Рішення

від 05.11.2013 по справі 25/6-08-4847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 25/6-08-4847

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Завод Чорноморполіграфметал"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг-Люкс"

2) УДАІ ГУМВС України в Одеській області

про стягнення 446,60 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Грабовський М.Д., довіреність від 18.10.2013р.; Драганов С.С., довіреність від 02.09.2013р.

Від відповідача - ТОВ "Паркінг-Люкс": Бімбас Ю.В., довіреність від 20.05.2008р.

Від відповідача - УДАІ ГУМВС України в Одеській області: не з`явився

В засіданні 05.11.2013 р. приймали участь представники:

Від позивача: Грабовський М.Д., довіреність від 18.10.2013р.

Від відповідача - ТОВ "Паркінг-Люкс": не з`явився

Від відповідача - УДАІ ГУМВС України в Одеській області: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Паркінг-Люкс" на користь ВАТ „Завод Чорноморполіграфметал" 446,60грн. шкоди.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, подав уточнення та доповнення до позовної заяви від 23.12.2008р. за вх.№26570, пояснення від 15.08.2013р. за вх.№24829/13, де в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ВАТ «Завод Чорноморполіграфметал» є власником автомобіля «Шкода-Октавія», д.н.729-57ОЕ згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ОІС №445456. 11.07.2008р. на стоянку тимчасового зберігання ТОВ «Паркінг-Люкс» було примусово переміщено з вул. Пушкінської у м.Одеса вказаний ТЗ, який був припаркований на обочині вулиці біля будинку №10 та жодним чином не перешкоджав руху транспорту та не загрожував безпеці громадян. Автомобіль відповідачем було повернуто власнику після сплати ним 446,60 грн. компенсації вартості переміщення автомобіля на стоянку тимчасового зберігання. Свою незгоду із необхідністю оплати послуг відповідача щодо переміщення автомобіля позивач висловив у претензії від 15.07.2008р., на що 21.10.2008р. отримав відповідь про те, що відповідач діяв згідно рішень ОМР від 22.01.2008р. №2153 та від 16.04.2008р. №2726. Однак, рішення ОМР від 22.01.2008р. №2153 не передбачає порядку примусового переміщення транспортних засобів, а рішення від 16.04.2008р. №2726 не уповноважує саме ТОВ «Паркінг-Люкс» на вчинення дій щодо переміщення ТЗ. З підстав чого позивач вважає таке переміщення вчиненим без згоди власника автомобіля та кошти за таке переміщення неправомірно отриманими відповідачем.

Відповідач - ТОВ «Паркінг-Люкс» проти позову заперечує, подав заперечення на позов від 24.12.2008р. за вх.№26648, де відмічає, що дії позивача, виражені в залишенні об'єкта власності у місці, де це заборонено, порушують чинне законодавство.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. залучено до участі у справі УДАІ ГУМВС України в Одеській області в якості іншого відповідача.

Відповідач - УДАІ ГУМВС України в Одеській області у судові засідання не з'являвся, подав відзив на позов від 04.11.2013р. за вх.№33431/13, де відмічає, що дії співробітників ДАІ здійснені в порядку та на виконання рішення ОМР №2726-V від 16.04.2008р., яке станом на момент події переміщення автомобілю було чинним. Крім того, відповідач вказав на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, що свідчать про завдання шкоди позивачу УДАІ, одночасно зазначаючи, що матеріали про адміністративні правопорушення знищені за сплином трирічного строку їх зберігання. Також, УДАІ ГУМВС України в Одеській області просить суд розглядати дану справу за відсутності представника установи.

Ухвалою суду від 24.12.2008р. провадження у справі №25/6-08-4847 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею адміністративної справи №2а-7227/08. З підстав надходження до суду судових рішень у справі №2а-7227/08, ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. провадження у справі № 25/6-08-4847 було поновлено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників позивача, відповідача та їх правову позицію, суд встановив наступне:

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ОІС №445456 ВАТ «Чорноморполіграфметал», правонаступником якого є ВАТ „Завод Чорноморполіграфметал», є власником автомобіля «Шкода-Октавія», д.н.729-57ОЕ.

Як вбачається із пояснень позивача та відповідача 11.07.2008р. на стоянку тимчасового зберігання ТОВ «Паркінг-Люкс» було примусово переміщено з вул.Пушкінської у м. Одеса вказаний ТЗ, який був припаркований на обочині зазначеної вулиці біля будинку №10.

Автомобіль відповідачем було повернуто власнику після сплати ним 446,60 грн. компенсації вартості переміщення автомобіля на стоянку тимчасового зберігання, що підтверджується фіскальним чеком №1736 від 11.07.2008р.

Згідно листа Управління економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради №697 від 23.04.2008р. тарифи на переміщення автомобілів на стоянку тимчасового зберігання ТОВ „Паркінг-Люкс" розраховані станом на 12.03.2008р. у відповідності до норм діючого законодавства.

