п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

В своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив про те, що місце розташування спірної земельної ділянки площею 6,5000 га, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, під колективне садівництво не відповідає Генеральному плану міста Канева, затвердженому рішенням відповідача-1 №30-27 від 02.03.2006р., який діяв на момент прийняття спірних рішень і діє на даний час. Надання дозволу на розміщення садово-городнього кооперативу на вказаній земельній ділянці без внесення і затвердження змін до генерального плану фактично робить таке розміщення первинним, тобто, фактом, на підставі якого потрібно буде вносити зміни до Генерального плану міста. Однак, за висновком суду першої інстанції, такі дії суперечать чинному законодавству України, оскільки саме Генеральний план повинен бути первинним для вирішення питань розміщення тих чи інших об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" відповідачу-2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5 га в м. Каневі в Лівобережній промисловій зоні на лівому березі річки Дніпро для ведення колективного садівництва в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність.

Рішенням відповідача-2 №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 для колективного садівництва та надано відповідачу-2 вказану земельну ділянку для колективного садівництва за рахунок земель Канівської міської ради в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність терміном до 01.05.2020р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. ст. 35, 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем вищевказаного рішення) громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Юридичні особи можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Зібрані у справі матеріали, зокрема, довідка Управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі №04-16/122 від 03.04.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 16), свідчать про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове використання - для колективного садівництва.

Оскільки земельна ділянка, надана в користування відповідачу-2, не належить до земель житлової та громадської забудови, то в даному випадку розміщення вказаної земельної ділянки не потребує узгодження з Генеральним планом міста.

До того ж, рішенням відповідача-1 №5-70 від 05.10.2011р. було надано дозвіл Управлінню містобудування та архітектури на внесення змін до Генерального плану міста Канева, затвердженого рішенням відповідача-1 №30-27 від 02.03.2006р., з розробкою плану зонування та детального плану забудови м. Канева. Рішенням відповідача-1 від 28.03.2013р. на начальника управління містобудування та архітектури покладено організацію виконання рішення від 05.10.2011р.

Тобто, маючи завдання розробляти зміни до Генерального плану міста, планувалося змінити зелену зону, в якій знаходиться спірна земельна ділянка, оскільки вона розміщується за існуючими межами міста, але в межах перспективи розвитку міста, та планується запроектувати розміщення садового кооперативу, але зміни до Генерального плану міста розробляються і затверджуються протягом декількох років і на це потрібно значні кошти, яких у бюджеті міста наразі немає.

Посилання прокуратури у позові на те, що згідно з п.п.3.38, 3.39 ДБН 360-92** „Планування і забудова міських і сільських поселень" будівництво нових дачних та садівницьких районів в межах міських населених пунктах не допускається, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки наведені положення не є вимогами цивільного законодавства, наслідком порушення яких є визнання рішень та/або правочинів недійсними.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі судового розгляду прокуратурою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б зумовлювали визнання недійсними рішень відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади", у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відносно позовних вимог про визнання недійсними Договору оренди землі №457 від 14.12.2012р., судом було встановлено наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Судом було з'ясовано, що приймаючи рішення №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади", відповідач-1 діяв в межах повноважень, наданих йому Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування" та Земельним кодексом України. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

На підставі рішення відповідача-1 №10-32 від 06.12.2012р. укладався Договір оренди спірної земельної ділянки, який оспорюється прокуратурою.

В процесі судового розгляду судом не було встановлено підстав для зміни чи скасування рішень відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади".

Інших підстав для визнання недійсним Договору оренди землі №457 від 14.12.2012р. прокуратурою не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі №457 від 14.12.2012р. не підлягають задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку відповідачу-1 є похідною від вимог про визнання недійсними рішень відповідача-1 №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади", №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" та Договору оренди землі №457 від 14.12.2012р., а тому вказана вимога також не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові.

З урахуванням вищевикладених обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача-2 підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки прокуратура відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, витрати відповідача-2 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачу-2 за рахунок Державного бюджету України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. №5515-VI. Станом на 01.01.2013р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн.

При подачі апеляційної скарги відповідач-2 повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 2 580,75 грн. (з них: по 573,50 грн. за 3 вимоги немайнового характеру (визнання недійсними рішень та договору) та 860,25 грн. за майнову вимогу (повернення земельної ділянки вартістю 18 564,00 грн.)). Однак відповідачем-2 було сплачено судовий збір у сумі 3 154,25 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача-2 підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 573,50 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства „Дніпрові сади" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/702/13 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства „Дніпрові сади" 2 580,75 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 75 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Обслуговуючому кооперативу садово-городньому товариству „Дніпрові сади" з Державного бюджету України 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору, надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги згідно з квитанцією №4476976-1 від 12.07.2013р.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

6. Матеріали справи №925/702/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Іоннікова І.А.