Постанова

від 02.12.2014 по справі 826/14588/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14588/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №0001402260, №0001422260, скасування рішень про результати розгляду скарг,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 15 травня 2013 року № 0001402260 та № 0001422260; скасувати рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 12 липня 2013 року вих. номер 2073/10/26-15-10-04-04; скасувати рішення Міністерства доходів зборів України про результати розгляду скарги від 06 серпня 2013 року № 8335/6/99-99-10-05-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15 травня 2013 року № 0001402260 та № 0001422260.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на перевірку від 02.04.2013 № 728, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу від 01.04.2013 № 716, службовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-М» (код ЄДРПОУ 33123786) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за листопад 2012 року та податку на прибуток за 4 квартал 2012 року по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Алдо» (код за ЄДРПОУ 36493830), за результатом якої складено акт перевірки від 15.04.2013 № 1290/621-33123786 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлено та в Акті перевірки зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- вимог пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61807,00 грн.;

- вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 43 018,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - (-)104 189,00 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що згідно з аналізом бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів у ПП «Алдо»; станом на момент складання Акта перевірки стан ПП «Алдо» є « 14» - визнано банкрутом; свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.01.2013.

Указана інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-М» та Приватним підприємством «Алдо» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Не погоджуючись із вказаними висновками Акта перевірки, позивачем подані заперечення, які рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 13.05.2013 № 9654/10/22-011 залишені без задоволення.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15.05.2013 № 0001402260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті ПК України за порушення пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України Товариству з обмеженою відповідальністю «Терра-М» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 259, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 61807,00 грн., за штрафними санкціями - 15452,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15.05.2013 № 0001422260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті ПК України за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53772,00 грн. в тому числі: за основним платежем - 43018,00 грн., за штрафними санкціями - 10754,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «Терра-М» від 24.05.2013 та від 17.07.2013 - без задоволення.

Крім того, судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-М» (Покупець за умовами Договору) та Приватним підприємством «Алдо» (Продавець за умовами Договору) укладено договір купівлі - продажу № 2227, за умовами якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором «Товар», відповідно до заявок Покупця.

Згідно з пунктом 5.1. вказаного Договору, поставка товару від ПП «Алдо» до ТОВ «Терра-М» здійснюється окремими партіями на основі заявки позивача. Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки за цим договором вважається дата підписання накладної.

Пунктами 4.3.1, 4.3.2. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар може здійснюватися у грошовій формі та у вексельній формі шляхом видачі позивачем ПП «Алдо» простого векселя з терміном платежу по пред'явленню на суму, рівну загальній заборгованості Покупця за договором. Ціна поставленого товару вказується у накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з видатковою накладною від 26.11.2012 № 773 позивачем прийнято товар (керамічний, фарфоровий та скляний посуд) за умовами договору від 01.11.2012 № 2227 на загальну суму 370842,58 грн., в тому числі ПДВ.

При цьому ТОВ «Алдо» виписано позивачу податкову накладну № 773 від 26.11.2012, яка згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована.

Згідно з подорожнім листом від 26.11.2012 та товарно-транспортною накладною від 26.11.2012 товар згідно з податковою накладною № 773 від 26.11.2012 отриманий позивачем.

Розрахунки між ТОВ «Терра-М» та ПП «Алдо» проводились у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківських рахунків. В рахунок оплати за отримані від ТОВ «Терра-М» товари було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Алдо» грошові кошти, відповідно до платіжного доручення 12.12.2012 № 1000159726 та акта приймання-передачі векселів б/н від 17.12.2012: прості векселі від 17.12.2012 серії АА №№ 2568084, 2568085, 2568086, 2568087, 2568088, 2568089 на суму по 50000,00 грн. кожний; простий вексель серії АА № 2568090 від 17.12.2012 на суму 37400,00 грн.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Алдо», у зв'язку з придбанням товарів, а також сформовано валові витрати за наслідками взаємовідносин у межах договору купівлі - продажу № 2227.

На момент складання податкової накладної контрагент позивача - ПП «Алдо» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-М» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Для здійснення господарської діяльності позивач згідно з договору оренди № 25П від 14.05.2012 орендує складське приміщення за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 площею 450 кв.м.

Позивач стверджує, що товар (керамічний, фарфоровий та скляний посуд), придбаний у ПП «Алдо», у подальшому використаний у власній господарський діяльності позивача шляхом його реалізації наступним контрагентам: ТОВ «ТД «Геліос», ТОВ «Джая», ТОВ «Стама», ТОВ «Вірій», ТОВ «Барбо», ДП «Фуршет Регіон» та ТОВ «Адвентіс».

Подальша реалізація товару зазначеним контрагентам також підтверджується оборотно-сальдової відомістю по рахунку 361 за листопад - грудень 2012 року та реєстрами податкових накладних за листопад-грудень 2012 року.

Приймаючи рішення в частині задоволеного позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ПП «Алдо» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та формуванні податкового кредиту з ПДВ і валових витрат у межах цих операцій.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 70 КАС України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частинпершої, другоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом14.1.27 пункту14.1 статті14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право платника (позивача) на формування витрат підприємствата податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбаннямтоварів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтвердженихналежними доказами (первинними документами).

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів та установлено судом першої інстанції, за результатами взаємовідносин із контрагентом ПП «Алдо» позивачем оформлено відповідні первинні документи, які, на думку позивача, надають йому право на формування відповідних валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження обставин здійснення ТОВ «Терра-М» витрат на оплату придбаного за договором від 01.11.2012 №2227 товару, відповідність цієї операції економічному змісту діяльності позивача та реалізацію керамічного, фарфорового та склянного посуду третім особам - контрагентам позивача.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності за результатами оформлених відносин з купівлі-продажу товару з огляду на таке.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як було установлено в ході перевірки та підтверджується матеріалами справи, у перевіреному періоді контрагент позивача ПП «Алдо»не мав основних фондів, транспортних засобів; станом на момент складання Акта перевірки стан ПП «Алдо» був « 14» - визнано банкрутом; свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.01.2013.

Крім того, відповідно до Акта перевірки основним видом діяльності ПП «Алдо» була неспеціалізована оптова торгівля; статутний капітал складав 1 000,00 грн.; були відсутні основні фонди; відсутні транспортні засоби; штат працівників - 1 особа; податкова звітність з ПДВ з 01.01.2012 по 31.06.2012 подавалась з нульовими показниками.

У той же час, в ході перевірки установлено, що основними видами діяльності контрагентів-постачальників ПП «Алдо» є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного в цих сферах та виробництво інших видів електричних і електронних проводів.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що установлені в ході перевірки обставини свідчать про сумнівний характер можливості контрагента позивача ПП «Алдо» об'єктивно придбати товар (керамічний, фарфоровий та скляний посуд), який у подальшому, як стверджує позивач, було реалізовано в межах договору купівлі-продажу від 01.11.2012 №2227.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача було надано суду податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, подану, як у ній зазначено, керівником ПП «Алдо» Сучковим Д.В. 26.03.2013. Згідно з даними цієї декларації контрагентом позивача задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 121 865 928,00 грн.

У той же час, до матеріалів справи долучено копію постанови господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 у справі №904/424/13-г, якою ПП «Алдо» визнано банкрутом. Ліквідатором ПП «Алдо» призначено ініціюючого кредитора ПП «Карамболь».

Провадження у справі про банкрутство ПП «Алдо» було порушено 15.01.2013 за заявою ПП «Карамболь» у зв'язку з несплатою заборгованості ПП «Алдо» за простим векселем у розмірі 3 565,00 грн.

Зважаючи на викладені установлені на підставі належних доказів обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що подана як доказ реальності спірних операцій податкова декларація ПП «Алдо» з податку на прибуток підприємства за 2012 рік є неналежним доказом у справі та свідчить про можливу спробу ТОВ «Терра-М» ввести суд в оману.

Відповідно до положень частин першої і третьої статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності та зважаючи на положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Терра-М» необґрунтовано формувало податкову звітність (валові витрати та податковий кредит) за результатами взаємовідносин із контрагентом ПП «Алдо» на підставі договору від 01.11.2012 №2227 у листопаді 2012 року, оскільки ПП «Алдо» установлені в ході розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність реального виконання своїх зобов'язань з боку ПП «Алдо» та можливу діяльність цього підприємства за межами правового поля.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому вбачаються підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Терра-М» про скасування податкових повідомлень-рішеньвід 15.05.2013 № 0001422260 та № 0001402260, слід відмовити. Відповідно не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги як похідні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №0001402260, №0001422260 та рішень про результати розгляду скарг - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 08.12.14р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.