Ухвала

від 20.01.2014 по справі 319/936/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/198/14 Головуючий у 1 інстанції: Солодовніков Р.С.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Савченко О.В.,

при секретарі: Свинаренко О.О.

з участю прокурора Малої О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року прокурор в інтересах держави в особі Новоукраїнської сільської ради звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2, будучи посадовою особою - головою фермерського господарства «АССТА», в період часу з 02.04.2012 по 10.06.2012р. без законних підстав, передбачених ст. 125 Земельним кодексом України, розпорядився використовувати земельну ділянку в контурі НОМЕР_1, розташовану за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, вирощуючи на ній озиму пшеницю, що кваліфікується як самовільне зайняття вищевказаної земельної ділянки в контурі НОМЕР_1 загальною площею 61,1 га (фактична площа використання земельної ділянки), чим спричинив істотну шкоду державним інтересам в розмірі 62719,7 грн. Вироком Куйбишевського районного суду від 14.05.2013р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. Прокурор на підставі ст. 1166 ЦК України просив у позові стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Новоукраїнської сільради збитки, заподіяні внаслідок самовільного використання земельної ділянки, в сумі 62 719,70 грн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Новоукраїнської сільської ради Куйбишевськогого району Запорізької області, шкоду, заподіяну злочином -

внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, в розмірі 62 719,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 627,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Вироком Куйбишевського районного суду від 14 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, тобто в самовільному зайнятті земельної ділянки із завданням значної шкоди державі у розмірі 62 719,70 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що вирок Куйбишевського районного суду від 14 травня 2013 року набрав законної сили 31 липня 2013 року, а тому в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування ті обставини, що саме відповідачем були вчинені протиправні дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки в контурі НОМЕР_1, розташованої за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, загальною площею 61,1 га, чим спричинена шкода державі в розмірі 62 719,70 грн., про відшкодування якої просив прокурор.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з розміром стягнутої судом суми відшкодування, посилаючись на неправильне її вирахування, а саме з порушенням Постанови КМУ № 963 від 25 липня 2007р. «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу» в частині визначення площі земельної ділянки, що потягло за собою невірність всього розрахунку та призвело до завищення розміру заподіяної шкоди.

Проте, такі ствердження апелянта не заслуговують на увагу з огляду на те, що об»єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, за який засуджено ОСОБА_2, характеризується сукупністю декількох ознак, зокрема, однією з яких є наслідки самовільного зайняття земельної ділянки у вигляді завдання значної шкоди її власнику. Отже, для звинувачення та засудження особи за вказаною статтею є необхідним визначення розміру шкоди, який має бути значним. Тому у кримінальній справі було вже визначено площу самовільно зайнятої земельної ділянки розміром 61,1 га та розраховано розмір спричиненої державі злочинними діями ОСОБА_2 шкоди у сумі 62 719,70 грн., та вироком суду його засуджено саме за спричинення шкоди в такому розмірі, і в такому разі у цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої вказаним злочином, не потребується доведення її розміру та перевірки правильності її нарахування.

Крім того, ці ствердження ОСОБА_2 перевірялись судом апеляційної інстанції при розгляді його апеляційної скарги на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013р. Так, в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2013р., постановленій за наслідками розгляду його апеляційної скарги, зазначено, що розмір шкоди визначений у встановленому законом порядку державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області і підстав до призначення будь-яких експертиз з цього приводу немає / а.с. 15/.

Відповідач вказує в апеляційній скарзі також на те, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відносить до земель державної власності.

Проте, факт належності спірної земельної ділянки до земель державної власності підтверджуються наступними матеріалами справи: інформаційною довідкою від 29.05.2012р. відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, довідкою про правовий статус земельної ділянки та довідкою «Вихідна земельно-кадастрова інформація», складеними відділом Держкомзему Куйбишевського району Запорізької області, інформаційним листом Куйбишевської районної державної адміністрації № 250/01-11-01 від 01.10.2013р., інформаційним листом Новоукраїнської сільської ради № 01-42/471 від 10.10.2013р., інформаційним листом відділу Держземагентства № 06-12-01/1032 від 14.10.2013р., згідно з якими земельна ділянка площею 69,8293 га (контур НОМЕР_1, кадастровий номер 2322785400:08:001:0240) розташована на території Новоукраїнської сільської ради за межами населених пунктів, віднесена до земель резервного фонду державної власності, має код згідно УКФВЗ - 4.1 «Державна власність», та до земель комунальної власності не передавалась ( а.с. 56, 59, 60, 70, 72, 75).

Посилаючись на те, що, у разі приналежності самочинно використаної ним земельної ділянки до державної власності, Новоукраїнська сільська рада є неналежним позивачем у цій справі, апелянт просив відмовити в позові про стягнення шкоди на її користь.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з пунктом 12 перехідних положень ЗК України, який діяв на момент спричинення шкоди, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України у редакції, яка набула чинності з 01.01.2013р., тобто діяла на момент звернення прокурора з позовом до суду та розгляду справи, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Прокурор в позові зазначає, що завдану ОСОБА_2 шкоду слід стягнути на бюджетний рахунок № 33113331700163 Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області. Цей рахунок відкритий за кодом бюджетної класифікації 24062100 «Грошові кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської або іншої діяльності».

Отже, в позові не ставиться питання щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, яке за вказаними нормами законодавства здійснюється Куйбишевською РДА, а лише питання відшкодування шкоди за незаконне використання такої земельної ділянки. Тому стягнення шкоди на рахунок Новоукраїнскьої сільської ради, якій делеговано повноваження утримувача рахунку, на який сплачуються суми відшкодування за незаконне використання земель як комунальної, так і державної форм власності, розташованих на території Новоукраїнскьої сільської ради, не суперечить діючому законодавству.

За таких обставин, на думку колегії, є правильним визначення прокурором органу в особі Новоукраїнської сільської ради, який в даному випадку є уповноваженим державою зараховувати стягнуті суми спричиненої шкоди на відкритий ним бюджетний рахунок згідно з діючим на час розгляду справи бюджетним класифікатором.

Таким чином, колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України вона підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Савченко О.В.