Рішення

від 31.10.2013 по справі 910/17578/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17578/13 31.10.13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсировина"

про стягнення 20 440,98 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників процесу:

від позивача Андраш А.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою "Укрсировина" про стягнення 20 440,98 грн. з яких: 15 501,21 грн. основного боргу, 4 000,82 грн. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 164,42 грн. 3% річних, 774,53 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, поставленого за договором поставки № СО-03/01/263К від 03.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17578/13 та призначено її розгляд на 03.10.2013 р.

03.10.2013 р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач своїх представників у судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.10.2013 р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та надав додаткові документи.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсировина" (покупцем) було укладено договір поставки № СО-03/01/263К (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що товар оплачується покупцем у триденний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

Згідно з п. 5.1 Договору покупець одержує товар після підписання з постачальником цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару та супровідних документів.

На виконання умов Договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 19 031,21 грн. за накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (№ 2165 від 30.04.2013 р. на суму 10 271,26 грн., № 1750 від 16.04.2013 р. на суму 3 530,00 грн., № 1808 від 18.04.2013 р. на суму 5 229,95 грн.). Товар було одержано за довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У порушення умов Договору відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання та сплатив 3 530,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 16.04.2013 р.

Таким чином, несплачена відповідачем сума за поставлений товар становить 15 501,21 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 07.05.2013 р.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача несплачені кошти в розмірі 15 501,21 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена своєчасна оплата за поставлений товар, а звернення позивача залишено без відповіді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15 501,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 774,53 грн., 3% річних в розмірі 164,42 грн. та 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 000,82 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 7.1 Договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій.

Відповідно п. 7.2 Договору у випадку порушення покупцем терміну оплати, відповідно до умов даного Договору він оплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд зробив власний перерахунок та встановив, що пеня у розмірі 774,53 грн. нарахована позивачем правомірно. Таким чином, суд дійшов до висновку задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 Цивільного кодексу України, покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування.

Відповідно до розрахунку позивача плата за користування чужими грошовими коштами становить 4 000,82 грн.

Відповідно до п. 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 164,42 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсировина» (01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Басейна, будинок 9, кімната 3, код 31777720), з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг» (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 64, кв. 229, код 36641330) 15 501 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот одну) грн. 21 коп. суми основного боргу, 4 000 (чотири тисячі) грн. 82 коп. 0,2% за користування чужими грошовими коштами, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 53 коп. пені, 164 (сто шістдесят чотири) 42 коп. 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 07.11.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова