Постанова

від 05.11.2013 по справі 826/13894/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року 13:40 № 826/13894/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну позовних вимог від 14.10.2013 року, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003962207, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 112 107,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на нікчемності правочину, укладеного позивачем з його контрагентом (третьою особою), та у зв'язку з цим на безтоварності спірних операцій. У свою чергу висновки про нікчемність зроблені з урахуванням обставин викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп», тобто особи, яка мала взаємовідносини із контрагентом позивача, однак не мала жодних відносин із позивачем.

У той же час, як зазначає позивач, фактичне здійснення операцій щодо надання контрагентом (третьою особою) позивачу послуг з реклами на телебаченні підтверджується сукупністю первинних документів та документів податкової звітності, а також власне візуальними зразками рекламних роликів, ефірними довідками, актами про виконання рекламної компанії, які надавались ДПІ під час перевірки.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа (ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна») підтримала заявлені позивачем позовні вимоги та просила скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій надала до суду первинні документи (договори, акти приймання/передачі робіт/послуг, податкові накладні тощо).

Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України та за згодою сторін у судовому засіданні 24.10.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи встановлено, що ТОВ «Іглмосс Едішенз» (позивач) є правонаступником ТОВ «Джі І Фаббі Едішенз», запис про державну реєстрацію змін до ЄДР внесений 10.10.2011 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, правонаступником якого є ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Іглмосс Едішенз» (код ЄДР 30383741, адреса реєстрації: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 38, фактична адреса: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 30/10, оф. 21) щодо підтвердження відомостей, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» (код ЄДР 36414062) за період листопада 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 09.04.2013 № 1074/2220/30383741 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ згідно свідоцтва від 31.03.2005 р. Сторонами визнається та не заперечується, що контрагент у період, який перевірявся, також був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача належить видання журналів та періодичних публікацій.

В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки позивача використано, зокрема: первинні документи (договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи), а також акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 05.07.2012 про результати документальної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна».

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Джі І Фаббі Едішенз» (нова назва - ТОВ «Іглмосс Едішенз») (замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг № 01/06-09 від 01.07.2009.

На виконання умов договору та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» надав позивачу послуги із реклами на загальну суму 672 645,42 грн., у т.ч. ПДВ 112107,57 грн., у зв'язку з чим виписано податкові накладні, перелік та реквізити яких зазначено на стор. 5 Акту перевірки.

Розрахунки між сторонами договору проведено безготівково, перелік та реквізити платіжних документів зазначено на стор. 5 Акту перевірки.

Суми ПДВ по вказаним вище податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту за листопад 2011 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що до ДПІ надійшов акт від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 380/22-6-36414062 від 05.07.2012 року про результати документальної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна». Згідно даного акту встановлено, що згідно системи співставлення за листопад 2011 року вказане підприємство має ознаку ризикового кредиту в сумі 27878,78 грн. по контрагенту ТОВ «Інтермедіагруп».

Крім того, зазначається, що до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надійшов від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська акт від 27.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтермедіагруп». В даному акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку із відсутністю ТОВ «Інтермедіагруп» за юридичною адресою. Встановлено відсутність у вказаної особи виробничих та складських приміщень, а також автотранспорту та трудових ресурсів. ДПІ приходить до висновку, що укладені ТОВ «Інтермедіагруп» правочини із іншими особами не спричиняють реального настання юридичних наслідків, а відтак операції із поставки по ланцюгу від ТОВ «Інтермедіагруп» на адресу ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» не містять у своїй суті розумних економічних причин, у зв'язку з чим правочини укладені між цими особами є нікчемними.

Виходячи з наведеного, ДПІ в Акті перевірки позивача прийшла до висновку, що у ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з підприємством-покупцем ТОВ «Іглмосс Едішенз» (позивачем) в розумінні ст. 185 ПК України. Правочини укладені між цими особами не спрямовані на реальне настання правових наслідків в розумінні ЦК України. У зв'язку із наведеним ДПІ прийшла до висновку про відсутність у ТОВ «Іглмосс Едішенз» об'єктів оподаткування по операціях з придбання послуг у контрагента на загальну суму 112 107,57 грн., у т.ч. за листопад 2011 року.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003962207, яке є предметом спору у даній справі.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача із контрагентом за спірними операціями, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між ТОВ «Джі І Фаббі Едішенз» (нова назва - ТОВ «Іглмосс Едішенз») (замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» (виконавець) підписано вищезгаданий договір № 01/06-09 від 01.07.2009 р. про організацію рекламної компанії.