У претензії від 15.07.2008р., направленій ТОВ „Паркінг-Люкс", позивач висловив свою незгоду із необхідністю оплати послуг відповідача щодо переміщення автомобіля, на що 21.10.2008р. отримав відповідь про те, що відповідач діяв згідно рішень ОМР від 22.01.2008р. №2153 та від 16.04.2008р. №2726. При цьому, переміщення автомобіля «Шкода-Октавія», д.н.729-57ОЕ, обґрунтоване ТОВ „Паркінг-Люкс" положеннями Порядку примусового переміщення транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2726-V від 16.04.2008р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р. у справі №2а-7227/08/1570 за позовом Кешкентія Д.В., Грузілова В.Г., Мартьянової І.П., Левинської Ю.В., Казарновського О.Л., Маркова І.О., Скоморохи Р.М. до Одеської міської ради, ГУ ДКСУ в Одеській області, УДАІ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи - ТОВ „Паркінг-Люкс", за участю прокуратури м. Одеси, про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення ОМР від 16.04.2008р. №2726-V, адміністративним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2010р. №2а-8182/08/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012р., визнано протиправним та скасовано рішення ОМР від 16.04.2008р. №2726-V.

Між тим, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2011р. у справі №2а-8182/08/1570 за позовом Никифорової М.В. до Одеської міської ради, відділу ДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ГУДКСУ в Одеській області, за участю третіх осіб: на стороні позивача - прокуратури м. Одеси, на стороні відповідача - ТОВ „Паркінг-Люкс", про визнання протиправним та недійсним рішення ОМР №2726-V від 16.04.2008р., визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ОМР від 16.04.2008р. №2726-V.

Крім того, рішення ОМР №2726-V від 16.04.2008р., яким затверджено Порядок примусового переміщення транспортних засобів у місті Одесі, скасовано рішенням ОМР №1631-VI від 23.12.2011р.

Дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (абзац другий п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» від 09.02.99 р. № 1-рп/99.

За таких обставин вказаний нормативно-правовий акт локальної дії був чинним до його скасування та обов'язковим для виконання усіма особами у тому числі і співробітниками УДАЇ УМВС України в Одеській області відповідно до приписів п.26 частини першої статті 10 Закону України «Про міліцію» . Між тим, втрачання чинності дії нормативно-правового акту (у тому числі і органу місцевого самоврядування) відбувається лише при наявності судового рішення про визнання його незаконним або нечинним, як випливає із системного аналізу статей 105,162, у порядку ст.171 КАС України .

Відмінність від встановлення незаконністю (протиправністю) актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше невстановлене законом або зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням(аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 08.12.2009 року у справі 09/235, номер в ЄДРСРУ -7417986.).

Отже, з врахуванням того, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2010 року №2а-8182/08/1570, якою визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2008 року №2726-V «Про внесення доповнень до рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 року» №2153-V «Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси» про затвердження Порядку примусового переміщення транспортних засобів в місті Одесі, не зазначено вказівки, що вищенаведений нормативно-правовий акт локальної дії втрачає чинність з моменту його прийняття, отже, на момент виникнення спірних правовідносин, рішення міської ради було чинним, а відтак у відповідності до приписів ч.2 с.3 Закону України «Про державний рух» було обов'язковим для виконання УДАЇ ГУ УМВС України в Одеській області.

Одночасно, згідно ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим, абз.3, 4 п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначають, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені сторонами правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Паркінг-Люкс" 446,60 грн. шкоди обґрунтованими, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п.п.1.2., 2.1. Порядку примусового переміщення транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2726-V від 16.04.2008р., (далі - Порядок) примусове переміщення транспортних засобів здійснюється у випадку порушення Правил дорожнього руху при зупинці й стоянці транспортного засобу в заборонених для цього місцях відповідно до цього Порядку й законодавству України. Рішення про примусове переміщення транспортного засобу приймається працівником ДПС особисто, при наявності порушень, зазначених у п. 1.2. цього Порядку.

Згідно п.п.2.2., 2.3., 2.4. Порядку примусове переміщення транспортних засобів на свій, спеціально обладнаний майданчик для зберігання транспортних засобів, здійснює уповноважена організація за допомогою технічних пристроїв і автомобілів евакуаторів у такий спосіб: при наявності факту порушення та у випадку відсутності або неможливості встановлення власника (уповноваженої особи) транспортного засобу та місця його перебування працівник ДПС викликає працівників уповноваженої організації з автомобілем-евакуатором і за їх присутністю складає протокол огляду й переміщення транспортного засобу, який містить: дату, час, адресу порушення й підстави для примусового переміщення транспортного засобу; посада, місце роботи, прізвище, ім'я по батькові й підпис особи, яка ухвалює рішення про примусове переміщення транспортного засобу; тип, марку, державний реєстраційний номер, перелік візуальних недоліків і ушкоджень на транспортному засобі, що підлягає переміщенню; найменування, адреса й номер телефону уповноваженої організації, що здійснила примусове переміщення транспортного засобу; адреса місця зберігання транспортного засобу; посада, прізвище, ім'я особи, яка виконує роботи підчас примусового переміщення транспортного засобу і його підпис; посада, прізвище, ім'я особи, яка приймає транспортний засіб на зберігання; Після складання протоколу працівником ДПС транспортний засіб переміщають автомобілем-евакуатором уповноваженої організації на свій спеціально обладнаний майданчик. Транспортний засіб відповідно до протоколу огляду й переміщення приймається на спеціально обладнаний майданчик черговим працівником з відповідним оформленням прийняття на зберігання та записом у журналі реєстрації транспортних засобів.

