Постанова

від 17.02.2009 по справі 9/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2009                                                                                Справа №9/49

м. Полтава

за позовом  Підприємства Комсомольського виправного центру управління  Державного департаменту України з питань виконання покарань  у Полтавській області № 136, 39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 33  

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, 39600, Полтавська обл.,                м. Кременчук, вул. Жовтнева, 43

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.07.2007 р.                                    № 58/0000081600/0 та від 13.08.2007 р.  № 64/0000101600/0                                                                            

Суддя  Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача:  Максимчук О.В. (дивись журнал судового засідання);

від відповідача:   Москаленко І.О. (дивись журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 07.07.2008 р. голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..

17.02.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору :  розглядається позовна заява про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ:

1) № 58/0000081600/0 від 16.07.2007 р. про застосування до позивача 50%                              (13 253,73 грн.) штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з податку на додану вартість за грудень 2005 року –квітень 2006 року; 

2) № 64/0000101600/0 від 13.08.2007р.  про застосування до позивача 50%                        (912,97 грн.) штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень - травень 2006 року. 

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 10276/10 від 22.04.2008 р.     (вх. № 06500 від 24.04.2008 р.), посилаючись на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази,

встановив :

За результатами невиїзної документальної перевірки Державного підприємства Комсомольського виправного центру № 136 з питань несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період грудень 2005 року –квітень 2006 року, що набрали форму акту № 8 від 13.07.2007р, Кременчуцька ОДПІ констатувала несвоєчасну сплату податку на додану вартість по деклараціях :

- № 33167 від 19.01.2006 р. за грудень 2005 року терміном сплати 30.01.2006 р., фактично сплачено 12.04.2007 р. суму 8 263,34 грн.;

- № 33167 від 19.01.2006 р. за грудень 2005 року терміном сплати 30.01.2006 р., фактично сплачено 21.05.2007 р. суму 1 445,49 грн.;

- № 1430 від 16.02.2006 р. за січень 2006 року терміном сплати 02.03.2006 р., фактично сплачено 15.06.2007 р. суму 1 338,00 грн.;

- № 2312 від 17.03.2006 р. за лютий 2006 року терміном сплати 30.03.2006 р., фактично сплачено 15.06.2007 р. суму 4 839,00 грн.;

- № 5343 від 18.04.2006 р. за березень 2006 року терміном сплати 30.05.2006 р., фактично сплачено 15.06.2007 р. суму 307,00 грн.;

- № 5343 від 18.04.2006 р. за березень 2006 року терміном сплати 30.05.2006 р., фактично сплачено 04.07.2007 р. суму 5 178,00 грн.;

- № 7820 від 16.05.2006 р. за квітень 2006 року терміном сплати 30.05.2006 р., фактично сплачено 11.07.2007 р. суму 5 136,62 грн..

Результатом цього висновку стало застосування до позивача штрафу в сумі                           13 253,73 грн. в розмірі 50% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання відповідно пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”                  № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненнями) за податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ № 58/0000081600/0  від 16.07.2007 р..

За результатами невиїзної документальної перевірки Державного підприємства Комсомольського виправного центру № 136 з питань несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період квітень 2006 року –травень 2006 року, що набрали форму акту № 11 від 13.08.2007р, Кременчуцька ОДПІ констатувала несвоєчасну сплату податку на додану вартість по деклараціях :

- № 7820 від 16.05.2006 р. за квітень 2006 року терміном сплати 30.05.2006 р., фактично сплачено 31.07.2007 р. суму 1 188,38 грн.;

- № 8856 від 20.06.2006 р. за травень 2006 року терміном сплати 30.06.2006 р., фактично сплачено 31.07.2007 р. суму 637,56 грн..

Результатом цього висновку стало застосування до позивача штрафу в сумі 912,97 грн. в розмірі 50%  від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання відповідно пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненнями) за податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ № 64/0000101600/0 від 13.08.2007 р..

Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Позивач самостійно задекларував податкове зобов'язання з податку на додану вартість:

- в сумі 11 484,00 грн. за грудень 2005 р., про що подав декларацію № 33167 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 19.01.2006 р.;

- в сумі 1 338,00 грн. за січень 2006 р., про що подав декларацію № 1430 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 16.02.2006 р.;

- в сумі 4 839,00 грн. за лютий 2006 р., про що подав декларацію № 2312 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 17.03.2006 р.;

- в сумі 5 485,00 грн. за березень 2006 р., про що подав декларацію № 5343 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 18.04.2006 р.;

- в сумі 6 325,00 грн. за квітень 2006 р., про що подав декларацію № 7820 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 16.05.2006 р.;

- в сумі 3 473,00 грн. за травень 2006 р., про що подав декларацію № 8856 з податку на додану вартість  до Кременчуцької ОДПІ 20.06.2006 р..

Строки погашення узгодженого податкового зобов'язання встановлені відповідно до пп.. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” :  протягом  десяти  календарних  днів,   наступних   за останнім   днем   відповідного  граничного  строку,  передбаченого пп.. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, в силу пп.. 4.1.4 п. 4.1 ст.  4  цього  Закону  податкові  декларації  подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у  тому  числі  при  сплаті  місячних авансових внесків),  - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Саме в межах цих норм діяв позивач, сплативши податкове зобов'язання по податку на додану вартість : за грудень 2005 року платіжним дорученням №  20 від 13.01.2006 р.  в сумі 12 000,00 грн.,  за січень 2006 р. платіжним дорученням №  58 від 14.02.2006 р.  в сумі                 1 700,00 грн.,  за лютий 2006 р. платіжним дорученням №  93 від 15.03.2006 р.  в сумі                         5 000,00 грн.,  за березень 2006 р. платіжним дорученням №  156 від 20.04.2006 р.  в сумі                   6 000,00 грн., за квітень 2006 р. платіжним дорученням №  190 від 17.05.2006 р.  в сумі                    7 000,00 грн., за травень 2006 р. платіжним дорученням №  246 від 23.06.2006 р.  в сумі                   3 700,00 грн..

В силу п. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання на свій розсуд користується і розпоряджається належним йому майном, що і було зроблено платником-позивачем при зазначенні призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях на перерахування узгоджених сум податку на додану вартість за вказані податкові звітні періоди.  

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року                 № 22, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 з подальшими змінами та доповненнями) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З огляду на викладене, посилання позивача на пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України  "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в даному випадку не є правомірним, оскільки у ньому передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання  протягом граничних строків, визначених цим Законом, а матеріалами справи підтверджується факт своєчасної сплати узгодженої суми податку на додану вартість.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на приписи пп.. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 550 від 20.02.2003 р.) щодо черговості погашення податкового боргу платників податків судом не приймається, оскільки на підтвердження наявності боргу минулих податкових періодів відповідач не надав суду допустимих документальних доказів.

Дані карток особового рахунку платника, що відображені у наданих до справи розрахунках, суд не приймає як допустимий доказ, оскільки ці дані не є достатньою підставою для підтвердження виникнення податкового зобов'язання, набрання ним статусу податкового боргу та нарахування на нього штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від                       18 липня 2005 р. № 276, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України  2 серпня               2005 р. за №843/11123) свідчить, що останні  не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність своїх рішень відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

 Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2  п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –  

П О С Т А Н О В И В :

1.    Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ                          № 58/0000081600/0 від 16.07.2007 р. про застосування до Підприємства Комсомольського виправного центру управління  Державного департаменту України з питань виконання покарань  у Полтавській області № 136, м. Комсомольськ  50% (13 253,73 грн.) штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2005 року –квітень 2006 року.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ                            № 64/0000101600/0 від 13.08.2007 р.  про застосування до Підприємства Комсомольського виправного центру управління  Державного департаменту України з питань виконання покарань  у Полтавській області № 136, м. Комсомольськ 50% (912,97 грн.) штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень - травень 2006 року. 

4. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Підприємства Комсомольського виправного центру управління  Державного департаменту України з питань виконання покарань  у Полтавській області № 136 (39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 33), код ЄДРПОУ 08680684 - 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору (державного мита).

Видати виконавчий лист з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

5. Постанову надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.

Суддя                                                                                                                     Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.