Рішення

від 05.11.2013 по справі 905/6631/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.2013 Справа № 905/6631/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс», м.Макіївка, Донецька область

до Приватного акціонерного товариства «МЛЗ», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 700573,51 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 663558,00 грн., 3 % річних в розмірі 6501,29 грн., пеня в розмірі 30514,22 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кузьміна В.А., за довір. від 07.10.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «МЛЗ» про стягнення заборгованості в розмірі 700573,51 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 663558,00 грн., 3 % річних в розмірі 6501,29 грн., пеня в розмірі 30514,22 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 509, 525, 526, 548, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 193, 232 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 15 березня 2013 року №15/03-01. Зазначив, що відповідачем не повністю сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 663558,00 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 30514,22 грн.

Згідно із нормами статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 6501,29 грн.

Загальна сума заборгованості становить 700573,51 грн.

14 жовтня 2013 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме, суму основного боргу в розмірі 663558,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 663558,00 грн. відповідачем у суду відсутні.

15 жовтня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду надане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, але 04 листопада 2013 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю юрисконсульта та неможливістю направлення іншого представника.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Також, відповідно до приписів пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Представникам сторін судом роз'яснені права та обов'язки учасників судового засідання, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «МЛЗ» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 15/03-01 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити металобрухт відповідного ДСТУ 4121-2002 (далі - Товар). Вид брухту, кількість, строки поставки й ціна товару, якій підлягає поставці, вказується в доданих специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, строки, порядок та умови поставки товару, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кількість товару, що поставляється відповідно до даного договору, вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору, Продавець зобов'язаний поставити товар у строк, зазначений у специфікації.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що в момент поставки товару сторони оформляють і підписують акт приймання металів чорних вторинних.

Датою фактичного постачання товару вважається дата вручення товару Покупцю з наданням пакету документів, обумовлених пунктом 3.9 даного договору (пункт 3.8 договору).

Відповідно до пункту 3.9 договору, одночасно з передачею товару Продавець зобов'язаний передати Покупцеві наступні оригінали документів на товар, що поставляється відповідно до договору: рахунок-фактуру; податкову накладну (оригінал); видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; посвідчення про вибухонебезпечність, акт походження й сертифікат якості.

Згідно із пунктом 4.1 договору, ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент і номенклатура товару, визначаються в специфікаціях до даного договору.

Загальна сума договору становить суму всіх специфікацій (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 4.4 договору, порядок розрахунків за фактом поставки протягом 30-ти календарних днів, якщо інше не зазначене в специфікації на дану партію товару, при наявності усіх оригіналів документів, передбачених п. 3.4, п. 3.9 даного договору.

У наявних в матеріалах справи Специфікаціях міститься інформація про найменування, кількість, ціну, загальну суму, умови оплати та поставки, строк поставки товару, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до Специфікації №3 від 10 квітня 2013 року, загальна вартість товару становить 795000 грн. з ПДВ; умови оплати - по факту поставки на протязі 30-ти календарних днів, строк поставки - 10-17 квітня 2013 року (а.с.123).

Відповідно до Специфікації №5 від 17 травня 2013 року, загальна вартість товару становить 291500 грн. з ПДВ; умови оплати - по факту поставки на протязі 30-ти календарних днів, строк поставки - травень 2013 року (а.с.124).

Відповідно до Специфікації №6 від 28 травня 2013 року, загальна вартість товару становить 45050 грн. з ПДВ; умови оплати - по факту поставки на протязі 30-ти календарних днів, строк поставки - травень 2013 року (а.с.125).

