Постанова

від 06.11.2013 по справі 905/4645/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №905/4645/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М. секретаря Валової В.Ю. від позивача:Артамонова А.А., представник за дов. від 01.08.13р б/н від відповідача:Рожкова Н.В., представник за дов. від 01.07.13р. б/н від третьої особи не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013 року у справі№905/4645/13 (Головуючий суддя Левшина Г.В., судді Демідова П.В., Попков Д.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк до відповідача Приватного підприємства «Авто-Експрес» м.Сніжне, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» м. Донецьк про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р. ВСТАНОВИВ:

26.06.2013 року Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Авто-Експрес» м.Сніжне, Донецька область про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р. (а.с.2-6).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. до участі у справі №905/4645/13 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій м.Донецьк (а.с. 72).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у задоволені позову було відмовлено (а.с.151-153).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що наявність підстав для визнання одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р. недійсним позивачем не доведено, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» м. Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального та матеріального права, у зв»язку з чим просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у даній справі (а.с.161-166).

Зокрема, апелянт зазначив, що право чин, оформлений заявою відповідача №34 від 15.02.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, суперечить нормам чинного законодавства та не відповідає положенням ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України.

У скарзі апелянт зазначає, що матеріали справи не містять документальні підтвердження наявності зустрічного боргу з посиланням на первісну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку.

Апелянт також звернув увагу на те, що судом порушені норми ст.79 ГПК України.

31.10.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу від 23.10.2013р., в яких відповідач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.171-172).

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р.по даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

05.11.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. по даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.176-179).

Також від третьої особи надійшло клопотання про призначення у даній справі судово-технічної та почеркознавчої експертизи та про відкладання розгляду справи у зв»язку з знаходженням представника у відрядженні.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, оскільки явка сторін у судове засідання не визнавалася обов»язковою, свої доводи третя особа виклала у відзиві на апеляційну скаргу, до клопотання не надала доказів у підтвердження поважності неприбуття у судове засідання свого представника.

Позивачем було заявлено клопотання про призначення по справі судово-технічної та почеркознавчої експертизи та витребування доказів у ПП «Авто-експрес», яке розглянуто колегією суддів та залучено до матеріалів справи ( а.с.183-189).

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20366602), що підтверджено випискою з ЄДР та Статутом (а.с.12-13, 14-15, 16-41).

Відповідач, Приватне підприємство «Авто-Експрес» є юридичної особою (ідентифікаційний код 32198122), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.99, 86-98).

Третя особа, Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» є юридичної особою (ідентифікаційний код 03113785).

15.02.2013р. Приватним підприємством "Авто-Експрес", м.Сніжне заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №34 було повідомлено позивача, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 850490,66 грн. (а.с.63).

Зокрема, згідно з вказаною заявою відповідачем було: зараховано вимоги позивача щодо сплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №665 від 16.10.2012р., №666 від 19.10.2012р., №145 від 05.11.2012р., №130 від 06.11.2012р., №146 від 08.11.2012р., №711 від 18.11.2012р., №739 від 23.11.2012р., №811 від 30.11.2012р., №873 від 06.12.2012р., №874 від 10.12.2012р., №875 від 17.12.2012р., №297 від 15.02.2012р., №308 від 24.02.2012р., №801 від 30.11.2012р., №883 від 12.12.2012р. на суму 850490,66грн. (а.с. 44-55); зараховано вимоги відповідача до позивача щодо сплати заборгованості за цінні папери на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//58 від 10.06.2011р. в частині 850490,66 грн.

Згідно з вказаною заявою загальна сума заборгованості Приватного підприємства "Авто-Експрес", м.Сніжне перед позивачем за видатковими накладними №665 від 16.10.2012р., №666 від 19.10.2012р., №145 від 05.11.2012р., №130 від 06.11.2012р., №146 від 08.11.2012р., №711 від 18.11.2012р., №739 від 23.11.2012р., №811 від 30.11.2012р., №873 від 06.12.2012р., №874 від 10.12.2012р., №875 від 17.12.2012р., №297 від 15.02.2012р., №308 від 24.02.2012р., №801 від 30.11.2012р., №883 від 12.12.2012р. складала 850490,66грн.

Строк оплати за товар настав 08.02.2013р.

Одночасно, як вбачається з тексту заяви №34 від 15.02.2013р. Публічне акціонерне товариство „Транспортні системи України", м.Донецьк згідно договору про переведення боргу №1 від 02.08.2011р. прийняло на себе зобов'язання здійснити на користь Приватного підприємства "Авто-Експрес", м.Сніжне оплату за цінні папери згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б1059/58 від 10.06.2011р. в розмірі 2890587,75 грн. Пунктом 2.4 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//58 від 10.06.2011р. строк оплати цінних паперів встановлений не пізніше 30.12.2012р.