Положеннями п.п.2.6., 2.7., 2.8., 2.10. Порядку передбачено, що власник транспортного засобу після одержання інформації із ДПС, або уповноваженої організації про причину примусового переміщення транспортного засобу й місця його знаходження, звертається до чергового працівника спеціально обладнаного майданчику, де зберігається транспортний засіб. На підставі протоколу огляду й переміщення транспортного засобу, працівником ДПС на спеціально обладнаній площадці складається адміністративний протокол із вказівкою порушення. До адміністративного протоколу працівником ДПС додається 1 екземпляр протоколу огляду й переміщення транспортного засобу. Транспортний засіб видається (вертається) власникові або особі, яка має право на керування цим транспортним засобом, за особистою заявою вказаної особи негайно, після складання адміністративного протоколу відносно вчиненого ним порушення, за умови оплати робіт із примусового переміщення та зберігання транспортного засобу відповідно вартості переміщення транспортних засобів і адміністративного штрафу. Вартість робіт з примусового переміщення, блокування, зберігання транспортних засобів, власники яких порушили правила стоянки (паркування) у місті Одесі, сплачується власниками або особами, Які мають право на керування цими транспортними засобами, шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок уповноваженої організації або працівнику уповноваженої організації (з фіксацією такої сплати за допомогою касового апарату). В разі блокування транспортних засобів виклик евакуатора та роботи по блокуванню сплачуються окремо за кожний вид робіт. У випадку відмови від сплати зазначених робіт їхній розмір стягується в судовому порядку відповідно до законодавства України, з подальшим платним утриманням транспортного засобу на майданчику тимчасового зберігання.

Так, в процесі розгляду справи судом були витребувані у справі докази, передбачені п.п.2.2., 2.7. Порядку примусового переміщення транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2726-V від 16.04.2008р., які б підтверджували перешкоджання руху транспорту та створення загрози безпеці громадян шляхом залишення позивачем автомобілю «Шкода-Октавія», д.н.729-57ОЕ на обочині вулиці Пушкінської у м. Одесі, а саме, протокол огляду й переміщення транспортного засобу, адміністративний протокол. Однак, в порушення вимог суду дані докази сторонами подано не було. Від УДАІ ГУМВС України в Одеській області разом із відзивом надійшла довідка від 18.03.2013р. про те, що відповідно до вимог п.10.20 наказу МВС України від 26.02.2009р. №77 „Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років та при цьому із відзиву не вбачається чи були наявними протокол огляду й переміщення транспортного засобу, адміністративний протокол стосовно порушення Правил дорожнього руху власником автомобілю «Шкода-Октавія», д.н.729-57ОЕ та чи був він знищений за сплином строку зберігання.

За таких обставин, судом встановлено, що станом на момент переміщення автомобіля позивача відповідачем - ТОВ „Паркінг-Люкс", 11.07.2008р. був чинним Порядок примусового переміщення транспортних засобів у місті Одесі, затверджений рішенням Одеської міської ради №2726-V від 16.04.2008р., який передбачав, зокрема, складання протоколу огляду й переміщення транспортного засобу, адміністративного протоколу про порушення Правил дорожнього руху, однак, таких документів суду не надано, фактів їх складання в момент прийняття рішення про переміщення автомобіля позивача суду не доведено, з огляду на що суд доходить висновку про неправомірність дій ТОВ „Паркінг-Люкс" по примусовому вилученню транспортного засобу позивача та стягнення з відповідача оплати за ці послуги. Отже, неправомірні дії ТОВ „Паркінг-Люкс" по переміщенню автомобіля призвели до завдання позивачу шкоди у розмірі коштів, сплачених за таке переміщення, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про їх стягнення з відповідача підлягає судом задоволенню.

При цьому, так як у суду відсутні докази прийняття 11.07.2008р. рішення відповідачем - УДАІ ГУМВС України в Одеській області про переміщення належного позивачу автомобіля чи здійснення такого переміщення або завдання іншим чином у рамках спірних правовідносин шкоди позивачу, з підстав чого з нього шкода стягненню не підлягає.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, та підлягають судом задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача - ТОВ „Паркінг-Люкс" на користь позивача підлягає 446,60 грн. шкоди.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по державному миту в сумі 102грн та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. відносяться за рахунок позивача.

Неявка відповідача - УДАІ ГУМВС України в Одеській області в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

Одночасно, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 05.11.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою державної реєстрації, у зв'язку з чим, з метою дотримання права сторін спору на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс" (65014, м. Одеса, вул.Пушкінська,32, код 34221410) на користь Відкритого акціонерного товариства „Завод Чорноморполіграфметал" (65098, м. Одеса, Застава-2, вул. Привізна,1, код 00383708) 446 (чотириста сорок шість) грн. 60коп. шкоди, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102 (сто дві) грн. державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.11.2013р.

Суддя Малярчук І.А.