Постанова

від 06.11.2013 по справі 908/2533/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №908/2533/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М. секретаря Валової В.Ю. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради м.Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013 року у справі№908/2533/13 (суддя Сушко Л.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна» м.Енергодар Запорізької області до відповідачаКомунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради м.Енергодар Запорізької області простягнення 87 578,62 грн. ВСТАНОВИВ:

25.07.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» м.Енергодар Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради м.Енергодар Запорізької області про стягнення боргу у сумі 86414,04 грн., інфляційних 105,69 грн., 1058,89 грн. 3% річних, судового збору та витрат на правову допомогу адвоката (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. по справі № 908/2533/13 позовні вимоги задоволені повністю (а.с.117-119).

Стягнуто з Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 86414,04 грн. основного боргу, 105,69 грн. інфляційних втрат, 1058,89 грн. 3% річних, 1751,58 грн. судового збору та 3200 грн. витрат на послуги адвоката.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог щодо суми основного боргу та внаслідок прострочення виконання грошового зобов»язання індексу інфляції та 3% річних. Заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підтверджені документально, тому суд дійшов висновку про їх задоволення.

Відповідач, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради м.Енергодар Запорізької області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. по даній справі та розстрочити його виконання на 10 місяців рівними частками ( а.с.128-129).

Основним доводом апеляційної скарги є те, що представником відповідача у суді першої інстанції було подане клопотання про розстрочення виконання судового рішення внаслідок скрутного фінансового становища підприємства, але судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання. У підтвердження складного фінансового становища підприємства апелянт посилається на укладання договорів між відповідачем та Енергодарською ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про розстрочення грошових зобов»язань № 3 від 05.07.2013р. та від 16.07.2013р. на суму 296244.60 грн. та на суму 428581,71 грн. Крім того, апелянт надає довідку від 16.09.2013р. №3452, з якої вбачається, що за даними бухгалтерського обліку підприємства заборгованість населення за житлово-комунальні послуги станом на 01.08.2013р. складає 11 429 371,33 грн.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу від 25.10.2013р. б/н, в якому просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. у справі № 908/2533/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, розгляд справи провести у відсутності позивача (а.с.143-145).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» м.Енергодар, Запорізька область є юридичною особою (ідентифікаційний код 25215440), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом ( а.с.37-44).

Відповідач, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради юридична особа (ідентифікаційний код 32166551), що підтверджено витягом з ЄДР ( а.с.93-95).

10.01.2013 р. між ТОВ "Україна" (за договором - постачальник, далі-позивач) та КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (за договором - покупець, далі - відповідач) укладено Договір поставки № 03-13/п (а.с.14-18).

За умовами п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язався передати в зумовлені цим договором строки іншій стороні - покупцеві товар, згідно зі специфікацією (Додаток №1), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Найменування, кількість, асортимент і номенклатура поставленого товару, який підлягає передачі покупцю за цим Договором, визначені в специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (а.с.16).

Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору, ціна товару зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить 16 883,40 грн., в тому числі ПДВ 2813,90 грн.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 15 календарних днів після постачання товару.

21.01.2013 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору постачання № 03-13/П від 10.01.2013р., за умовами якої у зв'язку зі збільшенням об'єму товару, відповідно до договору, постачальник зобов'язався передати покупцеві матеріали згідно зі специфікацією (Додаток №1 до даної Додаткової угоди №1) (п. 1 Додаткової угоди №1) (а.с.17).

Згідно п. 2 Додаткової угоди №1, її вартість становить 67 602,60 грн., в тому числі ПДВ 14081,00 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 змінено загальну вартість Договору з 16 883,40 грн., в тому числі ПДВ 2813,90 грн., на 84 486,00 грн., в тому числі ПДВ 14 081,00 грн.

Договір, додаткові угоди та специфікації підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

Згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 15.01.2013 р., та № РН-0000012 від 29.01.2013 р., відповідачеві передано товар на загальну суму 84 486,00 грн.(а.с.20,24).

Вказаний товар отриманий представником відповідача Івайловою О.А. на підставі довіреностей № 11 від 15.01.2013 р. та № 30 від 29.01.2013 р.(а.с.21.25). Про отримання товару свідчать підписи на видаткових накладних, які оформлені з урахування вимог чинного законодавства України.

Для оплати поставленого товару виставлено рахунки-фактури №СФ-0000033 від 15.01.2013р. на суму 16 883,40грн. та № СФ-0000034 від 28.01.2013р. на суму 67 602,60 грн. (а.с.19,23).

Крім того, за замовленням відповідача на умовах договору за видатковою накладною № РН-0000013 від 27.02.2013 р. позивачем поставлено товар на суму 1928,04 грн.(а.с.28).

Вказаний товар отриманий представником відповідача Івайловою О.А. на підставі довіреності № 54 від 27.02.2013 р.(а.с.29). Про отримання товару свідчить підпис на видатковій накладній, яка оформлена з урахування вимог чинного законодавства України.

Для оплати поставленого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 27.02.2013 р. на суму 1928,04 грн.(а.с.28).

Проте, відповідачем отриманий товар на загальну суму 86 414,04 грн. не оплачений, претензії щодо якості поставленого товару ним не пред'являлися.

ТОВ "Україна" звернувся до КП "ПКВ" ЕМР з претензією №1 (вих. №27 від 04.06.2013 р.) щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 86 414,04 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару.

Претензія отримана 07.06.2013 р. уповноваженим представником відповідача, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодом 7150301870946 та 7150302003707 (а.с.32-35).

Претензія відповідачем залишена без відповіді, заборгованість не сплачена до теперішнього часу.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших право чинів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 10.01.2013р. № 03-13/П є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст. 712 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується жодним доказом відповідача поставка товару відповідачу на суму у розмірі 86414,04 грн., тому колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо стягнення суми заборгованості правомірним.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних в сумі 1058,89 грн., та 105,69 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши правильність розрахунку суми втрат від інфляції та 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений розрахунок виконано вірно, тому стягненню підлягає 3% річних в сумі 1058,89 грн. та втрати від інфляції в сумі 105,69 грн., а відтак висновок суду першої інстанції про їх задоволення є правильним.

До стягнення заявлені витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3200грн., які підтверджені копією свідоцтва адвоката, який представляв інтереси позивача у справі, Договором № 2 від 04.05.2013р. щодо надання юридичних послуг та правової допомоги адвоката, актом № 1 від 07.08.2013р. здачі-приймання виконаних робіт з надання послуг юридичної консультації та правової допомоги адвоката, рахунком № 5 від 07.08.2013р. на суму 3200 грн., платіжним дорученням № 58 від 08.08.2013р. на суму 3200 грн. ( а.с.78-85).

Отже, відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України та Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі № 1-4/2013 (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві), місцевий господарський суд обґрунтовано поклав на відповідача витрати, пов»язані з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» (із змінами та доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. № 2, від 16.01.2013р. № 3), вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихою інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи суд відхилив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду з огляду на відсутність будь-яких доказів в обґрунтування цього клопотання.

Апелянт наполягає на зміні судового рішення шляхом розстрочки його виконання на 10 місяців рівними частинами та у підтвердження цього надає договори з податковим органом про розстрочення грошових зобов»язань та довідку про заборгованість населення перед відповідачем за спожиті комунальні послуги, проте зазначені документи місцевому господарському суду надані не були, відповідачем не обґрунтована неможливість їх надання суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правильно відхилено клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

При цьому відповідач не обмежений правом на звернення до суду в порядку ст. 121-1 ГПК України із відповідною заявою.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновок місцевого господарського суду, оскаржуване судове рішення прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради м.Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. по справі №908/2533/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013р. по справі №908/2533/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.

Отжимаем замок и вставляем текст набранный в Wordе