За таких обставин, Приватним підприємством "Авто-Експрес", м.Сніжне було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 850490,66 грн.

10.06.2011р. між Приватним підприємством «Авто-Експрес» (за договором - продавець, далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (за договором - покупець, далі - третя особа) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058, за умовами якого, продавець зобов»язувався передати, а покупець прийняти і оплатити цінні папери: акції прості ПАТ "Донецькавтотранс" номінальною вартістю 0,25 грн. за одиницю, у кількості 11562351 одиниць, курсовою вартістю 2890587,75 грн. (а.с. 127-128).

Згідно розділу 2 договору сторонами було узгоджено вид оплати цінних паперів - грошові кошти у гривні.

При цьому, за приписом п.2.4 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//58 від 10.06.2011р. строк оплати цінних паперів - не пізніше 31.12.2012р.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін у встановленому законом порядку.

02.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (за договором - первісний боржник, далі - третя особа) та Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» (за договором - новий боржник, далі - позивач) був укладений договір про переведення боргу №1, за умовами якого, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов»язану сторону у договорі купівлі-продажу цінних паперів №Б1057/1056 від 10.06.2011р. та у договорі купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10.06.2011р., укладених між первісним боржником і Приватним підприємство «Авто-експрес» (за договором -кредитор, далі - відповідач)(а.с.102).

За змістом п.2 вказаного договору, новий боржник приймає на себе обов'язки здійснити оплату за цінні папери на умовах, передбачених наступними договорами:

- договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1057//1056 від 10.06.2011р. в розмірі 284865,25 грн.;

- договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10.06.2011р. в розмірі 2890587,75 грн.

Згода кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, одержана у формі повідомлення про згоду на переведення боргу (п.3 договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін у встановленому законом порядку.

Позивач стверджує про невідповідність правочину, вчиненого відповідачем в односторонньому порядку, про залік зустрічних однорідних вимог на суму 850490,66грн., посилаючись на ті обставини, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//58 від 10.06.2011р., договір про переведення боргу №1 від 02.08.2011р. ним не укладалися, будь-які зобов'язання перед відповідачем в нього відсутні.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено можливість заміни боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні згідно із ст.521 Цивільного кодексу України визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, 02.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» та Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» був укладений договір про переведення боргу №1.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявне повідомлення про згоду на переведення боргу третьою особою за договорами купівлі-продажу цінних паперів №Б1057//1056 від 10.06.2011р. та №Б1059//1058 від 10.06.2011р. (а.с.101).

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки позивачем й третьою особою не надано судових рішень, згідно яких вказаний договір визнаний судом недійсним, колегія суддів вважає висновок суду про наявність між позивачем та третьою особою зобов'язань за договором про переведення боргу №1 від 02.08.2011р. правильним.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Виходячи зі змісту ст.601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги відповідача до позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10.06.2011р. та договором про переведення боргу №1 від 02.08.2011р., а також вимоги з оплати вартості отриманого товару за переліченими вище видатковими накладними, відповідають вказаним вище вимогам.

Відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст.602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Аналізуючи умови спірного правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р. та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання недійсним спірного правочину до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення), тому підстав для визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №34 від 15.02.2013р. не має.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевим господарським судом порушені норми ст.79 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов»язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення цього питання слід з»ясувати, як пов»язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим кодексом.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ним заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі №905/4645/13 до розгляду пов»язаної з нею іншої справи №905/5296/13 за позовом ПАТ «Транспортні системи України» до ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП «Авто-Експрес» про визнання договору про переведення боргу №1 від 02.08.2011р. недійним.

Проте, у матеріалах справи відсутні письмове клопотання про зупинення провадження по вказаній справі та будь-які докази у підтвердження викладених позивачем обставин.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів відхиляються.

Клопотання позивача щодо призначення по справі судово-технічної та почеркознавчої експертизи та витребування доказів з підстав заперечення факту укладання договору про переведення боргу № 1 від 02.08.2011р. та факту отримання від відповідача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегією суддів відхиляється, оскільки дане клопотання не заявлялося у суді першої інстанції, мотиви його неподання суду позивачем не наведені. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза господарським судом призначається для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у справі № 905/4645/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у справі № 905/4645/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надр.6 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1-третій особі, 1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.