Рішення

від 30.10.2013 по справі 319/936/13-ц

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/936/13-ц

Провадження №2/319/229/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

з участю прокурора Редьки М.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (далі - Новоукраїнська сільрада) до ОСОБА_1, про відшкодування збитків, завданих злочином, -

В С Т А Н О В И В :

До Куйбишевського районного суду Запорізької області 05 вересня 2013 року звернувся прокурор в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільської ради із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 (далі - відповідач), будучи посадовою особою та являючись головою фермерського господарства «АССТА», в період часу з 02.04.2012 по 10.06.2012 року без законних підстав, передбачених ст. 125 Земельним кодексом України, розпорядився використовувати земельну ділянку в к.№ 136, розташованою за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, вирощуючи на ній озиму пшеницю, в результаті чого самовільно зайняв вищевказану земельну ділянку в контурі №136 загальною площею 61,1 га (фактична площа використання земельної ділянки), чим спричинив істотну шкоду державним інтересам в розмірі 62719,7 грн. Вироком Куйбишевського районного суду від 14.05.2013 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.197-1 Кримінального кодексу України. Прокурор на підставі ст.ст.1166,1193 ЦК України просить у позові стягнути на користь Новоукраїнської сільради збитки заподіяні в наслідок самовільного використання земельної ділянки в сумі 62 719,70 грн.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, заявлені ним в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільради, надавши суду відповідні пояснення.

Позиція прокурора в судовому засіданні не була підтримана ОСОБА_2 як представником позивача - Новоукраїнської сільради, який пояснив, що спірну земельну ділянку раніше обробляло ТОВ «Алоінс-Агро», а потім обробляв земельну ділянку відповідач ОСОБА_1, інші особи, що обробляли цю земельну ділянку йому не відомі. Ця земельна ділянка відноситься до земель Новоукраїнської сільради, є землею сільськогосподарського призначення, та раніше використовувалась як рілля, документів про те, що спірна земельна ділянка була переведена в пасовища немає. Вважає, що самовільним використанням земельної ділянки шкода завдана, однак частково. З розміром заподіяної шкоди він не згоден, оскільки не є компетентним в розрахунках. Вважає Новоукраїнську сільраду неналежним позивачем.

В ході розгляду справи представником позивача до суду подана заява, в якій він просить справу розглянути без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, суду пояснив, що він робив документи на користування земельної ділянки, однак з вини державних органів документи не були виготовлені, а тому вирішив використовувати земельну ділянку без належно оформлених документів, оскільки були б негативні наслідки - заростання амброзією, за що він би був притягнутий до відповідальності. Земельну ділянку до нього обробляло ТОВ «Алоінс-Агро». Не згоден із розрахунком матеріальної шкоди, оскільки його не розуміє. Вважає, що Новоукраїнська сільська рада не змогла б отримати грошову суму - 62 719 гривень, якби не обробляли спірну земельну ділянку. Додатково пояснив, що документами не визначене цільове використання земельної ділянки, отже в проектній документації ця земельна ділянка значиться як рілля. Не вважає, що спірну земельну ділянку використовував самовільно, оскільки робив документи на неї 3 роки. Стверджує, що Новоукраїнська сільська рада не є належним позивачем.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали учать у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Вироком Куйбишевського районного суду від 14 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, тобто в самовільному зайнятті земельної ділянки із завданням значної шкоди її власнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено вироком Куйбишевського районного суду від 14 травня 2013 року ОСОБА_1, будучи посадовою особою та являючись головою фермерського господарства «АССТА», до компетенції якого входить здійснення адміністративно - господарських та організаційно - розпорядчих обов’язків щодо управління діяльністю ФГ «АССТА» діючи умисно, із корисливих мотивів та в інтересах ФГ «АССТА», перевищуючи свої службові повноваження, достовірно знаючи, що він не має право користуватися земельною ділянкою в контурі №136, розташованою за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, яка перебуває в державній власності та є сільськогосподарськими угіддями (громадськими пасовищами) із земель резервного фонду, а також не маючи в членах ФГ «АССТА» найманих працівників, 02.04.2012 року з метою своєчасного та якісного обробітку земельних ділянок, він як голова ФГ «Асста» укладав договори з ТОВ «Алоінс-Агро» щодо надання йому в користування сільськогосподарської техніки та працівників для обробітку земельних ділянок, в тому числі і в к.№ 136, після чого ОСОБА_1 особисто визначав час та вид проведення операцій, до яких залучалась техніка та працівники цього підприємства та в подальшому контролював хід обробітку цієї ділянки. Внаслідок цього, в період часу з 02.04.2012 по 10.06.2012 року без законних підстав, передбачених ст. 125 Земельним кодексом України, ОСОБА_1 розпорядився використовувати земельну ділянку в к.№ 136 вирощуючи на ній озиму пшеницю, в результаті чого самовільно зайняв вищевказану земельну ділянку в контурі №136 загальною площею 61,1 га (фактична площа використання земельної ділянки), чим спричинив істотну шкоду державним інтересам в розмірі 62719,7 грн., тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.197-1 КК України.