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, що підтверджується накладними №14 від 10 квітня 2013 року на суму 89040,00 грн., №15 від 11 квітня 2013 року на суму 99163,00 грн., №16 від 12 квітня 2013 року на суму 93227,00 грн., №18 від 15 квітня 2013 року на суму 86231,00 грн., №19 від 17 квітня 2013 року на суму 126299,00 грн., №20 від 18 квітня 2013 року на суму 154786,50 грн., №21 від 19 квітня 2013 року на суму 81832,00 грн., №22 від 22 квітня 2013 року на суму 87847,50 грн., №23 від 23 квітня 2013 року на суму 27003,50 грн., №24 від 24 квітня 2013 року на суму 92909,00 грн., №25 від 26 квітня 2013 року на суму 121953,00 грн., №37 від 17 травня 2013 року на суму 103376,50 грн., №38 від 18 травня 2013 року на суму 103244,00 грн., №39 від 21 травня 2013 року на суму 95267,50 грн., №45 від 28 травня 2013 року на суму 44652,50 грн., які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме, Уварової Т.В., яка діяла на підставі довіреностей № 2535 від 10 квітня 2013 року, №2555 від 22 квітня 2013 року, №2581 від 17 травня 2013 року, №2602 від 28 травня 2013 року (а.с.44,90,104,114).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Окрім цього, факт отримання відповідачем товару підтверджується актами приймання металів чорних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №530 від 07 травня 2013 року на суму 20000 грн., №32 від 14 травня 2013 року на суму 50000 грн., №579 від 17 травня 2013 року на суму 19040 грн., №35 від 17 травня 2013 року на суму 50933 грн., №591 від 20 травня 2013 року на суму 18230 грн., №589 від 20 травня 2013 року на суму 30000 грн., №38 від 21 травня 2013 року на суму 45474 грн., №612 від 22 травня 2013 року на суму 48230 грн., №81 від 24 травня 2013 року на суму 44705,50 грн., №647 від 28 травня 2013 року на суму 81832 грн., №658 від 29 травня 2013 року на суму 40810 грн., №665 від 30 травня 2013 року на суму 87556 грн., №677 від 31 травня 2013 року на суму 68105 грн., №48 від 03 червня 2013 року на суму 39856 грн., №702 від 05 червня 2013 року на суму 20511 грн., №711 від 06 червня 2013 року на суму 21465 грн., №811 від 04 липня 2013 року на суму 27003,50 грн., №843 від 19 липня 2013 року на суму 30000 грн.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Позивачем була складена вимога №03/01 від 03 вересня 2013 року на суму 690000 грн. (а.с.34-35).

У відповіді на вищевказану вимогу відповідач зазначив, що Приватне акціонерне товариство «МЛЗ» докладає максимум зусиль для якнайшвидшого погашення заборгованості перед позивачем за поставлений металобрухт (а.с.129).

Представник відповідача у судовому засіданні 15 жовтня 2013 року не заперечував проти факту отримання товару, основну суму боргу в розмірі 663558,00 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.117).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що сума основного боргу в розмірі 663558,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 30514,22 грн. та 3 % річних в розмірі 6501,29 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.2 договору, Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунках пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за періоди, вказані позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені становить 29667,84 грн.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання не сплатив за поставлений товар в обумовлений у договорі строк, що доведено матеріалами справи, відповідно до умов п.5.2 договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі 29667,84 грн.

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з останнього, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перебільшує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми пені відповідач надав звіт про фінансові результати за серпень 2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31 серпня 2013 року.

Отже, з огляду на те, що рішення суду ґрунтується на принципах законності та справедливості, користуючись правами, наданими суду статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №15/03-01 від 15 березня 2013 року, його матеріальний стан та відсутність доказів понесення збитків позивачем, суд вважає можливим зменшити суму штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме розмір пені з 29667,84 грн. до 24000 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за періоди, вказані позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних становить 6119,88 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» до Приватного акціонерного товариства «МЛЗ» про стягнення заборгованості в розмірі 700573,51 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 663558,00 грн., 3 % річних в розмірі 6501,29 грн., пеня в розмірі 30514,22 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЛЗ» (86108, Донецька область, м.Макіївка, вул. Свердлова, 25, код ЄДРПОУ 31798871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул. Мінська, 11-А, код ЄДРПОУ 34685512) суму основного боргу в розмірі 663558 (шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн., 00 коп., пеню в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн., 00 коп., 3% річних в розмірі 6119 (шість тисяч сто дев'ятнадцять) грн., 88 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЛЗ» (86108, Донецька область, м.Макіївка, вул. Свердлова, 25, код ЄДРПОУ 31798871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул. Мінська, 11-А, код ЄДРПОУ 34685512) витрати по сплаті судового збору у розмірі 13986 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн., 91 коп.

У судовому засіданні 05 листопада 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява