Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/14588/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року № 826/14588/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К. Ю., суддів Саніна Б.В., Пісоцької О.В. при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №0001402260 та №0001422260, скасування рішень про результати розгляду скарг

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач-3), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 травня 2013 року № 0001402260 та № 0001422260; скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 липня 2013 року вих. номер 2073/10/26-15-10-04-04; скасувати рішення про результати розгляду скарги Міністерства доходів зборів України від 06 серпня 2013 року № 8335/6/99-99-10-05-15.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Алдо», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають з висновками акта від 15 квітня 2013 року № 1290/621-33123786 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра- М» (код за ЄДРПОУ 33123786) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад 2012 року та податку на прибуток за 4 квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Алдо» (код за ЄДРПОУ 36493830).

Письмові заперечення Головного управління Міністерства доходів і зборів України мотивовані тим, що враховуючи норми статті 56 Кодексу та об'єктивно оцінюючи доводи наведені в акті перевірки, та в скарзі платника, відповідачем винесено обґрунтоване рішення про результати розгляду первинної скарги.

Представник Міністерства доходів і зборів України у судовому засіданні 22 жовтня 2013 року адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі направлення на перевірку від 02 квітня 2013 року № 728, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 01 квітня 2013 року № 716 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» (код за ЄДРПОУ 33123786) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за листопад 2012 року та податку на прибуток за 4 квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинах з ПП «Алдо» (код за ЄДРПОУ 36493830) за результатом якої складено акт перевірки від 15 квітня 2013 року № 1290/621-33123786.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61807,00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток у сумі 43018 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - (-)104 189 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: згідно аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів у ПП «Алдо»; станом на момент складання даного акту стан ПП «Алдо» є « 14» - визнано банкрутом; свідоцтво платника ПДВ анульовано 15 січня 2013 року.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-М» та Приватним підприємством «Алдо» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення, які рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 13 травня 2013 року № 9654/10/22-011 залишені без задоволення.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001402260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-М» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 259, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 61807,00 грн., за штрафними санкціями - 15452,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001422260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53772,00 грн. в тому числі: за основним платежем - 43018,00 грн., за штрафними санкціями - 10754,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «Терра-М» від 24 травня 2013 року та від 17 липня 2013 року - без задоволення (копії рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 2073/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 06 серпня 2013 року № 8335/6/99-99-10-01-015 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Терра-М» та ПП «Алдо», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, 01 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-М» (Покупець за умовами Договору) та Приватним підприємством «Алдо» (Продавець за умовами Договору) укладено Договір купівлі - продажу № 2227 за умовами якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором «Товар», згідно заявок Покупця.

Згідно з пункту 5.1. Договору поставка товару від ПП «Алдо» до ТОВ «Терра-М» здійснюється окремими партіями на основі заявки позивача. Відповідно до пункту 5.3.Договору датою поставки за цим Договором вважається дата підписання накладної.

Пунктами 4.3.1, 4.3.2. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар може здійснюватися у грошовій формі та у вексельній формі шляхом видачі позивачем ПП «Алдо» простого векселя з терміном платежу по пред'явленню на суму, рівну загальній заборгованості Покупця за Договором. Ціна поставленого товару вказується у накладних, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно видаткової накладної № 773 від 26 листопада 2012 року позивачем прийнято товар (керамічний, фарфоровий та скляний посуд) за умовами Договору від 01 листопада 2012 року № 2227 на загальну суму 370842,58 грн. в тому числі ПДВ.

При цьому, ТОВ «Алдо» виписано позивачу податкову накладну № 773 від 26 листопада 2012 року, яка згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована.

Згідно подорожного листа від 26 листопада 2012 року та товарно-транспортної накладної від 26 листопада 2012 року товар згідно податкової накладної № 773 від 26 листопада 2012 року отриманий позивачем.

Розрахунки між ТОВ «Терра-М» та ПП «Алдо» проводились у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківських рахунків. В рахунок оплати за отримані ТОВ «Терра-М» товари було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Алдо» грошові кошти, відповідно до платіжного доручення 12 грудня 2012 року № 1000159726 та акта приймання-передачі векселів б/н від 17 грудня 2012 року: прості векселі від 17 грудня 2012 року серії АА №№ 2568084, 2568085, 2568086, 2568087, 2568088, 2568089 на суму по 50000,00 грн. кожний; простий вексель серії АА № 2568090 від 17 грудня 2012 року на суму 37400,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Алдо» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Алдо» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Для здійснення господарської діяльності позивач згідно Договору оренди № 25П від 14 травня 2012 року орендує складське приміщення за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 площею 450 кв.м.

Матеріали справи підтверджують, що товар (керамічний, фарфоровий та скляний посуд) придбаний у ПП «Алдо» на виконання наступних договорів поставок від 01 жовтня 2012 року № 01/10/2012, 01 жовтня 2012 року № 717, від 24 вересня 2012 року № 686, від 21 лютого 2012 року № 107, від 13 вересня 2012 року № 15, від 07 червня 2012 року № ФР002932, від 15 березня 2012 року № ФЦ008302, від 01 березня 2012 року № 100420 та у подальшому використаний у власній господарський діяльності шляхом його реалізації згідно зазначених договорів та на підставі заявок наступним контрагентам: ТОВ «ТД «Геліос», ТОВ «Джая», ТОВ «Стама», ТОВ «Вірій», ТОВ «Барбо», ДП «Фуршет Регіон» та ТОВ «Адвентіс».

Подальша реалізація товару зазначеним контрагентам також підтверджується оборотно-сальдової відомістю по рахунку 361 за листопад - грудень 2012 року та реєстрами податкових, податкових накладних за листопад-грудень 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Алдо» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Алдо» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, доводи відповідача щодо визнання ПП «Алдо» банкрутом суд не бере до уваги, оскільки постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2013 року ПП «Алдо» визнано банкрутом, в той час як господарські операції останнього із позивачем здійснювались протягом листопада 2012 року.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Як вже зазначалось, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства мотивовані аналізом бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» яким встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів у ПП «Алдо»; визнання ПП «Алдо» банкрутом та анулювання свідоцтва платника ПДВ 15 січня 2013 року.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки податкового органу не підтверджені актом перевірки, податковим - повідомленням рішенням, винесеним за наслідком перевірки, рішенням суду та не стосуються безпосередньо позивача як суб'єкта господарської діяльності, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Алдо», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001402260 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001422260 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53772,00 грн. в тому числі: за основним платежем - 43018,00 грн., за штрафними санкціями - 10754,00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ПП «Алдо», копії податкових накладних, видаткових накладних на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року № 0001422260.

Водночас, колегія суддів не погоджується із позовними вимогами про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 липня 2013 року вих. номер 2073/10/26-15-10-04-04 та рішення про результати розгляду скарги Міністерства доходів зборів України від 06 серпня 2013 року № 8335/6/99-99-10-05-15 з огляду на наступне.

Стаття 17 Податкового кодексу України закріплює право платників податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а також надані контролюючими органами роз'яснення (пункт 17.1.7 статті 17 Податкового кодексу України).

Оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (пункт 14.1.7 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.8. статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10. статті 56 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судовому засіданні, спірні рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 липня 2013 року вих. номер 2073/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів зборів України від 06 серпня 2013 року № 8335/6/99-99-10-05-15 про результати розгляду скарг надані з дотримання процедури адміністративного оскарження, визначеної Податковим кодексом України, відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача на необхідність закриття провадження у справі в частині вимоги про скасування рішень про результати розгляду скарг з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій податкових органів України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001402260 та № 0001422260.

3. В решті вимог відмовити.

4.Судові витрати в сумі 1310,31 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді: Б.В. Санін

О.В. Пісоцька