Постанова

від 22.01.2014 по справі 905/6631/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.01.2014р. справа №905/6631/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Кузьмін В.А., за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МЛЗ", м. Макіївка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 05.11.2013 р. (підписано 08.11.2013 р.) у справі№ 905/6631/13 (суддя Кучерява О.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ Металпромресурс", м. Макіївка Донецької області до Приватного акціонерного товариства "МЛЗ", м. Макіївка Донецької області простягнення заборгованості в розмірі 700 573,51 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 663 558,00 грн., 3% річних в розмірі 6 501,29 грн., пеня в розмірі 30 514,22 грн В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ Металпромресурс", м. Макіївка Донецької області (Позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства "МЛЗ", м. Макіївка Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 700 573,51 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 663 558,00грн., 3% річних в розмірі 6 501,29 грн., пеня в розмірі 30 514,22 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 663 558,00 грн., 3% річних в розмірі 6 119,88 грн., зменшено розмір пені до 24 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 13 986,91 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, яке судовою колегією задоволено.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, через відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду 20.01.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Шевкову Т.А. було змінено на суддю Чернота Л.Ф.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, яке судовою колегію залишено без задоволення, оскільки відповідачем на підтвердження вищенаведеного не надано будь-яких доказів.

Оскільки доказів поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання судовій колегії не надано, судова колегія визнає причину неявки неповажною та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 15/03-01 від 15.03.2013р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити металобрухт відповідного ДСТУ 4121-2002 (далі - Товар). Вид брухту, кількість, строки поставки й ціна товару, якій підлягає поставці, вказується в доданих специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу наступні оригінали документів на товар, що поставляється відповідно до договору: рахунок-фактуру, податкову накладну (оригінал), видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення про вибухонебезпечність, акт походження та сертифікат якості.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент і номенклатура товару, визначаються в специфікаціях до даного договору.

Сторонами до Договору №15/03-01 від 15.03.2013р. укладено специфікації №3 від 10.04.2013 р., №5 від 17.05.2013 р. та №6 від 28.05.2013 р., якими погоджені найменування, кількість, ціна, загальна сума, умови оплати, поставки та строк поставки товару (а.с. 123-125).

Згідно п. 4.4 Договору, порядок розрахунків за фактом поставки протягом 30-ти календарних днів, якщо інше не зазначено в специфікації на дану партію товару, при наявності усіх оригіналів документів, передбачених п.п. 3.4, 3.9 даного договору.

У відповідності до вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію на підставі видаткових накладних: №14 від 10.04.2013 р. на суму 89 040,00 грн., №15 від 11.04.2013 р. на суму 99 163,00 грн., №16 від 12.04.2013 р. на суму 93 227,00 грн., №18 від 15.04.2013 р. на суму 86 231,00 грн., №19 від 17.04.2013 р. на суму 126 299,00 грн., №20 від 18.04.2013 р. на суму 154 786,50 грн., №21 від 19.04.2013 р. на суму 81 832,00 грн., №22 від 22.04.2013 р. на суму 87 847,50 грн., №23 від 23.04.2013 р. на суму 27 003,50 грн., №24 від 24.04.2013 р. на суму 92 909,00 грн., №25 від 26.04.2013 р. на суму 121 953,00 грн., №37 від 17.05.2013 р. на суму 103 376,50 грн., №38 від 18.05.2013 р. на суму 103 244,00 грн., №39 від 21.05.2013 р. на суму 95 267,50 грн., №45 від 28.05.2013 р. на суму 44 652,50 грн., ці накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Також факт отримання відповідачем товару підтверджується актами приймання металів чорних, які наявні в матеріалах справи (а.с. 39-40, 46-47, 52-53, 57-59, 63-67, 71-75, 80-83, 88-89, 92-93, 95-96, 98-100, 102-103, 106-108, 110-111, 113).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В порушення умов п. 4.4 Договору і положень ст. 530 ЦК України, поставлений відповідачу товар був оплачений частково на суму 743 751,00 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в розмірі 663 558,00 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Через невиконання своїх договірних обов'язків в повному обсязі позивач звернувся до відповідача з вимогою за №03/01 від 03.09.2013 р. оплатити заборгованість за спірним Договором в сумі 663 558,00 грн., а також пеню в розмірі 26 442,00 грн. (а.с.34-35).

Відповіддю за № 696 від 06.09.2013р. на вищевказану вимогу, а також у відзиві на позовну заяву, відповідач факт наявності заборгованості підтвердив (а.с. 117, 129).

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем не надано.

Отже висновок суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу у розмірі 663 558,00грн. є вірним.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 514,22 грн. та 3% річних в розмірі 6 501,29 грн.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару та оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунках пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 119,88 грн. та розміру пені з урахуванням його зменшення до 24 000,00 грн., судова колегія вважає його вірним.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, але з урахуванням вимог ст.ст. 22, 77, 82 ГПК України будь-яких порушень вимог процесуального закону з боку господарського суду при цьому не встановлено.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують неможливість направлення до судового засідання представника відповідача, оскільки відповідач є юридичною особою, отже мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Будь-яких інших порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі № 905/6631/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МЛЗ", м. Макіївка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі № 905/6631/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС