Постанова

від 06.11.2013 по справі 910/8436/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 910/8436/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 06.11.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року

у справі №910/8436/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ»

про стягнення 197 148,44 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача уц67, 1 797,40 грн. інфляційних втрат, 8 784,02 грн. 3% річних та 3 942,97 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Печерський-ХІІ» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 06.09.2013 року Київським апеляційним господарським судом було поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 та прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8436/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ» - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ЖБК «Печерський-ХІІ» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ЖБК «Печерський-ХІІ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація), що була перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Житлового-будівельним кооперативом «Печерський-ХІІ» (абонент) було укладено договір №23-0095 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір, а.с. 18-30).

Предметом договору відповідно до п. 1.1 договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 2.1 договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2.3.2 договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

За умовами п. 2 додатку №4 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі тепло збуту №3 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. №31, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.2 додатку №4 до договору визначено, що абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з січня 2011 року по квітень 2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 186 567,02 грн.

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ» про стягнення 186 567,02 грн. основного боргу по тепловій енергії, 1 797,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 784,02 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23-0095 від 11.01.1999 року, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 186 567,02 грн. основного боргу по тепловій енергії, 1 797,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 784,02 грн. - 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив «Печерський-ХІІ» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. Як стверджує відповідач, ПАТ «Київенерго» неправомірно виміріює об'єм послуг на гаряче водопостачання в гігакалоріях, оскільки в Інструкції «Метрологія, об'єм та температура гарячої води, спожитої у багатоквартирних будинках міста Києва» МВУ 035/03 - 2008 року (в яких не встановлені лічільники), затверженої Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, зазначені одиниці виміру об'єму як кубічний метр. Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем не зазначено, по яким тарифам здійснювалося нарахування оплати за надані послуги, а також не вказано, яка кількість отриманих послуг підлягає оплаті з гарячого водопостачання, а яка кількість послуг підлягає оплаті з опалення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України «Про теплопостачання», котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як зазначалось вище, згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Позивач за вказаним вище договором, зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

Згідно додатку 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах рік = 2 400 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (2 400 Гкал/рік), в силу пункту 1.4 - цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року.

Відповідно до п. 3.2 додатку № 4 до договору та п. 23 Правил користування теплової енергії абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді, що відповідає вимогам пп. 23-25 Правил користування тепловою енергію.

Кількість фактично спожитої теплової енергії усіх споживачів не обладнаних приладами обліку в розрахунковому періоді визначається як різниця кількості теплової енергії відпущеної тепловим джерелом та показів теплолічильників усіх споживачів обладнаних приладами обліку, приєднаних до даного джерела, з урахуванням втрат в теплових мережах при транспортуванні теплової енергії за звітний період.

Таким чином, розрахунок витрати теплової енергії кожним споживачем без приладу обліку здійснюється згідно його договірного навантаження з урахуванням коефіцієнту, який є відношенням фактично відпущеного джерелом тепла всім безприладним споживачам до сумарної розрахункової кількості теплової енергії, яка є добутком підключеного теплового навантаження на фактичну кількість діб роботи в розрахунковому періоді таких споживачів.

Отже, на думку колегії суддів, посилання відповідача на те, що йому не було відомо яким чином позивач нараховує кількість та вартість спожитої теплової енергії, не відповідає дійсності та чинним умовам договору, тому є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що згідно умов договору нарахування одиничної вартості товару відображено у розрахунку за спожиту теплову енергію, а саме:

Q міс. гвп = Q оп. гвп * n * k, де Q міс гвп - кількість теплової енергії, використаної споживачем за розрахунковий період, Гкал; Q гвп дог. - середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, згідно з договором, Гкал/добу; n - кількість діб споживання теплової енергії у розрахунковому періоді; k - знижуючий коефіцієнт, який враховує фактичну кількість отриманої теплової енергії та температуру мережної води у подавальному трубопроводі.

Визначення знижуючого коефіцієнту на потреби гарячого водопостачання для споживачів, які не мають приладів комерційного обліку споживання теплової енергії проводиться згідно з п. 5.1.1 Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії з урахуванням загального корисного відпуску джерелом теплопостачання, кількості використаної теплової енергії споживачами, які мають прилади комерційного обліку теплової енергії. Визначається як відношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями) за формулою:

k = EQ гвп факт. / EQ гвп дог., де EQ гвп факт. - загальна кількість фактично використаної у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку. Визначається як різниця між корисним відпуском теплової енергії з джерела теплопостачання та кількістю теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку за формулою:

EQ гвп факт. = Q заг - EQ прил.обл., де Q заг. - корисний відпуск теплової енергії джерелом теплопостачання; EQ прил.обл. - загальна кількість теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку.

Загальна розрахункова кількість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку EQ оп.дог. визначається як сума спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання згідно з договірними навантаженнями за формулою:

EQ гвп дог. = E (Q гвп дог. * n).

Враховуючи наведене, колегія суддів ввжає, що є не доцільним для позивача визначати кількість спожитих куб. м води, оскільки розрахунок вартості спожитої теплової енергії, згідно умов існуючого договору здійснюється у Гкал, а також у позивача відсутні дані обліку мережної води, що проходить через бойлер та систему опалення будинку, цо в свою чергу не дає можливості визначити яку кількість куб.м. води може обігріти 1 Гкал.

Як встановлено в судовому засіданні, у ЖБК «Печерський-ХІІ» наявний прилад обліку гарячого водопостачання на буд. Лайоша Гавро, 11, що фактично нівелює всі заперечення скаржника щодо кількості спожитих Гкал, а тому відповідач має достатню можливість здійснити розрахунки та визначити кількість куб. м води.

Крім того, предметом заявлених позовних вимог та судового розгляду є неоплачені Гкал, а не куб. м води.

Відповідно до наданих відповідачем звітів за використані Гкал на гаряче водопостачання позивачем здійснюється нарахування, а саме кількість Гкал за звітом * тариф + ПДВ = вартість Гкал.

У додатках №№ 8, 9 до договору встановлено, що опалювальна площа 9 поверхового будинку становить 8 383 кв.м. Теплове навантаження на потреби опалення встановлено у розмірі 0,608 Гкал на добу.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок заборгованості, нарахованої позивачем та перевіреної судом першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем вчинено вірний розрахунок заборгованості, а отже заборгованість ЖЮК «Печерський-ХІІ» перед ПАТ «Київенерго» за період з січня 2011 року по березень 2013 року становить 186 567,02 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 186 567,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегію суддів апеляційного господарського суду було відхилено заяву представника відповідача про припинення провадження у справі в частині оплати відповідачем 100 000 грн. боргу, оскільки вказана сума боргу була сплачена 04.09.2013 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення суду (18.06.2013 року).

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 1 797,40 грн. інфляційних втрат та 8 784,02 грн. грн. 3% річних, які нараховані за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що у розрахунку позивача вбачається баланс між періодами інфляційного збільшення накопиченого боргу та періодами дефляції (а.с. 8).

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі, 1 797,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 784,02 грн. 3% річних за час прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки дійшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Печерський-ХІІ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №910/8436/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8436 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.