Вирок Куйбишевського районного суду від 14 травня 2013 року набрав законної чинності 31 липня 2013 року, а тому в силу ст.61 ЦПК України суд приходить до висновку, що саме відповідачем були вчинені протиправні дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки в контурі №136, розташованою за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області загальною площею 61,1 га.

Отже, заперечення відповідача про те, що ним не була самовільно зайнята земельна ділянка не відповідають дійсності.

Спричинення збитків, в наслідок вчинення відповідачем злочину, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, на підставі яких державі спричинена істотна шкода.

Виходячи із змісту позовних вимог, предметом дослідження є саме з’ясування розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з позадоговірних зобов’язань в наслідок заподіяння майнової шкоди, що регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

Згідно п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України за порушення у виді самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України N 963 від 25.07.2007 р. затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика визначення розміру шкоди).

Відповідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, розрахунок розміру шкоди, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

На підставі пункту 4 Методики та актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.05.2013 року, складених Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області зроблено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, яка складає 62 719, 70 гривень (а.с.6-10).

Не заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо невизначеності конкретного цільового призначення спірної земельної ділянки (рілля або пасовища), оскільки відповідно до ст.22 ЗК України і рілля і пасовища є землями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття

земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за відповідною формулою, без визначення конкретного цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка має основне цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, не береться до уваги вид конкретного цільового призначення земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Крім того, як було встановлено судом та підтверджено письмовими доказами, спірна земельна ділянка, розташована на території Новоукраїнської сільської ради, є державною власністю, за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - для сінокосіння та випасання худоби.

Щодо незгоди відповідача з розрахунком заподіяної шкоди, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано інших доказів в обґрунтування свого заперечення. Розрахунок шкоди наданий позивачем ґрунтується відповідно до вимог законодавства України.

Щодо спірної земельної ділянки, одержувачем відшкодування за самовільне використання земельної ділянки є Новоукраїнський сільський бюджет.

Крім того, статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності зараховуються на розрахункові рахунки місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища за місцем вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про те, що Новоукраїнька сільська рада є належним позивачем у справі.

Позовні вимоги щодо захисту інтересів держави цілком обґрунтовані. Заперечення ж відповідача, заявлені ним в ході розгляду справи, на думку суду, є безпідставними і не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Оскільки позов держави в особі Новоукраїнської сільради задоволено, а в її інтересах його пред’явлено прокурором, який звільнений від сплати судових витрат, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 627 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.18-20,211 ЗК України, ст.1166 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області до ОСОБА_1, про відшкодування збитків, завданих злочином , - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь держави в особі Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області , шкоду заподіяну злочином в наслідок самовільного заняття земельної ділянки в розмірі 62 719,70 гривень (шістдесят дві тисячі сімсот дев’ятнадцять грн. 70 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 627,20 гривень (шістсот двадцять сім грн. 20 коп.), отримувач коштів: Державний бюджет Куйбишевського району Запорізької області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37892243; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області; код банку отримувача (МФО) 813015; рахунок отримувача №31217206700152; код класифікації доходів бюджету 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.С.Солодовніков