Строк дії договору продовжувався до 31.12.2010 та до 31.12.2011 згідно додаткових угод від 01.01.2010 та від 01.01.2011 відповідно.

Згідно з договором та додатком до нього виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з організації рекламної компанії колекційного видання журналу «Анимєйтс. Топ догз» в ефірі телеканалів «Інтер», «Новий канал», «Малятко», «QTV».

Згідно додатку до договору строк проведення рекламної компанії - 19.09.2011 по 16.10.2011 року. Хронометраж - 10 сек. Вартість компанії 672 645,42 грн., у т.ч. ПДВ - 112 107,57 грн.

Сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 02.11.2011 та від 04.11.2011.

За зазначеним договором позивачу виписано податкові накладні : № 1 від 02.11.2011 на суму 470851,79 грн., у т.ч. ПДВ 78475,30 грн. та № 2 від 04.11.2011 на суму 201793,63 грн., у т.ч. ПДВ 33632,27 грн.

Розрахунки між сторонами договору проведено безготівково.

Позивачем в контексті наявності зв'язку операцій з організації рекламної компанії з господарською діяльністю позивача надано свідоцтва про державну реєстрацію засобів масової інформації, а саме: колекційних видань "Магия красоты", "Веселий художник", "Колекція собак. The DOG Collection", "Льодовиковий період. Колекція тварин", "Мадагаскар. Подорожі з тваринами", "Ранетки. Дівчата-зірки", "Російські танки", "Черепашки ніндзя. Бойова четвірка", "Твої веселі друзі звірята", "Людина-Павук. Герої та лиходії", "Чарівний клуб", "Наполеонівські війни", "Наполеонівські війни. Кавалерія", "Колекція котів. Тhe САТ Collection", "Супергонки". Окрім того, надано також видаткові накладні, що свідчать про здійснення Позивачем продажу товарів (колекційних наборів іграшок "Кумедні песики" ("Ani-Mates"), що рекламувались за замовленням Позивача.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншою особою (ТОВ «Інтермедіагруп»), з яким позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій між контрагентом та ТОВ «Інтермедіагруп» («по ланцюгу») та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними в акті відносно діяльності іншої особи (ТОВ «Інтермедіагруп»), яка не є учасником спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірне рішення, прийняте на підставі зазначених висновків, є таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не може вважатися правомірним.

При цьому, досліджуючи питання фактичного виконання операцій, що оформлено вищезгаданими актами (поставка послуг), слід зазначити, що виходячи із специфіки замовлених робіт/послуг, підтвердженням фактичного виконання послуг з проведення рекламної компанії є, крім іншого, ефірні довідки.

До матеріалів справи позивачем надано ефірні довідки засвідчені ТОВ «Доброго ранку», ТОВ «Уа-Медіа» та ТОВ «Телекомпанія «Малятко-ТВ», якими підтверджується випуск в ефір рекламних роликів за спірними операціями.

На підтвердження ж зв'язку цих ефірних довідок та компаній із ТОВ "РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ "ІНТЕР МЕДІА СЕРВІС УКРАЇНА" та, відповідно, з позивачем та спірними операціями, до матеріалів справи залучено договори між ТОВ "РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ "ІНТЕР МЕДІА СЕРВІС УКРАЇНА" та ТОВ «Доброго ранку», ТОВ «Уа-Медіа» та ТОВ «Телекомпанія «Малятко-ТВ». Зазначені договори при цьому супроводжуються актами приймання/передачі послуг/робіт, податковими накладними, завданнями в яких обумовлено надання зазначеними компаніями послуг з проведення у т.ч. у листопаді 2011 р. рекламної компанії. При цьому, до матеріалів справи надано листи зазначених компаній про підтвердження здійснення трансляцій відеороликів позивача.

З наведеного вбачається, що номенклатура поставки послуг від контрагента до позивача співпадає з номенклатурою поставки послуг від зазначених компаній до контрагента.

Більш того, на підтвердження фактичної наявності рекламних матеріалів, які були предметом спірної рекламної компанії, позивачем надано до матеріалів справи DVD диск із записаними на нього рекламними відеороликами.

Наведене у сукупності підтверджує фактичне виконання спірних операцій та, відповідно, спростовує доводи ДПІ щодо зворотного.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» (код ЄДР 30383741, адреса реєстрації : 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 38, фактична адреса: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 30/10, оф. 21) - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003962207, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін