Постанова

від 07.11.2013 по справі 922/2607/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 922/2607/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Решетняка Д.П., дов.б/н від 03.10.2013 (у справі)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» (вх. №3034Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013 у справі №922/2607/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько - Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка», м. Харків

про стягнення 45 184,39 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Спільне Українсько - Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Побутелектротехніка" з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 45184, 39 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2013 у справі №922/2607/13 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Побутелектротехніка» на користь ТОВ «Спільне Українсько - Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна» заборгованість за поставлений за видатковими накладними №0000502 від 01.04.2011, №0000510 від 04.04.2011, №0000542 від 07.04.2011, №0000577 від 12.04.2011, №0000611 від 18.04.2011, №0000624 від 19.04.2011, №0000625 від 19.04.2011 товар в сумі 45 184,39 грн.

Відповідач, ТОВ «Побутелектротехніка», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Харківської області від 09.09.2013 у справі №922/2607/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач, ТОВ «Спільне Українсько - Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна», відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання просив рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заявник апеляційної скарги, ТОВ «Побутелектротехніка», в судове засідання не з'явився та направив на адресу Харківського апеляційного господарського суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи через зайнятість представника в іншому судовому процесі.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши надане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки згідно ст. 28 ГПК України відповідач не позбавлений права направити в судове засідання для представництва інтересів підприємства іншого представника за довіреністю, тобто, інститут представництва не обмежений колом осіб.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як стверджує позивач, починаючи з 01.04.2011 він поставив відповідачу товар (витратні матеріали для поліграфії) на підставі рахунків-фактури: №000539 від 01.04.2011, №000549 від 04.04.2011, №000571 від 06.04.2011, №000598 від 11.04.2011, №000636 від 18.04.2011, №000645 від 19.04.2011, №000652 від 19.04.2011.

Відповідач отримав зазначений товар, що підтверджується видатковими накладними: №0000502 від 01.04.2011, №0000510 від 04.04.2011, №0000542 від 07.04.2011, №0000577 від 12.04.2011, №0000611 від 18.04.2011, №0000624 від 19.04.2011, №0000625 від 19.04.2011, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних позивача.

Товар було отримано на підставі довіреностей: №345 від 01.04.2011, №350 від 04.04.2011, №367 від 06.04.2011, №391 від 12.04.2011, №421 від 18.04.2011 та №430 від 19.04.2011, оформлених відповідачем на громадянина Скирда Євгенія Олексійовича.

Загальна сума вартості товару, отриманого відповідачем по вищезазначених видаткових накладних, складає 45 184,39 грн.

Не отримавши оплату за поставлені товари від відповідача, позивач направив відповідачу повідомлення про заборгованість №58 від 19.08.2011, в якому просив погасити заборгованість в розмірі 45 184,39 грн. протягом 6 робочих днів з моменту направлення цього повідомлення.

Не отримавши ані відповіді на своє повідомлення, ані оплати за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції визнав, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо оплати поставленого товару, є підтвердженою належними доказами, наявними в матеріалах справи. та задовольнив позовні вимоги ТОВ«Спільне Українсько - Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Так, у відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також: правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, фактично між позивачем та відповідачем було укладено в усній формі договір поставки товарів, а саме: витратні матеріали для поліграфії, за яким на виконання своїх зобов'язань позивач здійснив поставку на суму 45 184,39 грн.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склались між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та регулюються зокрема главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, зважаючи на те, що строк виконання обов'язку з оплати поставлених товарів сторонами не узгоджувався, в даному випадку повинні бути застосовані положення ст. 530 ЦК України.

Проте, названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором. Отже, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як вже зазначалося, 22.08.2011 позивач надіслав відповідачу повідомлення про заборгованість №58 від 19.08.2011 р. з вимогою її повного погашення протягом шести робочих днів, яку відповідач отримав 26.08.2011, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення, копіями чеку №0613 від 22.08.2011 та списку відправлених листів та бандеролей по Україні №50 від 22.08.2011.

Так, згідно статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» №270 від 05.03.2009, реєстроване поштове відправлення-поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Розрахунковий документ, згідно даної постанови - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Отже, отримання відповідачем вимоги підтверджується копією поштової квитанції та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, позивачем було надано належні докази на підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі 45 184,39 грн. перед підприємством позивача та докази його обізнаності щодо наявності цієї заборгованості.

В той час, відповідач на підтвердження своєї позиції по справі не надав жодного документу, які б спростовували доводи позивача ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції. В своїй апеляційній скарзі відповідач ставить під сумнів факт направлення позивачем на його адресу повідомлення про заборгованість №58 від 19.08.2011, оскільки жоден з працівників відповідача не сповістив про факт отримання вимоги.

Але такі твердження відповідача є хибними та безпідставними, на їх підтвердження не було надано жодного належного та допустимого доказу.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013 у справі №922/2607/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 вересня 2013 року у справі № 922/2607/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 07 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.